Дмитро Лубінець назвав провальною політику щодо ВПО та окупованих територій
Зображення: Вгору
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець оцінив державну політику щодо внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та мешканців тимчасово окупованих територій як «кардинально провалену».
Це питання обговорили на YouTube каналі «Вгору» головна редакторка «Новин Донбасу» Юлія Діденко, головна редакторка онлайн-медіа про Маріуполь «0629.com.ua» Анна Мурликіна та засновниця «Локатор-Медіа» Наталя Криворучко. Учасниці дискусії дійшли згоди, що держава не сформувала системної роботи ані з переселенцями, ані з українцями, що перебувають в окупації. Вони підкреслили, що це різні групи проблем, які потребують окремих стратегій.
Юлія Діденко вважає некоректним об’єднувати політику щодо ВПО та тимчасово окупованих територій в одному формулюванні. Вона зазначила, що з 2014 року держава неодноразово змінювала інституції та розподіл повноважень.
«Політика щодо тимчасово окупованих територій і наших українців, які там проживають, перебувала в набагато гіршому стані протягом довгого часу. Але, поки ми живі, нічого ще не вирішено остаточно. Тому казати, що вже кардинально все провалено, не зовсім правильно», — сказала Юлія Діденко.
Діденко згодна з основними претензіями омбудсмена, зокрема, щодо тривалої відсутності профільного міністерства, сталої політики, повного реєстру ВПО та обліку їхніх потреб. Окремою проблемою є компенсація за житло, втрачене на окупованих територіях. Держава не може достовірно облікувати зруйноване житло в Маріуполі, Попасній та інших захоплених містах через відсутність доступу до цих територій.
Анна Мурликіна висловилася більш категорично. На її думку, політику щодо окупованих територій не можна назвати проваленою, оскільки її досі немає.
«Не можна оцінювати як провальне те, чого немає. Попри різні спроби сформулювати державну політику щодо окупованих територій, такої політики досі немає. Як немає й сталої комунікації та сформульованих повідомлень для мешканців окупованих територій від органів влади», — заявила Мурликіна.
У політиці щодо переселенців держава часто приймає необхідні рішення із запізненням, зауважила Анна Мурликіна. Місця тимчасового проживання, гуртожитки та кімнати були актуальними в перші місяці повномасштабної війни, коли люди масово виїжджали. Проте після майже п’яти років життя поза домом, за її словами, людина вже не потребує гуртожитку і не може роками жити в одній кімнаті з сусідами. Потрібне розв’язання житлового питання.
Наталя Криворучко також наголосила, що місця тимчасового проживання не можуть бути повноцінною заміною власного або орендованого житла. За її даними, у Закарпатській області обліковують понад 124 тисячі ВПО, але лише близько 4,5 тисячі мешкають у місцях тимчасового проживання. Інші самостійно шукають житло, витрачаючи на оренду значну частину доходу. Водночас державні програми в основному зосереджені на мешканцях тимчасових прихистків.
«Не може родина постійно перебувати в кімнаті з чотирма ліжками, однією шафою й однією тумбочкою. Відповідно, маємо ставити питання: якщо це не місце тимчасового проживання, то що далі?» — запитує Криворучко.
Учасниці обговорення вказали на брак точних даних як на одну з причин неефективних рішень. Держава не має інформації про те, скільки людей зі статусом ВПО фактично живуть на підконтрольній території, скільки виїхали за кордон чи повернулися в окупацію, а також скільки переселенців не оформлювали статус. Анна Мурликіна сумнівається, що показник у 4,5 мільйона ВПО відображає реальну ситуацію. Без актуального реєстру неможливо визначити потребу в житлі, соціальних виплатах та інших видах підтримки, а також обґрунтовано просити допомоги у міжнародних партнерів.
Відсутність постійної комунікації з українцями на тимчасово окупованих територіях є ще однією проблемою. Анна Мурликіна зазначила, що на сайтах і сторінках міських та обласних адміністрацій майже немає інформації, адресованої цим людям. Переважно влада повідомляє про евакуацію з прифронтових громад. Окремим напрямом залишається вступ молоді з окупації до українських закладів освіти, де правила поступово покращують.
«Люди на окупованій території для української влади на всіх рівнях ніби не існують. Ви не побачите звернень чи інформації для них. Принаймні в питаннях вступу дітей до українських закладів освіти держава намагається покращувати умови. Все інше, майже нуль», — коментує Анна Мурликіна.
Юлія Діденко навела як приклад ефективної комунікації звернення Роберта Бровді з позивним Мадяр до мешканців окупованого Криму. Він попередив про можливі удари та порадив триматися далі від російських військових об’єктів. За її словами, повідомлення спрацювало, оскільки з людьми говорили прямо, пояснювали ризики й водночас давали зрозуміти, що Україна про них пам’ятає. Подібних звернень до мешканців окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей майже немає.
З розмови випливає кілька першочергових завдань для держави:
Для цього, на думку спікерок, потрібна фахова дискусія за участі державних органів, правозахисників, журналістів та людей, які пережили окупацію та вимушений переїзд. Це стосується тисяч жителів Херсонщини, які зараз перебувають в окупації або стали внутрішньо переміщеними особами.
Волонтери Херсонського загону Червоного Хреста евакуювали подружжя з Херсона до Одеси через важкий стан чоловіка та обстріли.
Херсонська обласна прокуратура скерувала до суду справу громадянина РФ Раміля Замалетдінова, який очолював КПРФ на окупованій Херсонщині.
Жительку Генічеського району Херсонщини судитимуть за систематичне поширення антиукраїнських матеріалів у соцмережах та заклики до зміни меж території України.
За матеріалами: Вгору
- Останні
- Популярні
Новини по днях
12 вересня 2026
