Як ефективно збивати реактивні шахеди: досвід нардепа Заблоцького, що служить у ППО
Мар’ян Заблоцький поєднує роботу народного депутата зі службою у протиповітряній обороні: керує дронами-перехоплювачами Sting у складі 1020-ї зенітної ракетно-артилерійської бригади.У публічних дописах Заблоцький розповідає про власне пілотування перехоплювачів, дистанційне керування та зміни в тактиці російських дронів. Зокрема, він описував експеримент із керуванням перехоплювачем зі свого офісу та з-за кордону, а згодом — досвід чергувань ППО й перехоплення швидкісних цілей. поговорив з Мар’яном Заблоцьким про протидію реактивним «шахедам»: які рішення вже працюють, чому окреме успішне збиття ще не означає системного захисту та як у відповідь на виклики змінюються ролі пілота, засоби наведення й економіка перехоплення.Читайте також:НовиниЧитайте також:НовиниАроматизатори, картриджі й рідини: у Львові вилучили нелегальні товари для вейпівЯкі засоби проти реактивних «шахедів» вже випробують в УкраїніНаприкінці серпня ви писали, що знайшли апробовану й відносно дешеву концепцію протидії реактивним «шахедам» та залучили американське фінансування на перші зразки для України. Тоді йшлося про результат упродовж кількох тижнів. Що вже можете розповісти?Наразі все ще не можу розкривати деталі. Зіткнувся з певними бюрократичними труднощами щодо експорту того, що мені потрібно. Рішення дуже специфічне й оригінальне. Впевнений, воно ще потрапить не тільки в національні, а й у міжнародні новини.Паралельно проводимо інженерну роботу, необхідну для застосування цього рішення в Україні. Із цим, на диво, справи йдуть краще, ніж з американськими бюрократами.Поки тренуюся літати на швидших перехоплювачах. Вони вже почали показувати непогані, навіть дуже непогані результати. Підрозділ 1020, в якому я служу, поки є лідером зі збиття реактивних «шахедів» саме перехоплювачами.Українські виробники пропонують швидкі пропелерні перехоплювачі, реактивні дрони, «Барс», P1-SUN JetKiller, «Спис», ракету «Ніка» та окремі неназвані системи. Зеленський повідомляв про бойові випробування перехоплювачів. Це вже схоже на майбутній повноцінний ешелон ППО, або поки на окремі успішні прототипи?Я поки бачу успішні збиття лише Sting, адже саме на них працюю. Тому можу помилятися щодо ефективності або неефективності інших засобів.Є інформація про збиття окремими турбінними, або так званими реактивними, перехоплювачами. Але в їхні перспективи я не вірю через особливості двигунів. Як на мене, варто використовувати або твердопаливну ракету, або електричний, пропелерний перехоплювач.Ракета «Ніка» — неймовірний проєкт, який, вірогідно, працюватиме. Але її використання прив’язане до наявності достатньої кількості літаків. А з цим, як пам’ятаєте, були певні труднощі: оголошено, що значна кількість нашої авіації перебуває на тривалому ремонтному обслуговуванні за кордоном.Реактивний дрон-перехоплювач на базі ракето-дрона «Барс»Чому окремі збиття реактивних «шахедів» ще не доводить системної ефективності рішенняЯк правильно оцінювати ефективність перехоплювачів? Щодо «Барса» публічно звучала цифра близько 30%, тоді як загальна ефективність протидії реактивним дронам вища. Такий результат — нормальний старт чи поки занадто низький показник з огляду на вартість виробу?Коли говоримо про звичайні, так звані пропелерні «шахеди», ефективність будь-якої моделі перехоплювача була один із трьох, фактично незалежно від моделі. Основна різниця — у здібностях пілота.На мою думку, за умови роботи на якісних перехоплювачах, таких як Sting, ефективність професійного оператора дронів сягатиме близько 90%. Але завжди будуть відхилення через погодні умови, неякісну вибухівку чи інші причини, які не залежать від пілота.Якщо говоримо про реактивні, або, як я вважаю правильним їх називати, турбінні «шахеди», оцінювати ефективність перехоплення зараз узагалі зарано. Інтуїтивно думаю, що поки нам доведеться втрачати по декілька дронів-перехоплювачів, щоб збити одну ціль.Наразі основні збиття перехоплювачами відбуваються не стільки завдяки їхньому технологічному прогресу, скільки завдяки широкій мережі дистанційного керування та запуску наших дронів.У раніших дописах ви скептично оцінювали перехоплювачі з мінітурбінами через проблеми із запуском, паливом та експлуатацією. Відтоді з’явилися повідомлення про успішні перехоплення «Герані-5», зокрема P1-SUN. Чи змінилася ваша оцінка? Де ніша турбінного перехоплювача порівняно зі швидким пропелерним дроном і малою ракетою?Я вважаю правильним називати його турбінним перехоплювачем, а не реактивним. І саме в турбіні полягає проблема: вона довго запускається, потребує рідкого палива, яке має зберігатися окремо. Її не можна запустити швидко.Тому сам факт збиття не означає, що рішення є системним. Пам’ятаю, як мій підрозділ збив близько десятка реактивних «шахедів» звичайними перехоплювачами ще до того, як ворог почав масово їх запускати. Було це понад пів року тому, але глобально проблему не вирішило. Так і тут.