Лавра як символ майбутньої Перемоги

17.06.2026, 16:37 lb.ua

Ну, і раз вже згадали кривавого патріарха Кирила, варто додати, що на початку нульових, він сам вважався в РПЦ дуже прогресивним архієреєм, «західником» та поборником української автокефалії. Тільки не дивуйтесь, пояснення просте: певний час Гундяєв розраховував очолити Київський престол по смерті митрополита Володимира (міцним здоровʼям він, на жаль, не відрізнявся). І докладав для цього чимало зусиль.

Але то – окрема історія. Деталі, сподіваюся, ви зможете скоро почитати в моїй книзі, яка присвячена обставинам отримання Україною Томосу про автокефалію в 2018-му і подіям, які тому передували – церковним інтригам, політичним домовленостям, міжнародним перемовинам та внутрішньому протистоянню. Наразі книга знаходиться на завершальній стадії підготовки.

А наразі нам важливо зафіксувати: особисто для Путіна Києво-Печерська Лавра є сакральним місцем, символом влади не просто над всією Україною, а Київською Руссю, «відродженням» якої (на рівні з СРСР) він марить в своїх збочених мізках.

Саме тому він особисто давав гроші на внутрішнє оздоблення Успенського собору, після його відбудови в 2000-му. Звіснj, в жодних «амбарних книгах» надходження з власного рахунку громадянина Путіна В.В. не зафіксовано, але в церковних колах це є загальновідомий факт. Яким, до речі, дуже пишався і вихвалявся настоятель Лаври від УПЦ тіпа не МП митрополит Павло (Лебідь). Про те, як «шановний Володимир Володимирович» фінансував фрески, він міг розповідати годинами. А в якості «доказу» «особливої близькості» - обов’язкові знімки разом з диктатором, які на початку нульових «прикрашали» ледь не кожну фотовиставку в Лаврі (зазвичай їх організовували в Трапезній церкві з нагоди великих свят, як от на Святого Володимира).

На одній із таких фресок, на другому поверсі Собору, як ми знаємо, Павло зобразив сам себе. Разом з митрополитами Володимиром (Сабоданом) і Онуфрієм (Березовським). В принципі, подібні зображення для монастирів – справа звична, але цікава «компанія», що їх оточує. Чимала частина другого поверху – лики російських святих імперського періоду. Так, епископи Білгородські, Ростовські, Тьмутараканські і далі по списку, мали стосунок до Лаври – більшість з них тут служили і поїхали фактично місіонерами на болота саме з Києва (подібно до того, як згодом вихованці «Могилянки» просвітлювали Петербург). Що багато говорить про РПЦ, якою вони нині канонізовані.

На тлі вищевикладеного, легко зрозуміти, чому в своєму зверненні щодо обстрілу Успенського, владика Павло жодного разу не назвав росіян агресорами, а Путіна – ворогом. За його версією, на Успенський «упала ракета або якийсь інший вид військових дій…».

Тобто летіла собі вночі мирна ракета, нізвідки і в нікуди, трошки втомилася і вирішила перепочити – приблизно так це звучить. А «в Росії нам співпереживають» - так і сказав, цитата. Згідно Павла, винне в усьому українське керівництво. Хто б сумнівався.

Сам він, до речі, нині знаходиться на лікуванні на Закарпатті. Як так? – спитаєте ви, - Він же під судом вже майже три роки – міжнаціональна і релігійна ворожнеча, глорифікація агресора. От так - Печерський суд нікуди не поспішає!

Власне, як і з Лаврою – суди за Нижню Лавру між державою і УПЦ МП тривають досі. Вже писала: за три роки 15 суддів взяли самовідвід у справі. Ще раз: 15 суддів за 3 роки. Випадково, мабуть.

З Павлом (Лебідем) відбувається щось подібне – майстерно тягнеться час. Хоча закордонні паспорти він вимушено здав одразу, в грудні 2025-го йому дозволили пересуватися не просто в межах села Вороньків, де він перебуває під фактичним домашнім арештом та до матері на Рівненщину, але й храмами Київської області (окрім Лаври). Чим Павло активно користується і хизується в своєму оточенні.

Але повернемось до обстрілу.

В ніч з неділі на понеділок в Успенський собор не «упала ракета або якийсь інший вид військових дій…». В собор цілеспрямовано поцілив ворожий «Шахед». Станом на сьогодні, це є встановлений відповідними службами факт.

Більше того, другий «Шахед» о пʼятій ранку рухався тією ж траєкторією. Стандартна тактика: повторювати удар по місцю першого «прильоту» - задля ще більших руйнувань та жертв з числа ліквідаторів.

Правда, з траєкторії він трохи збився і зніс не дзвіницю Лаври, не унікальні Надбрамні ворота, а поцілив в дах мистецького Арсеналу.

Тобто можемо з впевненістю констатувати: удар російською зброєю по Лаврі був свідомим. Це не є випадковість.

Рубрика: «не діставайся ж ти нікому». Вочевидь, ворог вже відчуває свою слабкість і намагається «під занавєс» знищити якомога більше знакових місць: музеї, органні зали, театри, храми, концертні майданчики. Все те, на чому тримається дух нації, проти якої вони воюють.

Відповідно, маємо бути готові до того, що удари можуть повторюватися.

Ну, а в процесі ліквідації наслідків влучання по Успенському собору з 14-го на 15-е важливу роль відіграв очільник МВС Ігор Клименко. Він прибув на місце «прильоту» за лічені хвилини (в очікуванні масштабних атак профільні силовики та всі відповідальні зазвичай цілодобово чергують на робочих місцях). Оперативно зорієнтувавшись в ситуації – викликав підсилення пожежників. Хвилини зволікання й дах би провалився всередину, полумʼя перекинулось би на 25-метровий дерев’яний іконостас і Успенський довелось би не відновлювати, а знов відбудовувати.

Так, масштаби руйнувань значні, орієнтовна сума для відновлення – 500 млн гривень. Але наслідки могли б бути значно гіршими.

З цікавого.

В УПЦ тіпа не МП заявляють, що їхня братія також приймала участь в гасінні пожежі. Як відомо, ченці УПЦ тіпа не МП досі продовжують проживати на території Нижньої Лаври.

«По списку», який декларує УПЦ тіпа не МП, їх 160, за оцінками заповідника – 140, але в реальності – десь 50 людей, правдивих ченців, все життя яких повʼязано з Лаврою. До ПЦУ вони доєднуватися не поспішають – знають, що з обителі насильно їх ніхто не виселятиме. Поки тривають суди (що затягуються, як зазначалось вище) – точно.

Так от, з цих 50-ти, реальну участь в гасінні пожежі приймали троє (хтось нарахував пʼятьох, хтось - двох, я - трьох. Великої різниці не становить, пропоную зупинитись на середній цифрі).

Вдумайтесь: всього троє.

Де поділись інші? Відпочивали.

І наостанок. Буквально через пару хвилин після влучання першого «шахеду» і займання даху Успенського, над Києвом пролилась щедра злива.

Звичайно, було б перебільшенням казати, що саме вона приборкала вогонь – полум’ю протидіяли пожежники, але дощ точно не сприяв розростанню площі займання.

Навіть для людей невіруючих, символізм тут очевидний. Як і те, що Лавра вистояла. І продовжуватиме стояти. Як символ нашої майбутньої Перемоги.