У Києві презентували виставку, присвячену видатному полководцю князю Костянтину Острозькому та його родині, який розгромив армію Московії вдвічі більшу за свою

14.07.2026, 04:21 1news.com.ua

Князь з Волині Костянтин Острозький (1460−1530 роки) був одним з найвидатніших полководців в історії України. В його часи українські землі входили до складу Великого князівства Литовського. Острозький обіймав посаду великого гетьмана (фактично головнокомандувача). Він командував військом у 35 битвах, у 33-х з них переміг. Зокрема, у грандіозній баталії під містом Орша: армія, яка складалась з литовців, українців, білорусів та поляків, на чолі з Острозьким восени 1514 року розгромила на берегах Дніпра майже у 2,5 раза більше військо Московії. Детально про цю битву розказано в експозиції оновленої виставки «Князі Острозькі: європейський вимір української історії», яка відкрилася в Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра».

«В полон потрапили обидва очільники війська московитів, а також багато інших воєвод — загалом близько 60» — розповіла «ФАКТАМ» кураторка виставки, заступниця завідувача відділу Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Ірина Шульц.

«Завдяки чому армія на чолі з Костянтином Острозьким перемогла?» — Костянтин Іванович вдався до військової хитрості: заховав у посадці артилерію. Його піхота й кіннота повелися так, нібито не витримали натиску величезного війська противника, та почали відходити. Московити кинулися їх ловити, й тут зовсім несподівано для себе напоролися на залпи замаскованих у посадці гармат. В лавах противника почалася паніка, він побіг. За ним кинулися війська Острозького й почали нищити ворога.

Тут слід сказати, що в Національному музеї у Варшаві зберігається великих розмірів картина XVI сторіччя, на якій зображено три різні епізоди (свого роду колаж) цієї грандіозної баталії. На нашій виставці демонструємо точну копію цього полотна. В одному епізоді зображено, як великий гетьман спостерігає за переправою своїх полків через Дніпро (не дуже широкий біля Орші). В другому — князь показаний в ключовий момент битви, коли московити потрапили у вправно облаштовану засідку та не витримали несподіваного вогню з гармат, в паніці побігли. На картині ми бачимо, як Острозький спостерігає за цим. І в третьому епізоді показано, як він дивиться за маневром татарського війська, яке було тоді союзником московського.

З історичної хроніки ми знаємо, що під час і після розгрому московитів по Дніпру та його притоку, річці Кропивна, пливла незліченна кількість їхніх трупів. В полон тоді потрапили обидва очільники ворожого війська — Іван Челяднін і Михайло Голиця, а також багато інших воєвод — загалом близько 60.

«Що стало причиною битви під Оршею?» — Посягання Московії на Смоленськ. В ті часи він входив до складу Великого князівства Литовського, був одним з важливих і потужних оборонних центрів. Щоб загарбати його, московський великий князь Василій ІІІ розв’язав війну, яка тривала 10 років. Битва під Оршею стала однією з центральних подій цієї війни. Москва тоді розсилала по всій Європі листи про те, що Велике князівство Литовське слабке і не має права на існування. Хоча це було зухвалою брехнею. Василій ІІІ сподівався в такий спосіб виправдати свою агресію. Після перемоги під Оршею великий князь Литовський Сигізмунд І написав європейським володарям, що московитів і татар розбито, багато з них взято в полон.

Частину полонених татар Костянтин Острозький відправив до себе в Острог, поселив там (в місті досі є вулиця Татарська). До речі, на території сучасної Литви живе чимало татар-караїмів, які потрапили туди саме за часів Великого князівства Литовського.

«Як відсвяткували перемогу під Оршею?» — Відомо, що, коли після цієї битви військо Острозького поверталося у Вільно, там на честь переможців побудували тріумфальну арку. До слова, в цьому місті збереглася старовинна Остра брама — в’їзд в історичну частину Вільно. Деякі литовські історики вважають, що вона отримала таку назву на честь Костянтина Острозького.

Проте в його кар’єрі були не тільки успіхи: вже будучи великим гетьманом Литовським (головнокомандувачем), під час однієї з битв він потрапив в полон до московитів, знаходився в неволі 6 років, на щастя, зумів втекти. І знову став великим гетьманом. Ця посада була чи не другою по значущості у Великому князівстві Литовському. Зауважте, що в неслов’янській та неправославній державі православний слов’янин Костянтин Острозький досяг такого високого соціального становища. В ті часи пращурів сучасних українців називали русинами. А повна назва держави була Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське.

