Розмова лідерів двох скандинавських країн із Путіним викликала дискусію на Заході
Телефонна розмова президента Фінляндії Стубба та прем’єра Норвегії Стьоре з Путіним, про яку докладно йшлося в публікації інтернет-видання «Економічні новини» під заголовком «У відповідь на дзвінок лідерів Фінляндії та Норвегії Путін знову вимагав віддати Донбас і прочитав лекцію з історії», викликала дискусію та неоднозначні оцінки на Заході.
Попри те, що Стубб і Стьоре, за їхніми словами, говорили лише від імені своїх країн, що межують із Росією, і про цю розмову Європа була завчасно попереджена, нагадаємо, цей діалог того ж дня, у вівторок, 27 жовтня, викликав несхвальні оцінки в низці країн, зокрема у Данії, Італії та Швеції.
Наступного дня дискусія продовжилася. Зокрема, Зеленський підтримав Стубба та Стьоре. У Брюсселі утрималися від конкретних оцінок, обмежившись дипломатичними заявами про те, що розмову «зято до відома», а «діалог триває на різних рівнях».
Крім того, лунають голоси деяких експертів-коментаторів про те, що Європі настав час «тверезіти» у питанні війни в Україні та переходити від військової підтримки України до «реалізму» і підтримки «зусиль Трампа щодо дипломатичного врегулювання кризи».
Оскільки ця дискусія відображає інтереси та позиції певних сил на Заході, і це вкрай важливо для України, далі розглянемо деякі з висловлюваних думок, супроводивши їх за потреби коментарями.
Зеленський став на захист лідерів Фінляндії та Норвегії, які зазнали критики за розмову з Путіним, пише видання Politico.
Як відомо, деякі європейські лідери визнали цей дзвінок помилкою, розкритикувавши Александра Стубба та Йонаса Гара Стьоре за підрив єдності Європи у відносинах із президентом Росії.
Але Зеленський, виступаючи перед журналістами, подякував двом лідерам скандинавських країн за допомогу, зазначивши, що ставиться до них «позитивно».
«У нас справді дуже добрі відносини з цими країнами. Вони дійсно допомагають», — сказав Зеленський.
Український лідер зазначив, що Путін був виведений з дипломатичної ізоляції минулого року, коли Дональд Трамп зустрівся з ним на Алясці.
«Після Аляски європейці також підтримували контакти з Росією… Просто вони робили це не так відкрито, як лідери Норвегії та Фінляндії», — сказав Зеленський.
Усі розуміють, що мали місце контакти «на рівні радників із національної безпеки та між спецслужбами», а також переговори, про які стало відомо лише після того, як вони вже відбулися, додав він.
«Тут же все відбувається абсолютно відкрито: попередні обговорення, повний брифінг і прозорі цілі. Фінляндія та Норвегія демонструють, що хочуть відкрити ще один канал зв’язку, щоб Європа могла отримувати інформацію не лише через США, а Росія могла чути певні речі безпосередньо», — додав Зеленський.
Реакція брюссельських інституцій на ініціативу Норвегії та Фінляндії поки що залишається стриманою, хоча й дає зрозуміти, наскільки делікатним є це питання.
«Ми беремо до відома цю телефонну розмову, яка відбулася виключно на двосторонній основі… Ці переговори проходять у різних форматах, у різних місцях та на різних рівнях за участю глав держав і урядів, міністрів, високопоставлених дипломатів і чиновників. ЄС бере в них участь», — заявила речниця Європейської комісії Паула Пінью.
Фінляндія та Норвегія натякають на необхідність нового підходу до відносин континенту з Росією, пише старший науковий співробітник Норвезького інституту міжнародних відносин Метью Блекберн у виданні Responsible Statecraft.
Перед тим як викласти конспект публікації Метью Блекберна «Is Europe starting to come to its senses on Ukraine?» (Чи починає Європа приходити до тями в питанні України?), попередньо зробимо невеликий вступ до контексту, щоб адекватно сприймати викладене в ній.
Responsible Statecraft — це інтернет-журнал американського аналітичного центру — Інституту відповідального державного управління Квінсі (Quincy Institute for Responsible Statecraft).
Інститут створено у 2019 році у Вашингтоні (США).
Видання та сам інститут дотримуються напряму політичного реалізму та «стриманості» (restraint) у міжнародній політиці. Вони виступають за скорочення військового втручання США за кордоном, дипломатичне врегулювання конфліктів і перегляд традиційної ролі американської зовнішньої політики.
Проєкт підтримується за рахунок пожертв різних фондів (включно з фондом «Відкрите суспільство» Джорджа Сороса, Фондом Чарльза Коха, Фондом Форда тощо). Принципове правило інституту — відмова від фінансування з боку іноземних урядів.
Позиція щодо України: матеріали Responsible Statecraft часто критикують необмежену військову допомогу Києву та санкційну політику Заходу, закликаючи до якнайшвидших мирних переговорів і компромісів, що нерідко викликає дискусії та звинувачення на адресу видання з боку критиків.
Далі — короткий конспект публікації.
Остання ініціатива адміністрації Трампа, спрямована на припинення війни, викликає невдоволення в Європі.
«Ми маємо чинити тиск на агресора, щоб він припинив війну, а не на жертву, щоб вона здалася, — заявила висока представниця Євросоюзу Кая Каллас. — Тиск на Україну — це хибний підхід, і саме тому Європа підтримує Україну».
