Річниця «Міндичгейту»: де зараз головні фігуранти гучної корупційної справи

10.11.2026, 20:36 vesti-ua.net

Рівно рік тому в Україні спалахнув скандал «Міндичгейт» — один із найбільших корупційних скандалів у країні за останні роки. Енергетика «відзначає» річницю зруйнованими теплоелектростанціями, а жителі Києва на честь цього «свята» отримують лише близько п'яти годин електрики на добу. Відзначають річницю і НАБУ з САП, які 4 листопада оголосили про завершення розслідування у справі «Мідас».

Рік тому президент Володимир Зеленський обіцяв, що причетні до корупції в «Енергоатомі» не уникнуть відповідальності. Справді, за цей час частина підозрюваних продовжує перебувати під вартою, а частина вийшла на свободу після внесення застави. Організатори схеми Тимур Міндич та Олександр Цукерман встигли залишити Україну буквально за кілька годин до обшуків і найближчим часом повертатися не збираються. Для деяких людей із найближчого оточення Міндича вся ця історія, навпаки, пройшла практично непомітно.

Що змінилося за рік після гучних викриттів — не лише в матеріалах розслідування, а й у житті тих, хто створив «Міндичгейт» та брав у ньому участь?

Учасники схеми підпорядкували собі контракти стратегічного «Енергоатома», а також інших підприємств із річним оборотом понад 200 млрд гривень. Правила для бізнесу були безжалісними: щоб отримати контракт або дочекатися чесно зароблених грошей, виплату яких могли затримувати навіть на пів року, потрібно було віддати від 10% до 15% вартості договору. У розмовах це називали «шлагбаумом».

Усім цим механізмом керували неформальні «смотрящі». За версією слідства, систему створили бізнесмен Тимур Міндич («Карлсон») та Олександр Цукерман («Шугармен»). Безпосередньо в «Енергоатомі» процес контролювали директор із фізичного захисту та безпеки Дмитро Басов («Тенор») та колишній радник міністра енергетики Ігор Миронюк («Рокет»). У матеріалах справи також фігурують колишній віцепрем'єр Олексій Чернишов («Че Гевара») та ексміністр енергетики Герман Галущенко («Професор»).

Прибуток підраховували та відмивали в нелегальній бухгалтерії за адресою: вулиця Володимирська, 20/1. Фінансовий центр облаштували в приміщенні, що належало родині колишнього депутата Андрія Деркача. Спілкування велося виключно через закриті месенджери та криптовалюту, а сейфи та місця зберігання готівки постійно змінювалися. Нові стодоларові купюри у розмовах називали «синіми» або «красивими», а старі — «випуском 96-го року».

За п'ять років через цей офіс пройшло понад 111 млн доларів і 12 млн євро готівкою. Гроші виводили через іноземний інвестиційний фонд, цінні папери та криптовалютні гаманці.

У корупційній піраміді операції «Мідас» співзасновник «Кварталу 95» Тимур Міндич займав найвищу позицію. За даними слідства, саме він був головним організатором схеми, контролював багатомільйонні фінансові потоки та без зусиль відкривав двері в кабінети чиновників, просуваючи власні інтереси в енергетиці та оборонному секторі.

Штаб-квартира «Мідаса» знаходилася безпосередньо в київській квартирі Міндича на вулиці Грушевського. Звідти він особисто керував грошовими потоками: вказував, кому і скільки виплачувати готівкою або переказувати на офшорні компанії, організовував фіктивне працевлаштування довірених осіб і стежив за конспірацією. У записах НАБУ збереглися навіть його міркування про те, що антикорупційні органи вже «дихають їм у спину».

У чому його підозрюють: Міндичу інкримінують порушення трьох статей Кримінального кодексу: створення злочинної організації (ч. 1 ст. 255), відмивання майна, одержаного злочинним шляхом (ч. 3 ст. 209), та незаконний вплив на осіб, які займають державні посади (ч. 1 ст. 344).

Що змінилося за рік:

Втік за день до обшуків: Завдяки чудовому чуттю на небезпеку Міндич залишив Україну 10 листопада 2025 року через пункт пропуску «Грушів», рівно за добу до того, як слідчі прийшли з обшуками. Кордон він перетнув абсолютно законно як батько трьох неповнолітніх дітей і одразу осів в Ізраїлі, громадянином якого є.

Під санкціями та із заочним арештом: Однак керувати інтересами з-за кордону виявилося не так уже й просто. 13 листопада 2025 року Володимир Зеленський ввів проти нього персональні санкції строком на три роки, а 1 грудня Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду винесла ухвалу про його заочний арешт.

Застряг у процедурах Інтерполу: На початку 2026 року НАБУ і САП оголосили Міндича в міжнародний розшук. Проте громадськість так і не побачила «червоного оповіщення» на сайті Інтерполу. Голова САП Олександр Клименко пояснив це існуванням «непублічного періоду» дії розшукових процедур.

Подав позов проти Зеленського: Замість того щоб постати перед судом, у травні 2026 року Міндич подав позов проти президента України, вимагаючи скасувати санкції. У вересні суд відмовив його адвокатам у розгляді справи в загальному порядку, залишивши спрощену процедуру.

