Результати соцопитування на тему «Переговорний трек та готовність служити у Силах оборони»
«Слово і діло» публікує результати сьомої хвилі власного соціологічного опитування. Цього разу українців запитали про їхні підробітки та кредити, частоту звернення до лікарів, доступність медицини, про зростання вартості пального, контролю за перевищенням швидкості на дорогах, атаки на поїзди «Укрзалізниці», мовну політику в школах, про особисту оцінку дій президента та обізнаність щодо ситуації в окупованих Олешках. Традиційно респонденти відповіли на питання про переговорний трек, довіру до міжнародних політиків, а також про готовність служити та підтримувати благодійні фонди. П'ята частина – про переговорний трек, параметри мирної угодити та готовність служити – представлена нижче (з урахуванням динаміки попередніх опитувань). Дослідження ініційоване аналітичним порталом «Слово і діло».
Метод: онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети, посилання на яку відправлялося учасникам панелі на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).
Обсяг реалізованої вибіркової сукупності: 1200 респондентів.
Географія: Україна (крім населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, окупованої АР Крим) (національний проєкт).
Терміни проведення польового етапу: 25 вересня-1 жовтня 2026 року.
Вибірка репрезентує доросле населення України (інтернет-користувачів віком 18 років та старше). Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%. При відхиленні показників від 50% у будь-який бік (як у бік збільшення, так і зменшення) гранична похибка зменшується. Розрахунок статистичної похибки проведено без урахування дизайн-ефекту.
Склад регіонів:
Думки респондентів щодо прийнятності втрати підконтрольних територій (виведення військ) як умови перемир’я заради припинення вогню залишаються фактично навпіл розділеними: сумарна частка супротивників таких поступок у вересні 2026 року становить 49,5%, тоді як компромісні варіанти припускають 43,5% опитаних.
Безкомпромісну позицію поділяють 30,5% респондентів, які вважають поступки скоріше неприйнятними через ризик заохочення агресора до нових нападів, та 19% категоричних супротивників, які наполягають на продовженні війни до відновлення кордонів 2022 року. Серед прихильників компромісів 23% опитаних розглядають це як вимушене тимчасове «заморожування» без офіційної відмови від територій, 15,5% оцінюють поступки як прийнятні заради якнайшвидшого закінчення війни, а 5% – виключно за умови вступу до НАТО та ЄС. Частка невизначених респондентів становить 7%. Загальна динаміка за березень–вересень 2026 року свідчить про збереження крихкого балансу суспільних настроїв: після літнього зростання зацікавленості у вимушеному «заморожуванні» у вересні відбулася ситуативна корекція зі зміцненням безкомпромісної позиції та поверненням до показників початку літа.
Аналіз даних за березень–вересень 2026 року засвідчує остаточне закріплення та стабілізацію тренду, за якого сценарій прагматичного «заморожування» конфлікту за лінією фронту під західні гарантії безпеки утримує переконливе лідерство серед респондентів (32% у вересні), випереджаючи найближчу альтернативу на 8%. Дипломатично-територіальний компроміс із поверненням до меж 23 лютого 2022 року розглядають як найбільш прийнятний 24% опитаних, тоді як принципова вимога повної деокупації до кордонів 1991 року до початку будь-яких переговорів опустилася до мінімального значення за весь період спостережень і становить 22%. Група респондентів, яка підтримує безумовне припинення бойових дій на будь-яких умовах заради збереження життів, демонструє виняткову стабільність і становить 15%, при цьому рівень невизначеності залишається на низькому рівні (7%). Таким чином, вересневий зріз остаточно підтвердив злам літнього тристороннього паритету: прагматичний сценарій «заморожування» закріпився як чільний консенсусний варіант, тоді як безкомпромісна вимога відновлення кордонів 1991 року поступається варіанту повернення до ліній 2022 року.
Аналіз динаміки за березень–вересень 2026 року засвідчує остаточне закріплення прагматично-центристського консенсусу в оцінці потенційної мирної угоди з відмовою від НАТО в обмін на вступ до ЄС та двосторонні безпекові союзи: суспільне сприйняття зафіксувалося у зоні стриманого рівноважного компромісу («ні перемога, ні поразка»). У вересні 2026 року за 10-бальною шкалою центристська оцінка в 5 балів залишається абсолютним домінуючим вибором і становить 40% (порівняно з 43% у серпні), що суттєво перевищує весняні базисні значення. Сумарна частка позитивних оцінок (6–10 балів) становить 32%, із яких 11% респондентів оцінюють угоду як безумовну перемогу (10 балів), а 21% – висловлюють помірно позитивне ставлення (6–9 балів).
Негативні оцінки (1–4 бали) залишаються на низькому рівні та становлять 13% (з них лише 5% вказують на абсолютну поразку в 1 бал), тоді як частка невизначених опитаних зберігає стабільність на позначці 15%. Загалом сумарна частка тих, хто розглядає відмову від НАТО в обмін на ЄС та двосторонні альянси як компромісну нейтральність або помірну перемогу, сягає 72%, що підтверджує адаптацію суспільних настроїв до альтернативних безпекових конфігурацій.
