Кстянтин Корсун: Наскільки реалістичий "український аналог Starlink"? Історичні приклади
Найпотужніший 3,14здабол видав нову порцію обіцянок: "багато балістичних ракет вже цієї осені" та "розробку супутникової системи, схожої на Starlink". Усі попередні схожого характеру обіцянки так і залишилися видаванням бажаного за дійсне, але ж то було у минулому медіа-сезоні, час видавати нові яскраві скетчі.
Спочатку: чому в Україні неможливо створити нічого навіть віддалено схожого на Starlink: для цього потрібно виводити власні супутники на навколоземну орбіту. В Україні для цього немає ані супутників, ані ракет, ані космодромів, ані грошей на все це.
А розробка ракети космічного класу – це приблизно так вдесятеро складніше, ніж розробка балістичної ракети. А у нас і з балістичними поки все ніяк.
До речі, сосія має і супутники, і ракети, і космодроми. Але теж все ніяк – розпіарений "Рассвєт" має вельми сумні перспективи (я про це якось писав).
А,скажімо, Велика Британія - також має і супутники, і ракети, і космодроми. І хоча брити набагато попереду лаптей у прагненні "стати Старлінком" – все одно ані вже давно працюючі проєкти OnwWeb, чи Eutelsat – так і не стали конкурентами Старлінку.
Бо "розробка супутникової системи, схожої на Starlink" – це не просто про ракети, супутники та космодроми. Це набагато складніше – навіть для наших просунутих та технологічно розвинутих "європейських партнерів".
Тому у мінідчей-зеленських та юних мілф-інженерок немає навіть 0,001% шансу наблизитися до реалізації настільки ресурсо- та науково-місткого проєкту як Starlink. Єдине, що вони могли б – це малювати презентації та відчайдушно дзюрити в очі, розраховуючи на виключно недумаючу публіку без найменшого уявлення про інженерію та впровадження технологій.
І придумали цю темку не вони: у Світі є безліч прикладів, коли так звані "мілтек-старапи" залучали десятки й сотні мільйонів доларів, які зрештою були пролюблені, а такі успішні (на папері)компанії – тихо розчинялися у небутті.
Martin Aircraft залучила 50 мільйонів австралійських доларів у китайської Kuang-Chi Science, але прототип заявленого "персонального реактивного ранця" – так і не досяг обіцяних параметрів, після чого проєкт закрили, а залишки майна розпродали на аукціоні за безцінь.
Британська Torquing Group залучила 2,3 мільони фунтів на розробку "нано-дрону" ZANO. Але компанію ліквідували після того, як з’ясувалося, що у них ніколи не було навіть прототипу.
Американська Vector Space Systems обіцяла інвесторам створити надлегкі ракети для виведення на орбіту мікро-супутників. Під ці обіцянки залучили $100 мільйонів. Усі гроші витратили, але обіцяна ракета – так і не полетіла.
І таких прикладів ще багато.
Ну тобто обіцяти, брати наперед гроші, але зрештою видавати лише потужне ніхуа – це давно відомий стиль ведення подібного "бізнесу".
Це назвиається "стартап-філософія", яку так полюбляв Міша Федоров: fake it till you make it.
З першою частиною цього гасла у стартаперів в Україні все гаразд – але геть погано з другою.
І якщо для стартап-бізнесів провал проєкту – це лише втрата чужих грошей, ну максимум – кримінальна справа про шахрайство. То для сучасної Україні – це фактор виживання людей в умовах щоденних бомбардувань та смертей.
Але сучасним Остапам Бендерам пофіг на смерті, на руйнування, на горе – вони зі сміхуйочками та мерчем намагаються намахати пересічних громадян обіцянками "закрити небо над росією", "3000 ракет на москву", "українська балістика до кінця осені 2026", "розробка аналога Старлінку" – причому кожен рік майже одне й те саме, лише з новими датами та деталями.
У нас часто можна почути, що "неможливо змінити владу під час війни". Навіть якщо ця влада – виключно брехуни, крадії, корупціонери та кончені покидьки. Які абсолютно нездатні захистити свій народ - тому що вже багато років не виражають його інтереси та повністю втратили свою легітимність.Але я переконаний, що українці просто дозволяють усе це.Готові ще трошки потерпіти, повірити у нові обіцянки, дати відвертим шахраям ще один шанс.Нас поки що не довели до стадії "відчай"."Брак мотивації" це називається.
Коли у Непалі у вересні 2025 ця мотивація сягнули критичних значень – люди ганяли міністрів пісрачниками по вулицях, буквально. А потім обрали тимчасовий уряд країни голосуванням у незахищеному месенджері Discord. І на зараз вже провели нормальні вибори. От що значить мотивація.
Коли у 2014 Президент України втік за кордон – не існували жодного законного способу усунути його з посади та обрати нового Президента. Але мотивація була надвисокою, і зрештою усе воно якось вирішилося – і цілком собі легітимно.
Тому чинна в Україні брехунська влада корупціонерів-імпотентів тримається не на якійсь там "відсутності правових механізмів" - а лише та виключно на терплячості суспільства.
Бо якщо припече по-справжньому – рішення "а як саме усунути мародерів від влади" - якось самі собою швидко знайдуться. Не маю у цьому найменшого сумніву.
"Просто треба ще трошки потерпіти"(с)
Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA. Колишній директор та співзасновник української кібер-компанії
«Аргумент»
На цю тему:
- Останні
- Популярні
Новини по днях
5 жовтня 2026