Екстрадиція: Уже наприкінці березня 2026 року Офіс генерального прокурора направив до Міністерства юстиції Ізраїлю запит про екстрадицію Міндича разом із його партнером Цукерманом. Проте ізраїльська сторона не дала відповіді ні навесні, ні восени. Екстрадиція громадян Ізраїлю традиційно нагадує завдання з майже нульовими шансами на швидке завершення.

Найближчий соратник Міндича Олександр Цукерман, відомий під прізвиськом «Шугармен», виконував роль головного кадровика та практичного виконавця в цій фінансовій імперії. За версією слідства, саме він підбирав персонал, брав участь у створенні злочинної організації та допомагав перетворювати 15-відсоткові відкати в енергетичному секторі на «красиву готівку».

У чому його підозрюють: Детективи НАБУ підозрюють Цукермана в участі у злочинній організації (ч. 1 ст. 255 КК) та легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, в особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 209 КК).

Що з ним відбувається рік потому:

Тиха втеча через Паланку: На відміну від свого партнера, який вирушив безпосередньо до Польщі, «Шугармен» обрав складніший маршрут. Наприкінці жовтня — на початку листопада 2025 року, всього за кілька днів до масштабних обшуків, він спокійно перетнув кордон через пункт пропуску «Паланка», вилетів до Відня, а звідти вже напряму вирушив до сонячного Ізраїлю, скориставшись ізраїльським паспортом.

Розкішне сусідство в Alrov Towers: Далеко від українських антикорупційних органів Цукерман не блукав наодинці. Журналісти-розслідувачі програми «Схеми» розшукали його в Тель-Авіві, де він оселився в надзвичайно розкішному житловому комплексі Alrov Towers — прямісінько по сусідству зі своїм партнером Міндичем.

«Усе це брехня, я повернуся»: У розмові з журналістами Цукерман поводився цілком передбачувано: назвав усі звинувачення НАБУ брехнею і урочисто пообіцяв перед камерами повернутися в Україну. Щоправда, дата повернення досі залишається «відкритим питанням».

Позов проти Зеленського наступного дня після Міндича: У травні 2026 року, рівно через день після аналогічного кроку свого партнера, Цукерман також подав позов проти Володимира Зеленського до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду. «Шугармен» вимагає визнати незаконним і скасувати указ про введення щодо нього персональних санкцій Ради національної безпеки і оборони України.

Санкції та пауза в процедурі екстрадиції: Попри судові маневри, санкції продовжують діяти, а сам підозрюваний офіційно перебуває в розшуку. Наприкінці березня 2026 року Офіс генерального прокурора направив до Міністерства юстиції Ізраїлю офіційний запит про його екстрадицію. Поки ж Цукерман і далі може насолоджуватися видами Тель-Авіву — ізраїльська судова система традиційно неохоче видає власних громадян.

Над фінансовою пірамідою в «Енергоатомі» захисний політичний парасоль забезпечував міністерський кабінет. Герман Галущенко, який очолював Міністерство енергетики з квітня 2021-го по липень 2025 року, а потім кілька місяців обіймав посаду міністра юстиції, в матеріалах НАБУ фігурує підмовистими псевдонімами «Професор» та «Зігмунд».

За версією слідства, «Професор» допомагав Міндичу контролювати фінансові потоки в енергетиці, отримуючи натомість політичний захист і можливості для легалізації грошей. Відмивання коштів відбувалося в крупних масштабах: гроші виводили через офшорні компанії та спеціальний фонд на екзотичному острові Ангілья, до якого були залучені колишня дружина та четверо дітей ексміністра. За даними антикорупційних органів, на рахунки цього фонду надійшло понад 7,4 млн доларів. Крім того, родині безпосередньо готівкою або траншами у Швейцарії передали понад 1,3 млн швейцарських франків і 2,4 млн євро.

У чому його підозрюють: Дії колишнього високопосадовця кваліфікували за ч. 2 ст. 255 (участь у злочинній організації) та ч. 3 ст. 209 КК України (легалізація майна, одержаного злочинним шляхом).

Що змінилося за рік:

Гучна відставка та невдала спроба втечі: Політична кар'єра Галущенка почала руйнуватися ще торік. 19 листопада парламент звільнив його з посади голови Міністерства юстиції. А вже в лютому 2026 року колишнього міністра затримали на кордоні під час спроби залишити країну та одразу повідомили йому про підозру у вчиненні злочину.

Початок із застави в 200 мільйонів: 17 лютого Вищий антикорупційний суд ухвалив узяти Галущенка під варту з альтернативою застави в розмірі 200 млн гривень. У квітні строк тримання під вартою продовжили, а 12 червня суд знизив суму до 150 млн.

Вихід на свободу та домашній арешт: 29 червня спонсори зібрали необхідні мільйони, заставу внесли в повному обсязі, і Галущенко залишив СІЗО. У жовтні суд дозволив колишньому міністру зняти й електронний браслет. Станом на листопад 2026 року «Професор» залишається під м'якшим запобіжним заходом — домашнім арештом — і чекає на завершення розслідування.

Олексій Чернишов, позначений у матеріалах слідства псевдонімом революціонера «Че Гевара», зібрав найзначніший набір кримінальних епізодів у справі «Мідас». Поки в інших підозрюваних було по одному-два справи, колишній віцепрем'єр і міністр національної єдності перетворив отримання нових підозр ледь не на регулярне хобі.

За версією слідства, «Че Гевара» був одним із головних бенефіціарів грошових потоків: від групи Міндича він отримав щонайменше 1,2 млн д