Ідея територіальних поступок як ціни за гарантоване членство в НАТО та безпеку майбутніх поколінь продовжує наражатися на виразне несприйняття більшості опитаних, сягаючи 65% у вересні 2026 року. Динаміка за березень–вересень фіксує закріплення категоричної незгоди на максимальних позначках: 36% респондентів «категорично не погоджуються» з такою формулою (повернення до червня–серпня), а ще 29% – вказують, що «скоріше не погоджуються». Частка прихильників обміну залишається на стабільно низькому рівні – 22% (з яких лише 5% висловлюють беззастережну згоду, а 17% – помірну), тоді як 13% опитаних вагалися з відповіддю. Вересневий зріз підтверджує остаточну консервацію високого рівня відмови від концепції обміну: серед визначених респондентів три чверті принципово відкидають ідею відмови від територій навіть заради отримання прямих гарантій безпеки Альянсу.
Аналіз даних за березень–вересень 2026 року засвідчує утримання гранично високого рівня скептицизму щодо практичної дієвості можливих безпекових угод із США у разі нового нападу рф у майбутньому (79% у вересні). При цьому вересневий зріз фіксує внутрішню радикалізацію негативних оцінок: частка тих, хто «зовсім не вірить» у виконання американських безпекових зобов’язань у разі нового нападу рф, зросла на 5% і сягнула 44% (наблизившись до весняних максимумів), тоді як помірний скептицизм («скоріше не вірю») знизився до 35% за рахунок перетікання опитаних у категорію радикальної недовіри.
Оптимізм зберігає повністю стабільні показники – 13% (із них лише 2% «повністю вірять», а 11% – «скоріше вірять»), водночас частка невизначених респондентів становить 8%. Таким чином, підтвердився фундаментальний тренд, за якого майже кожен другий учасник опитування висловлює глибокий сумнів щодо спроможності зовнішньополітичних безпекових гарантій США виступити дієвим щитом у разі повторної агресії.
У вересні 2026 року зафіксовано подальшу кристалізацію негативних мобілізаційних настроїв та розширення категорії прямої відмови від мобілізації.
Оцінка особистої готовності стати до лав Сил оборони залежно від тривалості війни становить 13% (у сценарії на 3 роки), 14% (на 5 років) та 12% (на 10 років), тоді як показник прямої відмови досяг рекордних максимумів за період спостережень – 63–65% у всіх часових сценаріях. Частка діючих військовослужбовців залишається статичною (3–4% вибірки), а частка невизначених скоротилася до 20%. Ключовим трендом кварталу (липень–вересень) стало безперервне зростання неготовності мобілізуватися (+8–11 в.п., із 53–55% у липні до 63–65% у вересні) за рахунок вимивання сегмента тих, кому «важко відповісти» (скорочення з 27–27,5% до 20%), на тлі стиснення мобілізаційного потенціалу у 3-річному сценарії з 16% до 13%.
У вересні 2026 року оцінка готовності найближчих родичів долучитися до Сил оборони також засвідчила подальше зростання категоричності та кристалізацію негативних настроїв. Готовність цивільних родичів мобілізуватися залишається низькою (8% – на 3 роки, по 7% – на 5 та 10 років), тоді як показник неготовності є домінуючим у всіх часових сценаріях (44–45%). Стосовно рідних, які вже служать, готовність продовжувати службу становить 8–14%, а частка тих, чиї близькі не мають бажання продовжувати службу, сягає 8–10%. Частка невизначених варіюється у межах 26–30%. Ключовим трендом кварталу (липень–вересень) стало безперервне зростання частки тих, хто вказує на неготовність родичів долучатися до війська (+5–6 в.п., із 39% у липні до 44–45% у вересні), що відбулося переважно за рахунок вимивання категорії вагань (скорочення невизначеності з 30,5–36% до 26–30%) на тлі незначного стиснення задекларованої готовності стати до Сил оборони цивільних близьких у 3-річному сценарії (з 9,5–10% до 8%).
Думки респондентів щодо прийнятності втрати підконтрольних територій як умови перемир’я заради припинення вогню залишаються розділеними практично навпіл при збереженні незначного переважування супротивників поступок. Структура поглядів респондентів у вересні 2026 року виглядає наступним чином:
«Скоріше неприйнятно» (30,5%) – найпоширеніша позиція, обґрунтована застереженням щодо заохочення агресора до нових нападів.
«Прийнятно як вимушене заморожування» (23%) – найбільш затребуваний компромісний варіант, що передбачає тимчасовий характер рішень без офіційної відмови від територій.
«Категорично неприйнятно» (19%) – позиція прихильників продовження війни щонайменше до відновлення кордонів 2022 року.
«Прийнятно заради якнайшвидшого закінчення війни» (15,5%) – група послідовних прихильників безумовного припинення вогню.
«Прийнятно лише за умови членства в НАТО та ЄС» (5%) – найменш представлена компромісна альтернатива.
«Важко відповісти» (7%) – частка респондентів без сформованої позиції.
Динаміка за сім хвиль спостережень (бере
- Останні
- Популярні
Новини по днях
16 жовтня 2026
