Як заради кількох десятків вітряків фізично знищують первісну дику природу Карпат
Щоб збудувати вітроелектростанції на полонині Руна, бізнесмени разом із чиновниками вирішили врятувати планету найбільш перевіреним вітчизняним методом: вирубати гектари двохсотрічного пралісу, розтрощити бульдозерами високогірні схили та поховати червонокнижні рослини під тоннами щебеню.
За допомогою юридичної еквілібристики грандіозне будівництво з дорогами та ЛЕП просто розпиляли на шматочки, де жоден окремий екскаватор нібито не шкодить природі, а природоохоронні вимоги перетворилися на зручну паперову декорацію для освоєння гірських вершин. Про це йдеться матеріалі видання LB.ua
— Я не очікувала, що все будуватимуть настільки швидко, — визнає екологиня міжнародної благодійної організації “Екологія - Право - Людина” (ЕПЛ) Катерина Полянська, яка в липні побувала на Руні.
Важка техніка заїхала туди навесні минулого року, щоби вирити котловани і встановити перші чотири фундаменти під вітроустановки з тридцяти запланованих проєктом компанії “Вітропарки України”. Під час нинішньої поїздки Катерина не тільки нарахувала одинадцять таких (зараз їх уже ще більше), а і застала процес встановлення башти.
На саму полонину Катерина потрапила новою дорогою, хоча ще навесні 2025-го бачила лише розмітку частини лісу під вирубку для неї. На супутникових знімках добре видно, як цей шлях веде навпростець із села Збини нагору. Стара дорога з Липовця, яку нібито і мали використовувати для будівництва, майже непомітна на її фоні.
Читайте також: Як вбивають Українські Карпати
Фото: з fb-сторінки ЕПЛ / Будівництво вітряків на полонині Руні
— Це направду страшне видовище, свіжа рана на тілі високогірного ландшафту, — дорога на дві смуги з твердим покриттям для проїзду важкої техніки, протяжністю кілометрів десять, частина якої прокладена через ліс, а інша — виходить безпосередньо на полонину, — розповідає вона. — Вкопана метри на три вглиб, з насипами по боках. Іноді таке враження, що ти їдеш у тунелі. Не уявляю, як це все буде виглядати з точки зору ерозійних процесів під час злив та танення снігу.
На шляху дороги опинилась ділянка пралісів та місця, де минулого року природоохоронці виявили популяцію червонокнижних підсніжників — загалом одинадцять гектарів лісу з рідкісними рослинами.
— Пам’ятаю, як ми тоді писали наукове обґрунтування до Закарпатської ОДА щодо створення охоронної зони, сподіваючись врятувати хоча би їх, — пригадує Катерина. — Але марно.
Будівництво це не зупинило. Як і кримінальне провадження за вирубку пралісу. Нагадаємо, на ділянці площею пів гектара навесні минулого року виявили 114 пнів свіжозрубаних двохсотрічних буків. Генеральна прокуратура відкрила тоді кримінальне провадження.
За іронією долі, майже півтора роки потому восьмий апеляційний адміністративний суд частково скасував спецдозвіл Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства на суцільну рубку для дороги, на підставі якого і знищили дерева. Втім праліс від того назад уже не виросте.
Що більше, дорога відкрила додатковий доступ, з одного боку, для людей з машинами на полонину, з іншого, — до самого лісу, як для лісівників, так і для відпочивальників.
Фото: надала Катерина Полянська / Катерина Полянська
— Коли ми проїжджали повз пралісову діляночку, то побачили вогнище без нагляду і сліди від інших старіших, сама територія вже засмічена. Хоча мала би залишатися недоторканою. Струмки, які там були, тепер протікають в трубах під дорогою, а їхні камінні долинки через будівельні роботи поховані у відвалах ґрунту, — каже Катерина. — Мені здається, “зелена енергетика” не має знищувати дику природу, адже її першочерговим завданням було зберігати довкілля. В нашій країні безліч сільськогосподарських земель, і я вважаю, що такі проекти варто реалізовувати саме на них.