Швидкість перехопоювача або мережа дистанційного керування: що важливіше для протидії «шахедам»Ви працюєте зі Sting. Що важливіше для подальшого зростання ефективності: збільшувати швидкість дрона чи розвивати автоматичне захоплення цілі, розрахунок точки зустрічі та кінцеве наведення?Для швидкого й термінового рішення ми змушені збільшувати швидкість. Але для довгострокової перспективи правильно інтегрувати перехоплювачі безпосередньо з радаром, щоб автоматично збивати реактивні цілі на зустрічних курсах.ПідписуйтесяУ повідомленнях про перехоплення «Герані-5» фігурують і реактивні, і повільніші пропелерні апарати. Наскільки визначальною є максимальна швидкість перехоплювача, а наскільки — раннє виявлення, правильна точка запуску та геометрія зустрічі?Наразі важливішою є мережа дистанційного керування, побудована по Україні. У нас є сотні точок запуску, і один пілот може мати доступ до кожної з них.Наприклад, я особисто працював із платформами з одного комп’ютера, маючи доступ до 80 різних точок запуску. Відповідно, розуміння карти України та правильний вибір моменту запуску зараз відіграють найважливішу роль.Де закінчуються можливості ручного керування? Якщо сьогодні йдеться про цілі зі швидкістю 400–600 км/год, а наступні модифікації сягнуть 700–800 км/год, чи може людина залишатися основною ланкою наведення?На швидкості 500–600 км/год ми, на мою думку, ще можемо працювати вручну. Коли дійде до значно більших швидкостей, настане ера виключно автоматичного наведення.Чи не потрапляємо ми в постійні «доганялки»: РФ додає швидкість, ми робимо швидший перехоплювач, вони знову додають швидкість. Де межа, після якої потрібно переходити до іншого принципу ураження?Війна буде постійною гонкою таких засобів ураження. Навіть під час Другої світової війни швидкість літаків постійно зростала буквально за декілька місяців.До речі, перші реактивні ракети V-1 німці запровадили у 1944 році. Американцям знадобилося 120 днів, щоб запропонувати альтернативу у вигляді нового двигуна Merlin для того, щоб наздоганяти V-1. І вони із цим завданням впоралися.Оператори залишаться потрібними, а ППО потребуватиме різних засобівЯкщо наступний засіб перехоплення принципово відрізнятиметься від нинішнього FPV, чи потрібно вже зараз готувати нову спеціалізацію операторів? Адже звичайні «шахеди» та повільніші реактивні цілі нікуди не зникнуть.Професійні FPV-пілоти завжди будуть потрібні. Навіть зараз їх дуже бракує. Перехоплювач — по суті та сама FPV-шка. Чим краще ви вмієте нею керувати, тим вища ваша ефективність. Пілотуючи дрон-перехоплювач, ви так само легко можете пілотувати дрони, які б’ють по наземних цілях. Тепер це можна робити дистанційно — і так уже роблять.Думаю, потреба в пілотах однозначно не зникне. Ворог одночасно розвиватиме всі інші напрямки. Нам потрібно закривати всі загрози й постійно підтримувати командну інфраструктуру для боротьби з ними.Чи варто шукати один «ідеальний» засіб проти реактивних «Гераней»? Чи реалістичніше поєднувати РЕБ і РЕР, різні перехоплювачі, автоматичні турелі з ШІ, ракети ППО та літаки?Завжди потрібні різні засоби та ешелонована оборона. Одного чудо-засобу, одного вундерваффе не існує і навряд чи існуватиме. Кожен засіб має свої плюси й мінуси. Тому потрібно розвивати все, на що нам вистачить ресурсів.Заблоцький скептично оцінює перспективи РЕБ і наголошує на дефіциті ракетНаскільки наявні засоби РЕБ залишаються ефективними проти нових «Гераней»? РФ посилює захист супутникової навігації, використовує MESH-зв’язок, камери та розвиває наведення за зображенням місцевості. Чи доведеться перебудовувати РЕБ за іншим принципом?РЕБ себе вичерпав як у наземних бойових операціях, так і в протиповітряних. Знайшли безліч способів йому протидіяти: від частого перемикання радіочастот до різних способів підсилення сигналу.На полі бою РЕБ себе не виправдовує, бо споживає дуже багато енергії. Жоден РЕБ не може покрити весь діапазон частот, який постійно розширюється. А в повітрі з’являються нові способи ретрансляції, зокрема й через супутники.Тому думаю, що і на землі, і в небі ми прийдемо виключно до кінетичного ураження засобів одне одного.Що має доповнити РЕБ: щільніша РЕР, виявлення MESH-каналів і ретрансляторів, повітряні засоби РЕР та РЕБ чи інша побудова радіолокаційного поля? Де головне вузьке місце: виявлення, супроводження чи передача цілевказання? Ми майже завжди бачимо реактивну ціль доволі точно, причому ще з моменту перетину українського кордону. Проблема — у засобах ураження. Проти них у нас фактично ефективно діє лише авіація. А вона має дуже обмежену кількість ракет для збиття таких цілей.У світі існує лише один масовий засіб такого збиття — британські ракети APKWS, які ми й використовуємо. Але зараз на них шалений попит. Сама ракета не є дорогою — трохи більше ніж $20 тис., проте їх активно розбирають. Наприклад, Саудівська Аравія нещодавно погодилася платити за них $98 тис., бо вони їй дуже потрібні.Виробник — комерційна компанія, орієнтована на прибуток, тому нам такі ракети дедалі важче отримувати. Водночас це єдиний засіб, який виробляється масово у світі — сотнями тисяч штук. Інші протиповітряні ракети всіх мод
- Останні
- Популярні
Новини по днях
13 жовтня 2026