Президент України Володимир Зеленський тим часом наполягає, що Росія не має щирого бажання миру, вказуючи, зокрема, на удари по українському цивільному населенню.
Така моралістична риторика представляє конфлікт як боротьбу з нульовою сумою, де добро протистоїть злу. У такому світлі в європейців немає іншого вибору, окрім як об’єднатися навколо України, щоб зупинити Володимира Путіна.
Однак не всі європейські лідери висловлюються в такому ключі. Пресконференція в Осло 20 жовтня за участю Зеленського, прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стьоре та президента Фінляндії Александра Стубба була наповнена конструктивними заявами щодо припинення конфлікту.
Стубб сказав, що саміт в Осло став результатом «суттєвого прогресу», досягнутого «за лаштунками». Стьоре підкреслив, що «Європа має бути за столом переговорів», щоб забезпечити «міцний мир».
Схоже, Європа не є одностайною в питанні припинення конфлікту шляхом переговорів.
Потім у вівторок вони провели неформальну телефонну розмову з Путіним у спробі деескалації конфлікту.
«Ми — сусідні з Росією країни… Наслідок цієї війни матиме прямий вплив на нашу безпеку та на безпеку Європи загалом. Для припинення війни необхідні прямі переговори», — заявив Стубб після бесіди.
Саміт в Осло не став несподіванкою — представники Фінляндії та Норвегії готували ґрунт для нього вже кілька місяців. На Варшавському безпековому форумі, що відбувся минулого тижня, міністр закордонних справ Норвегії Еспен Барт Ейде уникав звичної дихотомії «перемога України» чи «капітуляція України».
Він підкреслив, що оскільки європейці зараз платять за цю війну, вони також мають очолити дипломатичні зусилля щодо її припинення. Ейде зазначив, що мирна угода могла б забезпечити демократичну, незалежну Україну, інтегровану до ЄС та яка зберегла 80% своєї початкової території.
В інтерв’ю минулої суботи Ейде зазначив, що Європа має внести конкретні пропозиції щодо побудови повоєнної архітектури безпеки: «У довгостроковій перспективі нам потрібно повернутися до нормальних відносин з Росією після війни (….) необхідно відновити якийсь порядок».
Під час нещодавнього візиту до Норвезького інституту міжнародних відносин Стубб висунув аргументацію, що доповнює цю точку зору. Знову виклавши доводи на користь «реалізму, заснованого на цінностях», він заявив, що європейські держави мають залишатися вірними своїм цінностям, але не зможуть вирішити конфлікт, жорстко дотримуючись моральної переваги.
Ейде та Стубб рухаються в іншому напрямку, ніж ті, хто стверджує, что «перемога» над Росією — хоч як би вона визначалася — є необхідною умовою для майбутньої європейської безпеки. Вони відкидають мантру колишнього генерального секретаря НАТО Столтенберга про те, что «зброя — це шлях до миру», і наголошують на військовій реальності: жодна зі сторін не має ресурсів для рішучої перемоги.
Це гідне визнання реальності. Наступальні дії обох сторін неодноразово не призводили до перелому у війні. Витрати для обох воюючих сторін продовжують зростати, водночас вигоди стають дедалі мізернішими. Європа, Україна та Росія опинилися втягнутими у війну, яку неможливо виграти на умовах, що їх висуває будь-яка зі сторін.
Продовження нинішнього курсу загрожує проблемами для всіх.
Путін стикається з перегрівом економіки, а також зі зростаючою соціальною втомою та занепокоєнням. Навіть якщо Росія з повітря знищуватиме дедалі більше української інфраструктури, наземні наступи, найімовірніше, призведуть до тяжких втрат.
Становище України ще тяжче. Хронічна нестача особового складу призвела до посилення примусової мобілізації та загострення соціальних суперечностей. Опинившись у морській блокаді та зазнаючи бомбардувань із повітря, Україна також відчуває брак грошей і зброї, постійно звертаючись до західних союзників із проханнями заповнити ці прогалини.
Європейська коаліція, що підтримує Україну, стикається з власними серйозними проблемами. Багато європейських держав переживають кризу суверенного боргу на тлі зростаючих військових витрат.
При цьому гірка правда полягає в тому, що з початку війни Європа витратила на імпорт російських енергоресурсів більше, ніж на зброю для України.
Водночас кампанія України з завдання ударів углиб території Росії не змогла змусити Путіна піти на припинення вогню. Без розвідувальної інформації та постачання зброї зі США Європа не має достатніх військових важелів, щоб продовжувати ці дії самостійно.
Європа не має життєздатного військового плану, є лише реактивне управління кризою та ситуативні рішення щодо України в поєднанні з постійним роздуванням загрози «гібридної війни» з боку Росії.
Зустріч у вівторок в Осло відкриває шлях із цього хаосу.
Як сказав Стубб на пресконференції у вівторок: «Мир вимагає терпіння. Але, на жаль, війна не чекає. Люди гинуть щодня. Наше завдання — зробити все, що в наших силах, щоб покласти цьому край».
Можна зрозуміти побоювання, що в разі перетворення України на нейтральну державу з обмеженнями на її армію Росія триматиме Європу у своїх руках. Ніхто не
- Останні
- Популярні
Новини по днях
29 жовтня 2026
