Замість 50 фахівців залучили дев’ятьох: на окупованій Луганщині фіксують брак медпрацівників

08.09.2026, 13:10 acmc.ua

На тимчасово окупованій росіянами території Луганської області фіксують кризу в медичній сфері. Окупанти планували залучити до роботи 50 медичних працівників, однак переїхати до регіону погодилися лише дев’ятеро.

Про це повідомили у Луганській обласній військовій адміністрації.

За інформацією, протягом двох років окупаційна влада намагалася реалізувати план із залучення медичних працівників. Фактично його виконали лише на 20%.

Для заохочення медиків передбачили фінансові стимули з бюджету. Водночас, за інформацією Луганської ОВА, це не забезпечило необхідної кількості фахівців для роботи на окупованій території.

Також на тимчасово окупованих територіях фіксують і проблеми з умовами роботи в медичних закладах.

Як писали раніше, в окупованому з 2014 року Сорокиному медична сфера перебуває у кризовому стані. У закладах охорони здоров’я не вистачає лікарів.

Стежте за новинами Донеччини в Telegram. Підписуйтеся на наш канал – там оперативно публікуємо головне протягом дня.

На Луганщині викрили двох громадян України, які після окупації Сіверськодонецька використовували ресурси підприємств для підтримки російських військових. Одного з бізнесменів правоохоронцям вдалося затримати.

Про це повідомили у Луганській обласній прокуратурі.

За інформацією, один із фігурантів є співзасновником підприємств, інший – їхнім генеральним директором. Товариства надавали транспортні послуги та управляли нерухомістю на тимчасово окупованій території.

У жовтні 2025 року бізнесмени передали російським військовим автомобіль, засіб радіоелектронної боротьби, обладнання для безпілотників, будівельні інструменти та інше майно.

Зокрема, одному з підрозділів збройних сил рф безоплатно передали РЕБ «Інкубатор» вартістю 430 тисяч російських рублів. У договорі зазначили, що обладнання використовуватимуть під час війни проти України.

Крім того, зі рахунку одного з підприємств перерахували 100 тисяч російських рублів московському обласному регіональному відділенню політичної партії рф.

Одного з підозрюваних вдалося затримати. Під час обшуків правоохоронці вилучили 36 тисяч доларів США, 900 євро, 21 золотий виріб загальною вагою 173 грами, два золоті злитки загальною вагою 110 грамів, годинник і мобільні телефони.

Нині чоловіку повідомили про підозру у пособництві державі-агресору за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу України. Генеральному директору, який перебуває на тимчасово окупованій території, про підозру повідомили заочно. Також правоохоронці встановлюють інших людей, які можуть бути причетними до цієї діяльності.

Близько 20 населених пунктів на тимчасово окупованій території Луганської області залишилися без питної води. Серед них – Луганськ, Алчевськ, Перевальськ, Брянка та Олександрівськ.

Про це повідомили у Луганській обласній військовій адміністрації.

За інформацією, представники окупаційної влади називають перебої з водопостачанням «позаштатними ситуаціями». Водночас у Луганській ОВА заявляють, що ці проблеми фіксують на територіях області, захоплених рф у 2014 році.

«Понад 12 років об’єкти критичної інфраструктури не підтримувалися належним чином. Через це тепер сотні тисяч осіб із відключеним централізованим водопостачанням», – йдеться у повідомленні.

Як писали раніше, Новодружеськ та Привілля поблизу Лисичанська п’ятий рік залишаються без централізованого водопостачання та електрики. У двох містах досі живуть близько 2,5 тисячі людей.

Правоохоронці заочно повідомили про підозру жительці Щастинського району. За версією слідства, жінка допомагає російським окупантам організовувати військову логістику на тимчасово захопленій території Луганської області.

Про це повідомили у третьому управлінні СБУ в Донецькій та Луганській областях.

За даними слідства, у 2024 році працівниця Луганської ТЕС погодилася працювати на окупантів та стала виконувачкою обов’язків начальниці станції Новий Айдар у незаконно створеній Луганській філії залізниці окупантів.

Станція розташована на гілці, що сполучає Луганськ із північчю Луганської області та рф. За інформацією СБУ, окупанти використовують цей маршрут для перекидання військової техніки та особового складу, зокрема для посилення Куп’янського напрямку.

Станція також є транзитним пунктом для незаконного вивезення до рф української агропродукції та металопрокату із захопленого Алчевського металургійного комбінату. У зворотному напрямку окупанти перевозять паливно-мастильні матеріали, вугілля та металургійну сировину.

За версією слідства, підозрювана підпорядкувала роботу станції потребам окупаційних військ. Вона забезпечувала відправлення військових ешелонів та організовувала підготовку приміщень станції для розміщення військовослужбовців рф.

Крім того, жінку підозрюють у поширенні російської пропаганди серед підлеглих і колег.

