Чума у XXI столітті — наскільки вона небезпечна

06.10.2026, 20:53 ua.news

Після смерті лаборантки в Іркутську, яка працювала в протичумному інституті, у Росії заговорили про можливе зараження легеневою чумою. Ця інформація викликала побоювання щодо нового спалаху, однак сама смерть жінки ще не означає, що в Росії почалася епідемія. Лікарка-інфекціоністка Лариса Мороз пояснила, наскільки небезпечною є чума сьогодні, як вона передається та чи може дістатися України.

Чума — це бактеріальна інфекція, яку спричиняє Yersinia pestis. Саме ця бактерія стала причиною середньовічної «чорної смерті», яка забрала мільйони життів. Але сучасна чума дуже відрізняється від тієї, з якою людство мало справу сотні років тому. Сьогодні хворобу можна діагностувати та лікувати антибіотиками. Головне — вчасно розпізнати інфекцію та почати терапію. Всесвітня організація охорони здоров’я також наголошує, що раннє лікування значно підвищує шанси на одужання.

Водночас чума залишається особливо небезпечною інфекцією. За словами Лариси Мороз, тяжкість захворювання багато в чому залежить від його форми. «Чума може мати кілька форм — локалізовані та генералізовані. До локалізованих належать шкірна, шкірно-бубонна та бубонна форми, де основним джерелом інфекції є тварини. Людина може передавати інфекцію іншій людині тоді, коли йдеться про легеневу форму, тому що тоді збудник може поширюватися повітряно-крапельним шляхом», — пояснила лікарка.

Найпоширеніша форма — бубонна. Зазвичай людина заражається через укус інфікованої блохи. Після цього бактерія потрапляє в лімфатичну систему, а лімфовузол збільшується, стає твердим і дуже болючим. Такий вузол називають бубоном.

Передача бубонної чуми від людини до людини трапляється рідко. Інша ситуація з легеневою формою. Вона уражає легені та може передаватися від хворої людини іншій через інфіковані частинки під час кашлю та дихання. Саме тому легеневу чуму вважають найбільш небезпечною з погляду поширення серед людей. Також існує септична форма, коли бактерія потрапляє в кров. Вона може виникнути як ускладнення інших форм чуми та швидко призвести до тяжкого стану.

Так. На відміну від часів середньовіччя, сьогодні чума лікується антибіотиками. «Існують антибіотики, до яких збудник чуми чутливий. Якщо вчасно встановити діагноз, то вона лікується. І ефективність лікування насамперед залежить від того, наскільки швидко виявили хворобу та від чутливості конкретного збудника до препаратів», — зазначила Мороз.

ВООЗ також наголошує, що лікування потрібно починати якомога раніше. Особливо це важливо при легеневій формі, яка без лікування може дуже швидко стати смертельною. За даними організації, симптоми чуми зазвичай з’являються через один-сім днів після зараження, хоча для легеневої форми цей період може бути значно коротшим. Діагноз підтверджують лабораторно. Для цього можуть досліджувати матеріал із бубона, кров або мокротиння.

Лікарка також звернула увагу на особливості роботи з матеріалом, у якому може міститися збудник чуми. Такі зразки не можна просто залишити без контролю. Робота з ними передбачає спеціальні правила, облік, зберігання та лабораторні процедури.

Саме тому, за словами Мороз, версії про випадкове зникнення чи непомітне пошкодження небезпечного зразка потрібно оцінювати обережно. Без офіційних результатів розслідування робити висновок про причину зараження людини зарано.

Інкубаційний період залежить від форми захворювання та способу зараження. Загалом ВООЗ вказує на період від одного до семи днів. При легеневій формі симптоми можуть з’явитися дуже швидко — іноді вже протягом доби. Перші прояви можуть нагадувати звичайну гостру інфекцію. Це висока температура, озноб, слабкість, біль у м’язах і головний біль. При бубонній формі додається болючий збільшений лімфовузол. При легеневій — кашель, задишка та інші тяжкі симптоми з боку дихальної системи.

