За два дні до страти він просив зустрічі з ученим: історія українця Миколи Кибальчича, який придумав ракетний апарат
За кілька днів до страти 27-річний Микола Кибальчич просив дозволу зустрітися з ученим. Засуджений за участь у вбивстві російського імператора, він хотів пояснити свій проєкт літального апарата. Кибальчич сподівався, що людина зможе піднятися в повітря завдяки силі реактивного двигуна.
У своєму проханні він наполягав, щоб зустріч відбулася «не пізніше завтрашнього ранку». Якщо розмову організувати не вдасться, просив хоча б передати письмову відповідь фахівців. Цей епізод описав історик науки Ярослав Голованов у книзі «Етюди про вчених».
Миколу Кибальчича стратили 15 квітня 1881 року. Його креслення залишилися в поліцейському архіві, а світ дізнався про винахід лише через 37 років.
31 жовтня 2026 року минуло 173 роки від дня народження українського винахідника. Його коротке життя поєднало наукові пошуки, революційне підпілля та участь у політичному вбивстві.
Микола Кибальчич народився 1853 року в містечку Короп на Чернігівщині, у родині священника. З дитинства багато читав, захоплювався точними науками та хімією.
Згодом навчався в Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення, а потім перейшов до Медико-хірургічної академії. Він хотів стати лікарем, але дедалі більше захоплювався революційними ідеями.
За поширення забороненої літератури 1875 року його заарештували. Майже три роки молодий чоловік провів під вартою, зокрема в київській Лук’янівській в’язниці.
Після звільнення Кибальчич приєднався до підпільної організації «Народна воля», яка боролася проти самодержавства, зокрема терористичними методами. Завдяки знанням хімії він став фахівцем із виготовлення вибухових речовин.
Саме Кибальчич розробив бомби, використані під час замаху на російського імператора Олександра II 13 березня 1881 року. Імператор загинув. Хоча винахідник особисто не кидав вибухових пристроїв, він брав безпосередню участь у підготовці вбивства, визнав свою роль на суді й отримав смертний вирок.
Останні дні життя Кибальчич присвятив роботі над «Проєктом повітроплавного приладу». Він запропонував використати силу газів, які утворюються під час згоряння палива, щоб піднімати апарат у повітря.
Ідея передбачала двигун із пороховим паливом, регулювання його горіння та зміну напрямку тяги для керування польотом. Винахідник також розмірковував над стійкістю конструкції та можливістю посадки.
Це був задум, який потребував подальших розрахунків і випробувань. Саме тому Кибальчич так наполегливо просив дозволити йому поговорити з науковцями.
Проєкт так і не потрапив до наукового обговорення за його життя. У 1917 році рукопис знайшли в архіві департаменту поліції, а наступного року вперше надрукували.
У своєму зверненні винахідник залишив слова, які стали найвідомішою частиною його наукової спадщини:
«Я спокійно тоді зустріну смерть, знаючи, що моя ідея не загине разом зі мною, а існуватиме серед людства».
На житомирській Польовій є вулиця Кибальчича. А на зворотному боці Місяця — кратер, названий на честь винахідника. Неподалік розташований кратер Корольова, який отримав назву на честь уродженця Житомира, конструктора Сергія Корольова.
Історію космічної техніки та людей, які її створювали, зберігає і Національний музей космонавтики імені Сергія Корольова в Житомирі. Серед його експонатів — документи, фотографії та предмети, пов’язані з розвитком ракетобудування.
У рідному Коропі Миколи Кибальчича працює меморіальний музей, облаштований у будинку його родини.
Кибальчич помер у 27 років, так і не побачивши, як науковці оцінять його ідею. Рукопис, створений незадовго до страти, оприлюднили 1918 року — через 37 років після його смерті.
«Не пізніше завтрашнього ранку» — просив 27-річний Микола Кибальчич дозволити йому зустріч з ученим. До страти залишалося 2 дні. Він іще сподівався пояснити, як його апарат зможе підняти людину в повітря.Йому повідомили, що проєкт передадуть фахівцям. Микола чекав відповіді. Але рукопис залишився в поліції — його опублікують лише через 37 років.Сьогодні, 31 жовтня, минає 173 роки від дня народження українського винахідника Миколи Кибальчича (1853–1881).Син священника з Коропа на Чернігівщині змалку захоплювався книжками. Із другом годинами читав у старій садовій альтанці все, що вдавалося дістати.Той самий друг згадував: Микола міг віддати нужденному товаришеві останні гроші й сам залишитися без хліба. Коли йому дорікали за це, відповідав: якщо людина потребує допомоги, тут нічого розмірковувати.У Петербурзі він навчався інженерної справи, потім перейшов до Медико-хірургічної академії. Думав стати лікарем і працювати серед народу.Тоді ж захопився народництвом. Учасники цього руху йшли до селян із соціалістичними ідеями: критикували суспільну нерівність і станові привілеї, сподівалися через просвіту та пропаганду підготувати зміни суспільного ладу.1875 року Кибальчич передав селянинові заборонену «Казку про чотирьох братів». Почалося розслідування. Під час обшуку в нього знайшли революційну літературу.За її поширення молодий студент майже 3 роки провів під вартою, зокрема в Лук’янівській тюрмі Києва.Ув’язнення змінило його. Згодом Микола пояснював: переслідування переконали його в необхідності рішучішої боротьби. Поступово він прийняв політичний терор як засіб досягнення змін.Приєднався до «Народної волі», яка прагнула повалити самодержавство. Небагатослівний, охайний, занурений у книжки юнак став її фахівцем із вибухових речовин.Кибальчич розробив і виготовив бомби, використані під час замаху на Олександра II. 13 березня 1881 року імператор загинув.Микола особисто бомб не кидав, але був безпосереднім учасником підготовки замаху. На суді визнав свою роль. За це його засудили до страти.У в’язниці він узявся описувати інше застосування своїх знань — ракетний апарат для польоту людини.Адвокат Володимир Герард розповідав, як його вразила зустріч із підзахисним: Кибальчич був поглинутий роботою над літальним апаратом і прагнув викласти свої міркування на папері.До польоту братів Райт залишалося 22 роки. А він уже продумував вертикальний зліт, автоматичну подачу палива, керування нахилом двигуна, зависання й посадку.Розумів: потрібні розрахунки та досліди. Просив дати йому можливість поговорити з фахівцями. Про долю рукопису заявив навіть в останньому слові на суді.Проте в поліції вирішили, що розгляд ученими може спричинити «недоречні пересуди».15 квітня 1881 року Миколу Кибальчича повісили в Петербурзі. Його проєкт побачив світ лише 1918-го. Згодом ім’ям винахідника назвали кратер на зворотному боці Місяця.У своєму рукописі він залишив слова:«Я спокійно тоді зустріну смерть, знаючи, що моя ідея не загине разом зі мною, а існуватиме серед людства».У 27 років Микола вже встиг пройти шлях від студента, який хотів лікувати людей, до учасника замаху на імператора. Обурення несправедливістю привело його в підпілля, а свій винятковий розум він спрямував на виготовлення бомб.Залишається лише уявляти, скільки він іще міг створити. Людина, яка у в’язничній камері розмірковувала над керованим ракетним польотом, мала попереду лише 2 дні життя.” – Українська перемога.
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.
© Використання матеріалів з інтернет-видання Субота Онлайн дозволяється лише за умови посилання на сайт subota.onlineДля інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
1 листопада 2026
