Місто під окупацією з висоти пташиного польоту: як упізнали Кам’янське на фото 1943 року
Фото з написом "Дніпропетровськ, 1943 рік" кілька років тому спливло на аукціоні старих світлин і розійшлося мережею. Але кам'янський краєзнавець Дмитро Кубанов, глянувши на кадр, одразу зрозумів: це не обласний центр. Це його рідне місто — під окупацією, знято з висоти пташиного польоту.
Світлину опублікував відомий кам'янський краєзнавець Дмитро Кубанов, який натрапив на неї на сторінці у фейсбуці дніпровського історика-аматора Дмитра Бондаренка. Підпис на ній не викликав сумнівів: "Дніпропетровськ". Проте, глянувши на кадр, Кубанов майже одразу визначив помилку — надто впізнаваними виявилися деталі забудови.
Орієнтиром, який дозволив прив'язати фото до конкретної адреси, стала п'ятиповерхівка в самому центрі кадру. Це житловий будинок на проспекті Гімназичному, 53 — він стоїть і сьогодні. Звели його 1937 року для інженерно-технічних працівників Дніпродзержинської державної районної електростанції — тієї, яку зараз усі знають просто як ТЕЦ, що взимку опалює правий берег.
Найцікавіше в кадрі — не те, що впізнається одразу, а те, що потребує пояснення саме через окупаційний контекст 1943 року. Нижче будинку ІТП на фото видно приватний сектор і проїжджу частину сучасної вулиці Васильєвської. До війни вона називалася Арсенічева, а окупаційна адміністрація перейменувала її на честь Бетховена. Сам проспект Гімназичний, яким виходить фасадом п'ятиповерхівка, у 1943 році теж мав інше ім'я — вулиця Німецька.
Це важливо розуміти окремо від пізнішої, післявоєнної історії перейменувань: окупаційні німецькі назви проіснували недовго й зникли разом із визволенням міста, тоді як сучасні назви вулиць — це вже результат зовсім інших, куди пізніших процесів. Тобто вулиця встигла за менш ніж століття змінити ім'я щонайменше тричі.
Вище приватного сектора на фото — кілька десятків двоповерхових будинків Нового селища металургів, забудованого ще в другій половині 1920-х. Розділяє цю забудову сквер по вулиці Головній селищній — за довоєнних часів на цьому місці був Комсомольський парк. Трохи лівіше в кадрі впізнаються дві триповерхівки на початку вулиці Вокзальної, навпроти станції Тритузної — вони теж стоять донині.
Верхня частина знімка цінна саме тим, наскільки радикально змінився краєвид. У 1943 році ще не існувало ані мостового переходу, яким ми користуємося зараз, ані греблі ГЕС — русло Дніпра і острови на ньому виглядали інакше, ніж на будь-якій сучасній карті.
На березі можна розгледіти будівлю річкового порту — її звели ще напередодні війни, 1938 року. Одноповерхова забудова поруч — це житловий масив Піски, який відтоді теж змінився до невпізнаваності.
Є на фото і деталь, яку легко не помітити з першого погляду: уздовж Дніпра, через Піски, тягнеться ряд щогл — лінія електропередач від тодішньої ГРЕС (сьогоднішньої ТЕЦ). За словами Кубанова, ця ЛЕП ішла далі через колишню вулицю Ленінградську в бік Дніпропетровська — а сучасний проспект Аношкіна власним існуванням завдячує саме їй: вулицю фактично проклали вздовж траси лінії електропередач.
Найрідкісніший фрагмент кадру — у верхньому лівому куті. Там видно окремий великий масив приватної забудови: це село Романкове в тому вигляді, якого сьогодні не існує. На фото зафіксована саме та частина села, де зараз проходять вулиці Кузьми Скрябіна (Семашко), Дніпробудівська, Квітів та інші.
Під час будівництва Дніпродзержинської (сьогодні — Середньодніпровської) ГЕС у 1956–1964 роках цю сільську забудову знесли повністю, а на її місці звели селище енергетиків, яке містяни й досі називають Дніпробудом. Фото 1943 року лишається одним із небагатьох візуальних свідчень того, як виглядало Романкове до того, як велика будова змінила географію цілого району міста.
Ракурс — не менш промовиста деталь, ніж сам вид. Фотографію, ймовірно, зробив німецький фотограф, який піднявся на парашутну вежу міського парку — ту саму 75-метрову конструкцію, яка на той момент була найвищою спорудою такого типу в Україні. Повну історію вежі — від проєкту Олексія Сокола до демонтажу в повоєнні роки — ми докладно розповідали раніше.
Сьогодні цей кадр цінний не лише як рідкісне фото окупованого міста, а і як доказ того, наскільки легко подібні світлини втрачають прив'язку до місця — і наскільки важливою буває робота краєзнавців, які вміють впізнати рідне місто навіть під чужим підписом.
Матеріал підготовлено на основі відкритих публікацій краєзнавців Кам'янського та архівних фотоматеріалів.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
10 вересня 2026
