У парку Нідерландів помітили найкрупнішу та найкрасивішу качку світу (ФОТО)
Haagse Bos у Гаазі — це не зовсім Центральний парк у Нью-Йорку, проте ці дві громадські зелені зони мають спільні риси: обидві є міськими оазами, обидві мають ідилічні ставки та доріжки, і в обох з великим розголосом з’явилася рідкісна й екзотична мандаринська качка.
Цю чудову птицю, яку часто називають найкрасивішою качкою у світі, якби її побачили в Нью-Йорку, найімовірніше, сприйняли б як загублену домашню тварину або втікачку із зоопарку, а не як представницю місцевої популяції. Проте в Нідерландах мешкає близько 800 мандаринок, які походять від особин, що утримувалися в неволі. Хоча їх не так багато, це дає більше можливостей для фотографування, ніж будь-де в світі.
Тож це стало справжньою сенсацією, коли у 2018 році одну з них помітили в Центральному парку, що викликало бурхливий резонанс у ЗМІ та привернуло натовпи фотографів. Так само для 41-річного Діка ван Дуйна, фотографа-аматора з Нідерландів, побачити у 2025 році свою першу мандаринку, що плавала у ставку в Гаазі, стало моментом, який запам’ятається на все життя.
«Кольори, візерунки та загальний вигляд майже не здаються реальними», — сказав ван Дуйн виданню The Epoch Times після зустрічі з самцем мандаринки. «Це, безперечно, одна з найдивовижніших качок у світі».
Як і більшість видів качок, ця самобутня пташка має яскраво виражений статевий диморфізм: лише самці можуть похвалитися тим пишним розмаїттям кольорів, яким славляться мандаринки. Їхні фіолетові гребені та золотисто-помаранчеві бакенбарди й вуса яскраво контрастують із виразними білими смугами навколо очей. Насичені відтінки темно-бордового, смарагдово-зеленого та яскраво-червоного забарвлення на дзьобі зумовили їхню назву — це нагадує парадні шати китайських чиновників-мандаринів. Самки, тим часом, мають тьмяне, сірувато-коричневе оперення.
Ван Дуйн, чия родина має кіоск з морепродуктами в Нордвейку і який подорожує світом, фотографуючи дику природу, дізнався про спостереження мандаринки поблизу свого рідного міста, переглядаючи веб-сайт observation.org. Він схопив своє фотообладнання, сів у машину і поїхав на південь до Гааги, де мандаринку помітили в місцевих парках.
«Я спланував свою поїздку і вибрав день із відповідними погодними умовами», — сказав Ван Дуйн. Похмуре небо означало менший контраст, що робило кольори більш природними та збалансованими.
«Коли я прибув, у парку було тихо, лише на тлі чулися ледь чутні звуки птахів і води», — розповів він. «Щоб знайти качок, все одно знадобилося трохи терпіння. Хоча я знав приблизне місце їхнього перебування, мені довелося уважно оглядати територію й чекати на слушний момент. Зрештою я помітив їх, коли вони спокійно плавали у ставку».
Він встановив камеру, за його словами, максимально використавши м'яке освітлення, щоб зафіксувати «ті образи, які я уявляв собі».
«Як фотограф, я завжди думаю про композицію, тому намагався зробити сцену якомога простішою та природнішою», — сказав він. «У підсумку я зробив кілька знімків, які дійсно виділялися серед інших».
Він додав, що раніше ніколи не бачив мандаринок у дикій природі. «Тож ця перша зустріч стала для мене, як для фотографа, справді особливим моментом».
Хоча мандаринки не перебувають під загрозою зникнення, вони також більше не процвітають у своїх природних середовищах існування, таких як східна Росія, Китай та Корея, хоча їхня чисельність все ще досить висока в Японії, де, як відомо, існує 5 000 пар. Дослідник 18 століття Енгельберт Кемпфер, який багато писав про японську історію, особливо згадував цей вид:
«Серед качок також є кілька різних видів», — писав Кемпфер у «Історії Японії». «Про один вид я не можу не згадати через дивовижну красу його самця, якого називають Кінмодсуї. Він настільки вражаючий, що, побачивши його кольорове зображення, я ледь міг повірити власним очам, доки не побачив саму птицю, яка, до речі, є дуже поширеною».
Виживання мандаринової качки історично було важким. Знищення лісів на Далекому Сході скоротило її первісне азіатське середовище існування, а браконьєри давно полюють на них як на трофеї через їхню королівську красу.
Сьогодні мандаринки процвітають, більше ніж деінде, у деяких регіонах Європи та Великої Британії, де вони утворили численні немісцеві популяції.
Ряд особливих рис допоміг цій птиці вижити не лише серед мисливців, а й серед своїх природних хижаків. Вони, як і інші види качок, влітку «зникають», сезонно скидаючи своє яскраве пір'я. Це створює непомітне маскування, завдяки якій самці зливаються з самками. І на відміну від інших качок, які гніздяться на землі, мандаринки, що мають гострі кігті, є мешканцями дерев і гніздяться в дуплах дерев, іноді на висоті 30 футів. Їхні каченята — «сміливці», які відразу після вилуплення стрибають з гнізда, іноді зачіпаючи гілки на шляху вниз.
Що стосується ареалу проживання, то мандаринка ще не встигла по-справжньому закріпитися в Північній Америці. Але хоча ньюйоркцям, можливо, доведеться почекати ще кілька років на повернення мандаринки, одне ясно: вони й надалі вважатимуть Нідерланди та Гаагу своїм домом — навіть якщо їх там і небагато.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
27 вересня 2026
