Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

У Празі знову відкрили віллу, де кімнати розташовані на різних рівнях: навіщо архітектор так зробив

czechia-online.cz

У Празі знову відкрили віллу, де кімнати розташовані на різних рівнях: навіщо архітектор так зробив

У празькій віллі Мюллера кімнати розташовані так, що між ними іноді потрібно піднятися лише на кілька сходинок. Вітальня, їдальня, кабінет і приватні приміщення мають різну висоту стель та власні рівні. Архітектор Адольф Лоос придумав такий будинок майже сто років тому. А 1 жовтня 2026 року його знову відкрили для відвідувачів після понад півтора року реконструкції.

Тепер туристи можуть потрапити навіть до приміщень, яких раніше не було в екскурсійному маршруті: гостьової кімнати, кімнат прислуги та колишніх службових приміщень. Про це повідомляє Музей Праги (Muzeum Prahy), який опікується історичною будівлею.

Вілла Мюллера (Müllerova vila) стоїть у тихому празькому районі Стрешовіце (Střešovice). Зовні це стримана світла споруда з пласким дахом і простими геометричними формами. Її справжня особливість відкривається за дверима.

Адольф Лоос (Adolf Loos) не любив звичного поділу будинку на однакові поверхи, де всі кімнати мають одну висоту стель. Для вілли Мюллера він використав власний принцип просторового планування — «раумплан» (Raumplan).

За цією ідеєю кожне приміщення отримує стільки простору, скільки потрібно для його призначення. Велика вітальня потребує однієї висоти, невелика приватна кімната — іншої. Через це підлоги сусідніх приміщень можуть не збігатися за рівнем.

У результаті сходи у віллі стали частиною самого житлового простору. Вони з’єднують кімнати, які розташовані на різних висотах. Із деяких приміщень відкриваються краєвиди на сусідні кімнати, розташовані вище або нижче.

Лоос розглядав об’єм будинку як цілісну систему. Тому планування вілли складно зрозуміти, просто переглянувши звичайні креслення окремих поверхів. Найкраще воно сприймається під час руху будинком.

Зовнішні стіни Лоос залишив майже без прикрас. Зате в інтер’єрах використав дорогі природні матеріали, складні дерев’яні панелі та ретельно продумані деталі.

У вітальні можна побачити зеленуватий мармур, зокрема мармур чиполіно (Cipollino), декоративні дерев’яні поверхні, камін і меблі, які відповідають характеру міжвоєнної епохи.

Для інших приміщень використовували червоне дерево та шпон лимонного дерева. Кольори, фактури й освітлення підібрали відповідно до призначення кімнат.

Навіть дверні ручки тут продумані до дрібниць. Музей звертає увагу на одну незвичайну деталь: зовні вхідних дверей ручка чорна, а зсередини — біла.

Празька архітектура знає й інші сміливі рішення. Наприклад, Танцюючий будинок Франка Гері привертає увагу незвичайною зовнішньою формою. Лоос зробив головним об’єктом архітектурного експерименту внутрішній простір будинку.

Віллу спорудили у 1928–1930 роках для підприємця Франтішека Мюллера (František Müller), співвласника будівельної компанії, та його дружини Мілади.

Над проєктом працювали Адольф Лоос і архітектор Карел Лгота (Karel Lhota). Саме Лгота допоміг замовникові налагодити співпрацю з відомим архітектором.

Ще під час будівництва виник конфлікт із міською владою. Чиновники заперечували проти висоти споруди, а також висловлювали сумніви щодо її надто гладкого фасаду, який відрізнявся від сусідніх будинків.

У квітні 1929 року міська рада навіть вирішила не видавати дозвіл на будівництво. Мюллер неодноразово оскаржував це рішення. Суперечка потрапила до газет, а дозвіл зрештою видали в червні того самого року.

За історичними матеріалами Музею Праги, на той момент будівельна компанія вже встигла розпочати зведення вілли.

Родина Мюллерів мешкала у віллі до 1948 року. Після приходу комуністів до влади будинок націоналізували.

Згодом у його приміщеннях працювали державне педагогічне видавництво та Інститут марксизму-ленінізму. Частина первісного обладнання й меблів була втрачена або переміщена.

Після 1990 року віллу отримала Прага. Наприкінці 1990-х років розпочалася масштабна реставрація, яка завершилася 2000 року. Фахівці відновлювали інтер’єри за оригінальними кресленнями, фотографіями та збереженими матеріалами.

Будівля має статус національної культурної пам’ятки Чехії.

Під час останньої реконструкції основну увагу приділили ремонту дахової тераси. Вона знову доступна відвідувачам за сприятливої погоди.

Усередині також відреставрували оригінальні паперові шпалери у спальні, відновили дерев’яні підлоги, металеві елементи та частину оздоблення. Для деяких кімнат виготовили копії первісних світильників.

Новий екскурсійний маршрут проходить від технічних приміщень у нижній частині будинку до верхніх житлових рівнів. Відвідувачі вперше можуть побачити, як були влаштовані кімнати гостей і працівників, які обслуговували будинок.

Віллу можна відвідати з середи до неділі. Екскурсії проводять чеською та англійською мовами. За інформацією музею, групи невеликі — максимум вісім осіб, а стандартна екскурсія триває приблизно 75 хвилин.

Потрапити всередину можна лише з екскурсоводом. Квиток потрібно придбати заздалегідь — через офіційну сторінку вілли або в головній будівлі Музею Праги.

Через численні сходи та різницю рівнів вілла не пристосована для відвідувачів на кріслах колісних.

Найважливіше про Чехію, українців у Чехії та події у світі

Приєднуйтесь до нас у Telegram та Facebook

  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
11 листопада 2026

Новини на тему

Більше новин