Його здав росіянам той, кому він врятував родину, але він все одно втік з полону і дев'ять місяців виживав, щоб дійти до своїх
Геннадій Зелений воював у Маріуполі з перших днів – ловив диверсантів та бився з колонами, що йшли з Криму.Одного дня його група потрапила під ворожий обстріл. Усі загинули. Окрім нього. Поранений, він перевдягнувся в цивільне й сховався в підвалі разом із місцевими.А потім до нього звернувся один чоловік – попросив допомогти витягнути жінку й дітей із розбитої квартири.Геннадій погодився. Вони перебігли вулицю, де лежали тіла вбитих – військових і цивільних, – і витягли родину.Коли Геннадій повернувся в підвал, він випадково не сховав татуювання на тілі. А за таке росіяни розстрілювали навіть цивільних.Чоловік, якому він щойно врятував родину, побачив тату – і здав його окупантам.Далі були чотири тижні пекла. Щоденні побої. Прив’язані до опори руки та вибиті вісім зубів. На його очах помирали інші полонені.Росіяни питали одне й те саме – “ти азовський розвідник?” – і били, байдуже, що він відповідав.А потім вирішив, що більше не витримає. Він дочекався моменту, коли охоронці пішли штурмувати “Азовсталь”.Геннадій зібрав залишки сил, ударив конвоїра, виліз у вікно, спустився по вивісці й побіг.Втік – і знову ледь не загинув. Якась жінка побачила його на вулиці й закричала, що це той, хто сидів у підвалі.На “Азовсталь” було не пробитися – навколо росіяни. Тож він пробрався в приватний сектор, знайшов напівзруйновану садибу з погребом – і сховався там.Тоді він ще не знав, що цей льох стане його домом на довгі дев’ять місяців.Їсти не було чого. То ж довелось ловити бездомних собак, смажив м’ясо в сховку – по одному шматку на день, щоб вижити.Вогнища на вулиці теж не розпалиш, оскільки дим могли помітити з дронів. Він спав по три години на добу, пильнував та не дозволяв собі розслабитися.Лише через пів року в підвалі він знайшов знайомого маріупольця, який дав йому смартфон – і Геннадій зміг передати звістку своїм, що він живий.(Друге фото на світлині – фото, яке він відправив в соцмережі, щоб знайомі повірили, що це він пише з окупації, а не шахраї).Він побачив в мережі, що багато знайомих уже попрощалися з ним, вважали його загиблим. А він у цей час сидів під землею й чекав шансу вибратися.Лише через три місяці йому допомогли вийти з окупованого міста. Три дні дороги під контролем інших українців – і він попрямував до Києва.Без документів. Без майна. У статусі зниклого безвісти. Допомоги від держави не було. Знайомий військовий зняв для нього квартиру та надав першу допомогу.Геннадій пройшов реабілітацію, обстеження та часткове лікування.Перші дні в Києві він просто сидів і “втикав”. Спав по три години. Їжа смакувала – але свинину й баранину він досі не може їсти.Тепер він працює військовим тренером на полігоні під Києвом разом із бійцями “Азову”.Він вижив там, де не вижив майже ніхто. І тепер вчить інших не здаватися.Олег Байрак
- Останні
- Популярні
Новини по днях
15 вересня 2026
