«Це смертний вирок»: у Криму засудили 77-річного кримчанина за «замах» на Аксьонова
Російський військовий суд ухвалив вирок щодо одного з найстарших кримських політв'язнів – Володимира Ананьєва. На 78-му році життя його визнали винним у підготовці теракту і засудили до 18 років позбавлення волі. У чому саме російські силовики звинуватили пенсіонера та наскільки об'єктивним був судовий розгляд – читайте у цьому матеріалі.
У лютому 2022 року громадянин України створив злочинну групу, до якої увійшло подружжя Володимира Боднара та Оксани Шевченко. Вони мали стежити за маршрутами і пересуванням службового автомобіля Сергія Аксьонова (за документами – Аксенов), який є першою особою підконтрольної Кремлю влади на Кримському півострові. Надалі вони, за версією силовиків, планували підірвати авто з вибухівкою в момент проїзду кортежу повз припарковану машину.
Пізніше до групи нібито завербували Володимира Ананьєва. Хто, коли та як його завербував, досі невідомо. Чому метою замаху обрали саме Аксьонова, які мотивування були в організатора групи, які – у виконавців підготовки уявного теракту та у самого Ананьєва – також невідомо. Як Ананьєв, який мешкав у Києві, раптом опинився у Криму, слідство не встановило.
Але натомість з’ясували, що він мав у групі свою чітку роль: «Ананьєв на території Сімферополя орендував нежитлове приміщення, яке заздалегідь мало відеокамеру зовнішнього спостереження, здатну здійснювати конспіративну трансляцію в режимі реального часу проїзної частини автомобільної дороги, і передав у розпорядження керівника організованої групи комп'ютерну інформацію, необхідну для отримання доступу до відеокамери зовнішнього спостереження», – випливає з офіційного релізу пресслужби суду. Також він мав придбати і зберігати у себе вибухівку до моменту, коли вона знадобиться виконавцям.
Програму, що транслятувала відео з камери спостереження, пізніше знайшли в телефоні «спільника» – Володимира Боднаря, а вибухівку – у нежитловому приміщенні, яке орендував Ананьєв. Де кримський пенсіонер зміг купити вибухові речовини, слідство не встановлювало. Перевірити, чи є на речовому доказі відбитки Ананьєва, виявилося неможливим, оскільки після експертиз його терміново підірвали.
Нікого з учасників групи Володимир Ананьєв до арешту не знав. Це підтвердили в суді навіть самі «виконавці» – Боднар і Шевченко. З усього висунутого йому переліку звинувачень літній кримчанин визнав лише встановлення камери відеоспостереження на розі будівлі, яка дійсно розташована на шляху одного з маршрутів Аксьонова з дому до місця роботи.
Однак жодних планів замаху на Аксьонова він не виношував і за його пересуваннями не стежив. Він приїхав відвідати могили батьків, а потім узявся виконати замовлення з розширення бізнесу доставки їжі для своїх знайомих. Їм потрібно було знайти відповідне приміщення, провести там ремонт (зокрема обладнати системою відеоспостереження) і набрати персонал. Ананьєв займався цими питаннями до затримання співробітниками ФСБ. Під час обшуку в його помешканні нічого не знайшли, але щоб була причина для затримання, принесли із собою і «виявили» під час огляду прапор України.
Звинувачення в придбанні та зберіганні вибухівки Володимир Ананьєв категорично заперечує. За одним з епізодів, міну «іноземного виробництва» знайшли в гаражі, орендованому Оксаною Шевченко, з якою підсудний, за його словами, взагалі не був знайомий. За другим епізодом, як зазначив Ананьєв, він бачив напередодні затримання, як власниця суміжного кафе чимось займалася біля дверей між їхніми приміщеннями. У руці в неї був дивний пакет. Точно такий самий пакет згодом без остраху та запобіжних заходів, та ще й без рукавичок, розгорнув під час обшуку вибухотехнік. Майже одразу він заявив, що там є вибухівка.
У допиті свідків, які були присутні під час обшуку, суд відмовив. У допиті робітників, які встановлювали відеокамеру і могли б підтвердити, що вона була спрямована в протилежний від дороги бік, суд відмовив. У дослідженні самої відеокамери та дактилоскопії пакета, де зберігалася вибухівка, – суд відмовив.
За основу обвинувачення у підготовці теракту було взято свідчення Володимира Боднара та Оксани Шевченко. Однак, на думку захисту, суд узагалі не взяв до уваги той нюанс, що обидва свідки пішли на «угоду зі слідством». Навіть за російськими нормами такі свідчення не можуть вважатися достовірними без підтвердження сукупністю інших незалежних доказів у справі. У суді спробували підкріпити конструкцію іншими свідками, але, за версією правозахисників, непереконливо.
Наприклад, у лютому цього року свідок, який на попередньому засіданні стверджував, що вперше бачить Володимира Ананьєва і ніколи не був з ним знайомий, надалі заявив про відмову від попередніх свідчень. Своє рішення він пояснив тим, що «не зрозумів запитання». Суд визнав цю причину поважною, і надалі свідок заявив суду, що підтримує свої свідчення, дані під час попереднього слідства.
На знак протесту проти таких дій літній кримчанин заявив відвід складу суду, однак клопотання відхилили. Впродовж судового розгляду Ананьєв неодноразово заявляв колегії відводи за явну зацікавленість у результаті справи. А судді, особливо головуючий Денис Галкін, у дебатах його постійно перебивали, робили зауваження і загалом на спробу захистити себе реагували з помітним роздратуванням. Погане самопочуття літньої людини судді ігнорували.
Тим контрастнішою виглядала позиція самого Володимира Ананьєва у виступі з останнім словом, де він прочитав молитву і закликав Господа помилувати своїх мучителів. «Вони самі себе покарали – позбулися честі й совісті своєї», – наголосив підсудний в останньому слові. На словах про те, що мучителі порушують заповідь «не свідчи неправдиво», суддя Галкін зробив йому чергове зауваження, але зрештою колегія дослухала молитву до кінця і пішла до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судовий розгляд справи Ананьєва тривав 623 дні, однак підсумковий вердикт судді ухвалили за 23 години, з яких 15 були неробочими. На думку правозахисників із «Кримського процесу», такий короткий період перебування в нарадчій кімнаті може вказувати на заздалегідь складене судом рішення, ухвалене ще до завершення судового процесу.
Володимира Ананьєва засудили до 18 років позбавлення волі з відбуванням перших 4 років у тюрмі, а також додали рік адміністративних обмежень після відбуття основного терміну. «Рік ви будете під адміністративним наглядом, якщо… коли закінчите відбувати весь основний термін покарання», – пояснив суддя суть оголошеного вердикту Володимиру Ананьєву.
Ігор Воротников – псевдонім фрілансера, який пише для RFE/RL під цим ім'ям із міркувань безпеки
Цей матеріал став можливим за підтримки програми SAFE (раніше «Голоси України»), що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. SAFE реалізується у рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а цей матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
27 жовтня 2026
