Хвилина мовчання, турніри та допомога родинам: як зберігати пам’ять про військових вінничанам

23.10.2026, 10:01 i-vin.info

Вшанування полеглих захисників і захисниць – це не лише хвилина мовчання чи покладання квітів. Пам’ять можна зберігати через персоналізовані акції, спортивні турніри, підтримку родин, допомогу війську та ініціативи, які продовжують справу загиблих. Так, співкоординаторка Вінницького осередку ГО «Вшануй» Валерія Кузінська розповіла для I-VIN.INFO про різні способи вшанування.«Пам’ять – динамічний процес, але й водночас крихкий конструкт. Ми є свідками подій, ті, хто безпосередньо знав людей й пам’ятає їх. Але є ризик того, що наступне покоління, якщо ми не будемо опікуватися цією пам’яттю, не буде цього знати. І ми втратимо дуже багато інформації та пам’яті. Тож важливо навіть через дрібниці (коментарі, коли хтось ділиться спільними історіями людьми або фотографіями) згадувати людей», – наголошує Валерія Кузінська.Хвилина мовчанняЗдається, що це є найпримітивнішим способом. Щодня по всій Україні об 9:00 лунає хвилина мовчання. Проте Валерія наголошує, що в цю хвилину важливо зупинитися, відкласти повсякденні справи та найголовніше згадати людей:«Важливо не просто стояти протягом хвилини. Важливо те, як Ви її наповнюєте. Наприклад, згадати близьку людину, назвати подумки її ім’я, пригадати спільні моменти чи історії з життя».Водночас вона наголошує, що факт того, що людина встала і вже вшанувала, не є визначальним способом вшанування:«Коли ми піднімаємося і стоїмо, або коли їде траурна процесія, ми стаємо на коліно – візуальний прояв поваги. Проте, наприклад, багато ветеранів після поранення, фізично не можуть цього зробити. Є люди, які через свій стан здоров’я, цього не можуть зробити. Тому, як на мене, стояння, займає другорядну роль. Значно важливіше, те, про що ми думаємо в цю хвилину, чим її наповнюємо. Звісно, ми закликаємо людей, якщо вони можуть, підніматися, виходити з авто. Це для того, щоб тим, хто навколо, зокрема, ріднім полеглим, дати зрозуміти, що долучаємося до цього вшанування».Персоналізовані акції пам’ятіЩе один спосіб вшанування – персоналізовані акції, присвячені конкретним захисникам і захисницям. У Вінниці такі заходи почав організовувати місцевий осередок ГО «Вшануй». Акції зазвичай проводять до дати народження полеглої людини або роковин її загибелі. До них долучаються рідні, друзі та інші охочі. Учасники збираються разом, щоб провести хвилину мовчання й підтримати близьких загиблого. Команда зокрема збирає історії про людину та спогади її рідних. Інформацію публікують на сторінках організації та поширюють за допомогою медіа:«Це дає змогу розповісти про тих, із ким люди не встигли познайомитися за життя, але про кого можуть дізнатися після загибелі. Водночас такі зустрічі стають способом підтримати родини, для яких дні народження та роковини часто є особливо складними».Підтримка родинВшанування не обмежується пам’ятними датами. Родини полеглих можуть потребувати допомоги й у звичайні дні. У ті, коли їм доводиться пристосовуватися до життя після втрати. Так, Валерія радить не обмежуватися словами співчуття, а пропонувати конкретну допомогу. Наприклад, привезти вечерю, забрати дитину зі школи чи садочка, допомогти з побутовими справами або просто запитати, як людина почувається. Водночас важливо поважати на особисті кордони. Не всі готові спілкуватися після втрати, тому відмова від допомоги не означає, що людині більше не потрібна підтримка:«Дуже часто не потрібні якісь слова чи пояснення. Іноді ця підтримка може проявлятися просто в тому, що ми прийшли буквально на хвилину, побули поруч з рідними, подякували їм за те, що ми всі зібралися, що вони прийшли, або подякували їм за те, що вони поділилися спогадами про своїх рідних», – зазначає співкоординаторка.Вона також наголошує, що підтримка потрібна не лише в дні пам’яті, а протягом усього року. Спільнота може допомогти родинам не залишатися наодинці зі своїм горем.