Часточки вугілля стали доказом лісових пожеж у стародавніх лісах Антарктиди
Сьогодні це важко уявити, але в епоху пізньої крейди на місці сучасних льодовиків Антарктиди ріс густий заболочений ліс із хвойними деревами та деревоподібними папоротями, серед яких бродили динозаври. Регіон мав надзвичайно вологий клімат із періодичними мусонними зливами, хоча чотири місяці на рік цей зелений рай занурювався в суцільну темряву полярної ночі, пояснює група дослідників у журналі Communications Earth & Environment.
Учені під керівництвом морського геолога Йоганна Клягеса з Інституту полярних і морських досліджень імені Альфреда Вегенера здійснили справжній науковий прорив, коли опублікували результати однієї зі своїх експедицій. Вони дослідили керн осадових порід, який дістали з дна моря Амундсена в Західній Антарктиді.
У керні осадових порід з моря Амундсена в Західній Антарктиді ми знайшли надзвичайно добре збережений лісовий ґрунт віком близько 90 мільйонів років, який містить велику кількість пилку і спор, а також густу мережу коріння, – прокоментував морський геолог Йоганн Клягес.
Він пояснив, що в часи крейдового періоду через рух тектонічних плит цей помірний дощовий ліс ріс ще далі на південь – усього за 900 кілометрів від Південного полюса. Сьогодні середня температура в цій точці тримається на позначці близько мінус 30 градусів Цельсія, а саму територію вкриває величезний льодовик завтовшки кілька кілометрів. Проте мільйони років тому, коли рівень вуглекислого газу в атмосфері перевищував сучасний у 4 – 6 разів, тут панував теплий і вологий клімат.
Нещодавно вчені провели нове дослідження. За допомогою нових аналітичних методів детально вивчили той самий зразок ґрунту і виявили унікальні докази давніх пожеж – найпівденніших за всю історію спостережень на нашій планеті.
По всьому крейдовому шару науковці знайшли мікроскопічні частинки деревного вугілля, концентрація яких зростала в молодших осадових породах. Аналіз показав, що тоді горіла переважно м'яка деревина хвойних порід. Пожежі мали низьку температуру, що характерно для низових лісових загорянь, які не піднімаються до крони дерев.
Окрім вугілля, дослідники помітили сліди янтарю – скам'янілої деревної смоли. Вона спрацювала як своєрідний пластир, що запечатав пошкоджені вогнем ділянки стовбурів. Також фахівці виявили численні спори торф'яного моху сфагнуму, розвиток якого безпосередньо стимулювали регулярні пожежі.
Отримані дані дозволили науковцям реконструювати події минулого, які мають важливе значення для сучасного світу. Вологий антарктичний ліс поступово відступав, уступаючи місце болотам і торфовищам, де домінували мохи.
Лісові пожежі, які ставали дедалі частішими, очевидно, відіграли вирішальну роль у цьому процесі. Вони тримали рослинність відкритою та уможливили розвиток торфовища, де потім неодноразово виникали приземні тліючі пожежі, – розповів співавтор дослідження з Нортумбрійського університету в Англії Ульріх Зальцманн.
Оскільки найближчі діючі вулкани розташовувалися щонайменше за 400 кілометрів від цієї зони, головним винуватцем пожеж була звичайна блискавка під час грози, а не гаряча лава чи попіл.
Торфовища відіграють ключову роль у кліматичній системі планети, оскільки вони накопичують і надійно утримують вуглець протягом тисячоліть. Попри високу вологість, періодичні посухи змушували болота висихати, що провокувало нові пожежі. Цей процес зупиняв ріст великих дерев і стимулював подальше розширення торфовищ.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
8 вересня 2026
