Мадяр і море. Чому Азов опинився в центрі уваги Сил оборони

17.07.2026, 16:30 lb.ua

Судноплавство в цих водах має низку важливих особливостей, зумовлених його географічними, гідрологічними та кліматичними характеристиками. Це море є одним із наймілководніших морів світу, що дуже впливає на можливості судноплавства: середня глибина – близько 8 м, максимальна – до 14,5 м у центрі моря. Дно рівне, глибини зростають поступово від берегів. Це обмежує максимальну осадку суден (зазвичай не більше 4-7 м залежно від району). Великі океанські судна тут не можуть ходити. У Таганрозькій затоці глибини ще менші (2-9 м), що вимагає особливої обережності та часто використання спеціалізованих суден або лоцманів. Постійне осідання мулу від річок (Дон, Кубань) вимагає регулярного днопоглиблення в портах і каналах. Керченська протока – єдиний вихід у Чорне море, вона вузька – 3,1-4 км, довжина – 35-40 км, глибина – до 18 м. Протока характеризується сильними течіями, частими штормами та обмеженими можливостями для маневрування. Кримський міст обмежує висоту суден.

Основними українськими портами були Маріуполь та Бердянськ, у противника – Таганрог, Єйськ, Темрюк, Ростов-на-Дону (з виходом через Волго-Донський канал у внутрішні водойми РФ). Всі згадані мають велике значення для експорту зерна, вугілля, металопродукції, нафтопродуктів.

Загалом, Азовське море – це внутрішнє мілководне море, тимчасово перетворене окупантами на внутрішнє озеро, з обмеженими можливостями для великих суден, високою залежністю від погодних умов і геополітичної ситуації. Воно ідеально підходить для річково-морського судноплавства та каботажних перевезень, але вимагає спеціальної підготовки, суден з малою осадкою та врахування льодових/штормових ризиків.

Головною особливістю судноплавства в Азовському морі є судноплавні канали, які є критичним елементом інфраструктури, оскільки природна мілководність моря не дозволяє великим суднам підходити до портів без штучного заглиблення. Ці канали регулярно проривають і підтримують за допомогою днопоглиблювальних робіт. Найважливішим є підхідний канал до Маріупольського морського торговельного порту. Він має довжину близько 17-18 км і проєктну глибину до 9-9,75 м у різних частинах (зокрема, для Вугільної гавані – близько 9,15 м). Цей канал дозволяє приймати судна з відповідною осадкою, що важливо для експорту металу, вугілля та зерна. Аналогічні підхідні канали існують для Бердянського порту та інших азовських гаваней (Таганрог, Єйськ тощо). Днопоглиблення потрібно робити регулярно, особливо перед навігаційним сезоном, оскільки шторми та річковий стік швидко зменшують глибину.

Ці штучні водні шляхи не лише забезпечують безпеку та ефективність судноплавства, але й вимагають значних інвестицій і технічного обслуговування. У мирний час вони дозволяли обробляти мільйони тонн вантажів на рік, роблячи Азов ключовим регіоном для каботажних і міжнародних перевезень. Геополітична ситуація та військові дії в регіоні, звісно, суттєво вплинули на їхню експлуатацію в останні роки.

Так ось ці канали змушують судна рухатися лише обмеженими шляхами, тобто збиватися в групи, стаючи зручними для ураження груповими цілями. Вся система критично залежить від буксирів та різного штибу земснарядів для днопоглиблення.

Мабуть, десь так і міркували хлопці в командуванні Сил безпілотних систем.

І шостого липня почали масштабну операцію в Азовському морі, яка отримала назву «МоЛоЧКа». Зусилля операції спрямовані на ураження російського «тіньового флоту», насамперед малих і середніх танкерів, що перевозять пальне до окупованого Криму та інших регіонів. З’єднання і частини СБС (зокрема, 1-й окремий центр та 413-й полк «Рейд») застосовують морські та повітряні дрони для точкових ударів, метою яких було не обов’язково потоплення, а виведення суден з ладу – вони залишаються пошкодженими, дрейфують і блокують рух (про канали ж пам’ятаємо?).

За перші девʼять діб операції уражені 159 суден, 117 з них – в Азовському морі і 42 – в Чорному. Серед них переважають танкери (десятки одиниць, наприклад, серії Sanar, Venera, Klimena, Thetis та інші), суховантажі, пороми, буксири та спеціальні плавзасоби (чому двоє останніх такі цікаві – читаємо вище). У окремі ночі атаки були особливо інтенсивними: 9-14 суден за раз, з яких значна частина – танкери. Це призвело до масових пожеж на борту та суттєвого пошкодження російської логістики пального.

Операція суттєво вплинула на судноплавство. РФ змушена тимчасово припинити рух через ключові фарватери, зокрема Донсько-Азовський канал, що з’єднує внутрішні річкові шляхи з морем. Порти в Азовському морі фактично паралізовані, судна скупчуються в затоках, тісняться на якірних стоянках поблизу берега, а експорт нафти та інших вантажів через цей регіон різко скоротився. Це створює проблеми для російської економіки, постачання до Криму та військової логістики.

Азовське море через свою мілководність і вузькість Керченської протоки стало вразливим для дронових атак – судна мають обмежену маневреність і мало місця для ухилення від наших атак. «Тіньовий флот» РФ залишається основною мішенню. Супутникові знімки фіксують скупчення пошкоджених і поки що цілих суден, що стоять «борт до борту».

Операція демонструє ефективність українських безпілотних сил у закритті морських коридорів без залучення великого флоту. Після інтенсивної фази в Азові СБС заявили про перехід до дій у Чорному морі.

Загалом ці удари стали одним із найуспішніших прикладів асиметричної морської війни, суттєво ускладнивши для країни-агресора використання Азовського моря як безпечного тилового маршруту.