Допомога військуЩе один спосіб вшанування – підтримка військовослужбовців, які продовжують боротьбу. Це можуть бути донати, участь у зборах, плетіння маскувальних сіток, допомога з ремонтом автомобілів або закупівлею необхідного обладнання. Валерія нагадує, що багато захисників і захисниць до повномасштабного вторгнення жили цивільним життям, а до війська долучилися, щоб захистити свої родини, домівки та країну. Тому допомога побратимам і посестрам, які продовжують боротьбу, може бути способом зберегти цінності, за які загинули їхні близькі, адже «ми маємо пам’ятати, заради чого ці люди стали захисниками».Спортивні турніри та інші пам’ятні ініціативиУ Вінниці також проводять спортивні заходи, присвячені полеглим військовим. Серед прикладів, які наводить співкоординаторка, футбольний турнір пам’яті Юрія Дячука та змагання з важкої атлетики на честь Дениса Лабунського. Або ж, до прикладу, пам’ятний турнір з ММА на честь військових, який організували у місті Бар Вінницької області.Такі події дають змогу зберігати пам’ять про захисників через справу, якою вони захоплювалися за життя:«У такий спосіб люди, які долучаються, теж вшановують полеглих. Тут хочу наголосити на тому, що насправді дуже багато людей не усвідомлюють, як багато зусиль потребує організація подібного роду подій. Тож, важливо знайти на них час і прийти, адже це підтримка не лише учасників, а дещо ширше, це підтримка безпосередньо самої родини».У межах турнірів також можуть збирати кошти на потреби війська. Тому такі ініціативи поєднують вшанування загиблих із практичною допомогою військовослужбовцям.Книгарні, кав’ярні та справи, які продовжують житиПам’ять про полеглих може зберігатися й у проєктах, які започатковують їхні родини. Як приклад Валерія згадує книгарню, пов’язану з мрією полеглого Миколи Речка, та вінницьку кав’ярню «Сімба», створену в пам’ять про військового з позивним Сімба. Підтримати такі ініціативи можна просто: відвідати простір, придбати книжку чи каву або поширити інформацію про нього.За словами співкоординаторки, такі проєкти стають не просто місцями чи бізнесами, а способом продовжити справу людини, яка не встигла реалізувати свої плани за життя.Зберігати історії, щоб про них пам’ятали наступні поколінняВажливою частиною вшанування є збереження спогадів про полеглих. Це можуть бути фотографії, історії з життя, розповіді друзів і рідних або публікації в медіа. Такі матеріали допомагають побачити в загиблих не лише військових, а й людей зі своїми захопленнями, мріями, звичками та близькими. Вони також зберігають інформацію для наступних поколінь, які не знали цих людей особисто. Валерія зазначає, що навіть невеликі спогади чи фотографії, якими діляться знайомі, можуть бути важливими для родин. Адже пам’ять формується з багатьох деталей, які з часом можна втратити, якщо їх не зберігати.Як вшанувати полеглих у повсякденному життіТож, як висновок: не кожна людина готова брати участь у публічних акціях. За словами Валерії Кузінської, це нормально: кожен може обрати спосіб вшанування, який відповідає його можливостям і внутрішній готовності. Це може бути хвилина мовчання, участь у благодійному зборі, підтримка родини, відвідування меморіального заходу або збереження історій про загиблих. Водночас важливо пам’ятати й про живих військових та ветеранів: зважати на їхні потреби, підтримувати їх і, за можливості, допомагати в повсякденних ситуаціях.Вшанування – це не лише пам’ятні ритуали, а й дії, що допомагають зберегти історію, яку зараз пишуть кров’ю тисячі життів наших Захисників. І це також підтримка близьких і продовження справи, за яку вони боролися.Читайте також: Релокація підприємств, інвестиції в медицину та розвиток аграрного сектору: чим живе Липовецька громада (ФОТО, ВІДЕО, ПОДКАСТ)Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.Фото: I-VIN.INFO та www.magnific.com