Попри бойовий досвід українських дронів, світові ринки обирають свої — Федірко
Українські виробники озброєння мають перевагу бойового досвіду та здатні змінювати свої розробки кожні три-чотири тижні. Проте цього недостатньо, щоб завоювати іноземні ринки. Інші країни підтримують власну оборонну промисловість, вимагають локалізації виробництва, а українським компаніям доводиться конкурувати не лише характеристиками зброї, а й ціною та умовами постачання.Додатковий виклик — залежність від китайських комплектуючих, які Європа поки не здатна замінити в необхідних обсягах. Чому українській зброї складно пробитися на світові ринки, як зберегти технології під час створення спільних підприємств за кордоном і чому Україна може експортувати не лише озброєння, а й бойовий досвід та навчання — у третій частині інтерв’ю розповідає Ігор Федірко, виконавчий директор Української ради зброярів.Чому іноземні замовники не поспішають купувати українську зброюВи говорите про величезний інтерес до української оборонної продукції у світі. Але іноземні компанії вже розробляють аналогічні системи. Чи не втрачаємо ми свою технологічну перевагу, поки так довго відкриваємо експорт?Читайте також:ПоглядиЧитайте також:ПоглядиБезкоштовні аналізи під загрозою: чому держава виштовхує приватні лабораторії— Немає жодного павільйону жодної країни у світі, який би вже не мав дронів. Це вже пройдений етап. Дрони є у кожної країни.Локальний закупівельник завжди надаватиме перевагу своєму. Навіть якщо воно там працює не так, як українське. Завжди.Якщо ми думаємо, що зможемо продавати дуже легко, — це не так. Наша сильна сторона — постійна взаємодія з військовими та швидке вдосконалення продукту за результатами застосування. Але бойова ефективність уже має доповнюватися серійністю, стабільною якістю та інтеграцією в системи замовника.Іноземний покупець порівнює не лише характеристики, а й кінцеву ціну, дату поставки, надійність виробника та сервіс.Саме тому я і кажу, що ми маємо йти на ті ринки через спільні підприємства. Інакше немає на що чекати. Причому на Близькому Сході, майже в кожній країні є законодавство, яке вимагає мінімум 70% локального виробництва, якщо ви в оборонці.Тобто вже говорять: якщо ти хочеш до нас у країну, локалізуйся, виробляй тут — ми в тебе купимо.Зараз вони іноді нівелюють ці вимоги, бо в них є нагальна потреба. Але надалі, якщо ти захочеш там працювати, треба буде локалізуватися. І так само в багатьох інших країнах.Чому Німеччина нас так тягне до себе? І в нас реально сім із восьми спільних підприємств працюють саме з Німеччиною. Бо вони розуміють: як ти можеш отримати цей бойовий досвід і розуміння технологій українців, якщо ти не працюєш із ними?Тому вони максимально сприяють цим процесам у себе в країні, щоб ми могли там відкривати спільні підприємства. Не свої, а саме спільні. Бо вони теж розуміють, що, по суті, чужак заходить на їхнє поле.Ми це вже спостерігаємо. Бачимо, як європейські країни відверто купують далеко не найкращі засоби власного виробництва. Так вони підтримують власного виробника, напрацьовують внутрішню адаптивність до цих технологій.Але ми ж із вами розуміємо: хочеш виробляти щось круте, правильне й сучасне — ти мусиш бути в Україні.Якісь ринки залишаються для прямих продажів української зброї?— Отримувати контракти саме в Європі або країнах НАТО нам доведеться дуже важко. Попри це в Північній Америці, Африці та країнам Далекого Сходу нам, я вважаю, є що запропонувати. Принаймні свою експертизу. І все одно робити якісь спільні продукти.Пробитися на європейський ринок надзвичайно важко. Але я вважаю, що саме через спільні підприємства, спільні продукти з цими країнами ми можемо зайти в країни Африки, тобто туди, де вони мають вплив і вже мають мережу продажу зброї.Ми не кажемо, що зараз, як тільки ви все нам зробите, ми вам продамо на 10 мільярдів. Але десь знайти 1–2 мільярди на рік з нашого ринку, з іншими продажами, я переконаний, що можна.Як Україні продавати зброю, не віддавши свою головну перевагуКоли українські компанії відкривають спільні виробництва за кордоном, виникає ризик втратити технологічні рішення, інженерів і бойовий досвід. Як зберегти цю нашу цінність?— Становище непросте. Я вважаю, що ми не можемо закапсулюватися всередині країни й казати: ні, тільки наше виробництво, тільки прямі продажі. Бо ніхто це не купить. І не можемо віддати все одразу й сказати: все тільки для вас, наші шановні союзники.Тому ми завжди і всюди говоримо про win-win стратегію. Тобто мають виграти обидві сторони. І ми розуміємо, що деінде обидві сторони мають і програти. Інакше це ніяким чином не вирішиться.Ми маємо десь змиритися з тим, що, так, дійсно, є відтік нашої експертизи й досвіду.Але розуміємо, що отримуємо гроші на наступні розробки, зразки для бойових тестувань. Наша найбільша цінність у наших виробах — це швидкість адаптації.ПідписуйтесяМи настільки швидко змінюємо продукт відповідно до вимог сучасної війни, що це не може собі дозволити жодна європейська країна і жодна європейська система виробників. Бо вони виробляють виробничими лініями, а ми руками.