«Тобто під Оршею русини разом з литовцями, білорусами та поляками билися з московитами?» — Саме так. Для всіх піддані московського князівства були тоді московитами.

Повернемося до Острозького. Він був не тільки великим гетьманом, але ще й воєводою Трокським — тобто, завідував замком великого князя Литовського. Посада воєводи Трокського вважалася дуже почесною, за неї змагалися найвпливовіші шляхетні роди. Дісталась вона Костянтину Івановичу.

Великий князь Литовський Сигізмунд І надав йому фактично королівський привілей — опечатувати свої листи, розпорядження та інші документи сургучем червоного кольору (в часи середньовіччя такого роду умовності мали велике значення). Причому цей привілей було розповсюджено на всю родину Острозького. До речі, цей рід входив до числа найзаможніших на теренах України. В певні часи Острозькі були навіть багатші за голову держави.

Слід також сказати, що іноді Костянтину Острозькому навіть доводилось виконувати обов’язки Митрополита Київського. Після битви під Оршею недалеко від місця цієї баталії Костянтин Іванович звів православний Монастир святого Миколая — попри те, що у Великому князівстві Литовському діяла заборона на будівництво нових православних храмів. Але для Острозького зробили виняток. До того ж він побудував декілька православних церков (вони збереглися) й у самому Вільно. Одну з них декілька років тому передали українській громаді.

«Хто з родини Костянтина Івановича заснував Острозьку академію?» — Молодший син Василь-Костянтин — після того, як відсудив спадщину батька у доньки свого старшого зведеного брата Іллі.

«Чому Василю-Костянтину довелося судитися?» — Це непроста історія. Розповім послідовно. Костянтин Острозький був жонатий двічі. Перша дружина Тетяна Гольшанська народила йому сина Іллю. Вона померла у 42 роки, і тоді Костянтин Іванович одружився вдруге — на Олександрі Слуцькій. У них народився син Василь, про якого ви питаєте.

Костянтин Острозький помер у віці 70 років, і вся його величезна спадщина перейшла старшому сину Іллі. На жаль, Іллі дуже не поталанило: помер від травми, яку отримав, впавши з коня. Спадок перейшов його дружині та ще тоді не народженій доньці Галшці (Єлизаветі). Донька Галшка виросла, мами безліч разів намагалися видати її заміж за чоловіків, які дівчині не подобалися. Галшка всім їм відмовила.

«Бо мала коханого?» — Так, молодого шляхтича Олександра Слуцького. Щоб вони не зустрічалися, матір зачинила Галшку в башті одного з замків. Слуцький зумів туди дістатися й викрав дівчину. Але шляхтич Гурків дізнався, де переховуються закохані, та вбив Слуцького, забрав Галшку силою. Закінчилось тим, що вона від пережитого збожеволіла.

Це допомогло Василю відсудити в неї спадок Острозьких. Василю було 4 роки, коли батько пішов з життя. Син так обожнював покійного тата, що у 50 років взяв його ім’я — підписувався «Костянтин Костянтинович». Історики вирішили заради зручності називати його Василь-Костянтин.

Відсудивши спадок, він виділив гроші на величний надгробок батькові в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, а також — створення в Острозі школи та друкарні.

Друкарню він створив передусім, щоб видати Біблію церковнослов’янською мовою. Чому це було важливо? Його друзі казали: католики мають переклад Біблії польською мовою, протестанти — також. А православні перекладу Біблії не мають. Василь-Костянтин вирішив заповнити цю прогалину: запросив зі Львова знаменитого друкаря Василя Федорова, купив обладнання. Але перш ніж взятися за друк, слід було перекласти Біблію на церковнослов’янську мову. Для цього Василь-Костянтин запросив вчених мужів з Візантії та інших країв. Врешті у 1581 році в його друкарні було видано першу на українських землях Біблію церковнослов’янською мовою.

«Як вийшло з академією? Великий князь Радзивіл казав Василю-Костянтину, що у вас (тобто, православних) немає своїх шкіл. Тому Острозький вирішив заснувати школу, яка згодом набула статусу академії. На жаль, вона існувала не довго — лише пів століття. Один з її учнів був майбутній гетьман Сагайдачний, під проводом якого козаки здійснили вдалий похід на Москву.

«Хто й через що закрив