Їй інкримінують пособництво державі-агресору за ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Окупаційна влада на тимчасово захоплених територіях Луганської області не може відновити роботу насосного обладнання, яке раніше знеструмили. Через це у населених пунктах фіксують перебої з водопостачанням.

Про це повідомили у Луганській обласній військовій адміністрації.

За інформацією, окупаційна влада не організувала для населення на тимчасово захоплених територіях достатнього підвезення води. До населених пунктів доставляють лише технічну воду. Зокрема, до Троїцького, де проживають кілька тисяч людей, підвозять одну цистерну води на населений пункт.

Питну воду окупаційна влада не підвозить. Як повідомляють у Луганській ОВА, це питання жителі змушені вирішувати самостійно.

«Після втрати території якраз відбувається консолідація аудиторії», – говорить Олена Ніжельська, голова громадської організації «Кризовий медіа-центр “Сіверський Донець”». Цим інтерв’ю «Антикризовий медіа-центр» розпочинає цикл розмов про виклики та трансформації регіональних медіа сходу України під час війни. Після початку повномасштабного вторгнення команда «Кризового медіа-центру» залишила Сіверськодонецьк, але продовжила працювати для людей, які пов’язані з Луганщиною, – через інформаційні проєкти, дискусії, розслідування та пояснення рішень, що впливають на життя переселенців. Олена Ніжельська розповіла, як змінюється роль регіональних медіа після втрати території, де проходить межа між журналістикою та громадською діяльністю, чому медіа потребують не лише донорської підтримки та якою бачать свою роль після деокупації рідної громади.

«Кризовий медіа центр “Сіверський Донець”» створили у 2015 році після початку війни. Яку проблему ви тоді намагалися вирішити і якою бачили роль регіонального медіа?

У березні 2015 року група однодумців, яка після подій 2014-го повернулася у Сіверськодонецьк, зрозуміла, що треба об’єднати зусилля і впливати на ситуацію. Ми розуміли: ще до того, як стати жертвами прямої агресії, ми вже були жертвами інформаційних атак. Саме тому й ухвалили рішення створити організацію. Хотіли працювати саме в інформаційному полі безпосередньо в Луганській області, інформувати людей про події в регіоні. Це, з одного боку.

А з іншого – ми створили майданчик, де офіційні органи, організації — національні, міжнародні, локальні, просто ініціативні групи – могли прийти й розповісти про свою діяльність. Тобто ми не позиціонували себе виключно як медіа, яке створює контент. Ми радше бачили себе як майданчик, де можна прийти й обговорити важливі для суспільства теми.

А після початку повномасштабного вторгнення, як команда пережила окупацію міста?

У 2022 році переміщення окремих членів організації відбувалося в різний час, але ми постійно тримали зв’язок і розуміли: коли переїдемо, то все одно збережемо свою спільноту й продовжуватимемо те, чим займалися, коли земля була під ногами.

Щодо «землі під ногами», як ви вважаєте, що відбувається з регіональним медіа, коли фізично працювати у своїй області вже неможливо? Чи немає відчуття втрати не тільки території, а й аудиторії, читачів?

Мені здається – навпаки. Після втрати території якраз відбувається консолідація аудиторії, тому що люди розкидані по світу, але все одно продовжують шукати інформацію, яка пов’язує їх із домом. Ми відчували відповідальність та продовжували залишатися одним з осередків консолідації людей, які індентифікують себе з Луганщиною.

На фото: офіс громадської організації «Кризовий медіа центр “Сіверський Донець”» до та після повномасштабного вторгнення

Ви говорите, що «Кризовий медіа центр» задумувався не стільки як медіа, скільки як платформа для об’єднання. А чи змінилася ця роль: від платформи саме до регіонального медіа?

Ні, роль платформи залишається пріоритетною. Але група людей, які пов’язані з «Кризовим медіа центром», створили окрему організацію, яка займається виключно медійним проєктом. Вона називається «Фарватер. Схід».

На чому фокусуються ваші журналісти? Які теми для вас важливі?

Те, що стосується переселенців, їхні інтереси. Проблематика, яка турбує їх зараз. Зокрема, робимо експлейнери – пояснюємо простими словами рішення, які стосуються внутрішньо переміщених осіб, військових адміністрацій, які впливають на життя людей. Це якщо мати на увазі контент. Але знову-таки якщо ми говоримо про «Кризовий медіа центр», то ми влаштовуємо дискусії, організовуємо діалоги, спілкування на ті теми, щодо яких відчуваємо запит аудиторії.

Якщо говорити, наприклад, про «Фарватер. Схід», то тут більш класичний варіант: новинна стрічка, сфокусована на подіях тимчасово окупованої території або діяльності органів управління поза межами території. Маємо й розслідування, й аналітичні матеріали. Ств

Читати повністю…