У нас дуже багато ручного, тому що коли в тебе за відгуками замовника виріб змінюється кожні три-чотири тижні, ти не можеш собі дозволити міняти лінію, яка коштує мільйони, десятки мільйонів доларів.Тому я вважаю, що тут усе одно треба шукати балансу, дивитися, де ми можемо співпрацювати саме в розвитку спільних продуктів.Я вірю в спільні продукти і спільну інтелектуальну власність. Якщо написано, що це joint venture, що тут спільна продукція, спільна інтелектуальна власність і вона буде розподілена ось так, повірте, вони будуть цього дотримуватися.Їм ця система зрозуміла, вони готові в неї йти.У нас проблема з бюрократією. Ми її досі не формалізували. Вони не розуміють, чи можуть прийти до свого Міністерства оборони, що пообіцяти або що вимагати. Тому я такий амбасадор спільних підприємств, спільних продуктів. І так ми зможемо вийти на європейський ринок.А на ринках Африки, Північної Америки, я думаю, ми можемо спробувати щось самостійно. Так, там присутня росія, вона дуже потужно присутня, і Китай присутній. Але я вважаю, що наша продукція нічим не гірша, і ми більш адаптивні, більш гнучкі. І якщо ми не прийдемо на ті ринки, то росія забере їх без бою. Якщо ми можемо конкурувати, наші підприємства мають мати цю змогу. Треба просто дати їм можливість.І якщо ми не прийдемо на ті ринки, то Росія забере їх без бою.Якщо ми можемо конкурувати, наші підприємства мають мати цю змогу. Треба просто дати їм можливість.А що Україна може продавати за кордон, крім самої зброї?Навчання. Це теж величезна частина, про яку ми постійно забуваємо. Бо продати дрон — це тільки пів справи. А що робити далі? Як його реально застосовувати? У нас, здається, є більше вісімдесяти акредитованих Міністерством оборони приватних навчальних центрів. Це теж ринок, з ним теж треба щось робити.І тут ця комбінація дасть нам можливість пропонувати комплексне рішення. Не просто продати якийсь продукт, а комплексно закривати потребу. Ми зараз бачимо, не просто так іноземці приїжджають в Україну й дивляться, як тут працює приватна ППО.Вони розуміють, що тут є все, що їм треба. Тут є засоби, тут є люди, які вміють їх застосовувати, є люди, які вміють навчити інших людей і комплексно захищати критичну інфраструктуру, де б вона не була у світі.Тобі треба з моря закрити — будь ласка. З повітря — можемо. Із землі — теж, будь ласка. Це найцінніше. А досвід передається саме через навчання.Чи зможе українська зброя обійтися без китайських компонентівНаскільки критичною для українських виробників є вимога європейців відмовитися від китайських комплектуючих?— Це головне питання від європейців: що ви будете робити, якщо ми заберемо китайські компоненти?Багато наших продуктів уже переходять на іншу елементну базу. Навіть Frontline в Німеччині вже переходить на їхню елементну базу. Спеціально, щоб показувати, що це реально. Але це дорожче.І знову ж таки, це говорить про залежність. В нас із китайськими комплектуючими так само може трапитися, як зі Starlink. Але в Європі зараз немає того обсягу виробництва всієї компонентної бази, який би забезпечив нам цю незалежність.У нас був реальний приклад, коли один із виробників Deep Strike розмовляв із виробником реактивних двигунів однієї європейської країни.Європейський виробник реактивних двигунів повідомив, що може виготовляти 5 тис. одиниць на рік, а за умови негайного замовлення обіцяв подвоїти виробництво до кінця року. Проте українському виробнику Deep Strike потрібно було 10 тис. двигунів за три тижні, а не за рік. І все — він розуміє, що перейти на цей тип двигуна вже не може. Немає потрібної кількості.Тобто у Європі, навіть якщо є трильйони євро, ти все одно не можеш купити ту кількість, яка тобі потрібна. Ми постійно говоримо: ви грошима цю історію не вирішите.Коли вам виробники кажуть: ми готові збільшити виробництво вдвічі за планом через сім років, то вибачте, але через сім років воно вже нікому не треба. Також у ЄС величезна проблема з екологічними нормами. Тому підприємствам оборонної індустрії там дуже складно розвиватися. Проблем дуже багато.ПідписуйтесяГоловне від The PageДякуємо, що підписалися на The Page.Буде гаряче!Раз на тиждень ми будемо відправляти вам найцікавіші редакційні матеріали.Я погоджуюсь з політикою конфіденційностіПодякувати 🎉50 UAH150 UAH500 UAH1000 UAH3000 UAH5000 UAHТегиНімеччинаКитайЄСStarlinkінтелектуальна власністьНАТОдронипромисловістьіноземні компаніїекспортозброєннязброяППОтехнологіїнавчанняЧитайте такожТОП-5 Новин1Уряд скасовує безумовну бронь: кому дозволять бронювати всіх працівників23 жовтня 2026 18:082Половина переселенців не змінювала виборчу адресу: чи готова Україна до виборів23 жовтня 2026 18:083Навіщо підробляють VIN-коди авто і чи реально притягнути за це до відповідальності23 жовтня 2026 18:254Від «Калібрів» до «Філіна»: скільки ракет росія має та виробляє23 жовтня 2026 18:345Якою буде військова пенсія, якщо звільнитися у запас у 202623 жовтня 2026 18:55Попри бойовий досвід українських дронів, світові ринки обирають свої — Федірко28 жовтня 2026 09:00Зарплати чиновників хочуть «
- Останні
- Популярні
Новини по днях
28 жовтня 2026