За словами Мороз, при тяжких генералізованих формах стан людини може погіршуватися дуже швидко. Тому чекати, поки симптоми «самі минуть», у такій ситуації не можна. Водночас твердження про конкретну кількість днів, після якої лікування вже не допоможе, було б неправильним. Перебіг хвороби залежить від форми інфекції, стану організму та того, наскільки швидко почали лікування.

Так, але це стосується насамперед легеневої форми. Людина з легеневою чумою може виділяти бактерії разом із дихальними виділеннями. Інша людина може заразитися при тісному контакті. Саме тому при підозрі на таку форму хворого ізолюють, а людей, які могли з ним контактувати, беруть під медичне спостереження. «Якщо у людини підтверджують чуму, її обов’язково госпіталізують. Ізоляція стосується всіх — на території запроваджується карантин без права в’їзду та виїзду. Окремо ізолюють людей, які контактували з хворим», — сказала лікарка.

За її словами, таких людей не просто залишають удома під наглядом сімейного лікаря. У разі реальної загрози діють спеціальні протиепідемічні заходи. ВООЗ також рекомендує ізолювати пацієнтів із легеневою чумою та спостерігати за близькими контактами. Для контактних осіб може застосовуватися профілактичне лікування антибіотиками. Тому сама поява одного підозрілого випадку ще не означає автоматичного масового поширення інфекції. Для цього мають бути підтверджені випадки передачі між людьми.

За словами Лариси Мороз, для України ризик зараз дуже низький. В Україні немає відомого природного осередку чуми, де бактерія постійно циркулювала б серед тварин та бліх. Саме такі природні осередки є головним джерелом більшості випадків чуми у світі. «Якщо чуму і виявляють на певній території, там діє жорсткий карантин. Туди допускають лише медпрацівників, дослідників тощо й нікого не випускають. Навіть якщо осередок чуми дійсно є у Сибіру, ймовірність того, що він пошириться сьогодні, вкрай мала», — зазначила лікарка.

Найбільша небезпека виникає не через сам факт наявності бактерії десь у природі, а тоді, коли з’являються хворі люди та відбувається передача інфекції. Особливо це стосується легеневої форми. Тому сценарій, за якого один випадок у Сибіру автоматично призводить до масштабного поширення чуми в Україні, малоймовірний.

Водночас повністю виключати окремі завезені випадки не можна. Саме тому підозрілі захворювання мають швидко виявлятися, а люди з відповідними симптомами та епідеміологічним анамнезом — проходити обстеження.

Чума не зникла з планети. Окремі природні осередки збудника існують у різних частинах світу. Одним із найбільш відомих місць, де випадки чуми регулярно фіксують, є Мадагаскар. ВООЗ зазначає, що там випадки бубонної чуми реєструють майже щороку, зокрема в сезон підвищеної захворюваності, який триває приблизно з вересня до квітня.

Причина в тому, що бактерія продовжує циркулювати серед диких тварин і бліх. Людина може заразитися після контакту з інфікованими тваринами або через укус зараженої блохи. Саме тому в регіонах, де чума є природною інфекцією, людям радять не торкатися мертвих тварин, уникати укусів бліх та дотримуватися рекомендацій місцевих медичних служб.

Панікувати через повідомлення про можливу чуму в Росії підстав немає. Чума — серйозна інфекція, але сьогодні це вже не та невиліковна хвороба, якою вона була сотні років тому. Найважливіше — не плутати підозру на одиничний випадок із підтвердженим спалахом. У випадку з Іркутськом остаточні висновки мають ґрунтуватися на результатах лабораторних досліджень та офіційній інформації.

Якщо ж у людини раптово виникає висока температура, сильна слабкість, озноб, болючі збільшені лімфовузли або тяжкі симптоми з боку дихання, потрібно звертатися по медичну допомогу. Особливо важливо повідомити лікарю, якщо перед цим був контакт із дикими тваринами, блохами або людиною з підтвердженою інфекцією. Сучасна медицина має засоби діагностики, антибіотики та протиепідемічні заходи, які дозволяють контролювати чуму. Тому сьогодні головне — не панікувати, а вчасно виявити захворювання та почати лікування.

В Іркутській області Росії після смерті 28-річної жінки, яку пов’язують із протичумним інститутом, госпіталізували 189 людей. Загалом влада встановила 197 осіб, які могли контактувати з померлою.