Тим часом у селі Жденієво з’явились майданчики, для зберігання частин вітряків, які поступово завозять на гору.
Щоб зрозуміти, як будівництво зайшло так далеко, доведеться ненадовго повернутися на рік назад.
Фото: надала Катерина Полянська / Дорога на Руну
Після того, як Тур’є-Реметівська селищна рада затвердила детальний план території урочища Полонина Руна, що передбачає побудову вітроелектростанції, виділивши ділянки під вітроустановки, ЕПЛ оскаржила це в суді.
На час судових процесів тоді ще Міндовкілля зупинило розгляд документів з оцінки впливу на довкілля проєкту, поданих забудовником. Без позитивного висновку з ОВД планові роботи не мали би початися, проте все одно стартували. Як пояснював тоді співзасновник природоохоронної групи “Терен” Петро Тєстов, забудовник подав усе так, ніби спорудження фундаментів під вітряки і доріг не є складовою будівництва вітроелектростанцій. А отже має нижчий клас наслідків, тому не потребує оцінки впливу на довкілля. Буцім висновок з ОВД їм знадобиться лише на етапі монтажу самих установок. Щоб скоротити історію, зрештою все і пішло за цим планом.
У лютому 2026-го вже реформоване Мінекономіки, до якого приєднали Міндовкілля, видало позитивний висновок з оцінки впливу на довкілля. Після того, як суд першої інстанції на Закарпатті відмовив природоохоронцям у позові щодо скасування детального плану території для спорудження вітроелектростанції на Руні, апеляційний суд залишив рішення без змін, а Верховний суд відмовився переглядати ці рішення.
Натомість міністерство на семи сторінках прописало різні екологічні умови, обов’язкові для забудовника.
Читайте також: Засунути вирубку Карпат у закон про збагачення урану
— Але ми не побачили, щоби їх дотримувалися, — каже Катерина. — Зараз Руна — фактично величезний будівельний майданчик. Під кожен вітряк там дорога. І це не ґрунтовка. А така що, або з покриттям, або вкрита дрібним щебенем. На місці зведення вітряків все просто навернуто купами екскаваторами, зруйновано геологічну будову ділянок. У вимогах також зазначено не перемішувати верхній шар ґрунту з нижніми мінеральними шарами. Чому це важливо. Сам ґрунт формується ґрунтовими профілями. Плюс є таке поняття як ґрунтова матриця — каркас, який тримає те все докупи. Якщо це пошкодити, потім просто покласти назад, не відтворивши структури, ще й зруйнувавши рослинний покрив, то виникає загроза ерозії. Її підсилюють високогірні умови та повільне відновлення ґрунтового і рослинного покривів. По-друге, дороги перекрили існуючі водотоки. З’явилися котловани, заглиблення вздовж доріг, які скеровують їх новими маршрутами. Це змінює гідрологічний режим території та збільшує ризики селів і зсувів.
Фото: надала Катерина Полянська / Спорудження башти вітряка на полонині Руні
Серед екологічних вимог є і ті, що стосуються моніторингу наявності червонокнижних видів рослин і тварин на місці зведення вітряків, і вжиття заходів щодо їхнього захисту.
Природоохоронці разом з науковцями вже неодноразово проводили відповідні обстеження полонини, під час яких знаходили такі види в межах відведених для будівництва ділянок або в безпосередній близькості від них, зокрема і вже знищені. Українська природоохоронна група, юристи ЕПЛ навіть подали скарги в Закарпатську екоінспекцію про недотримання вимог висновку з оцінки впливу на довкілля. Та мала би виїхати на місце і провести відповідну перевірку.
— За логікою, то щонайменше на тих фундаментах, де є червонокнижні види, вони повинні заборонити подальші будівельні роботи, — каже Петро Тєстов.
Майже місяць Закарпатська екоінспекція мовчала і лише після нагадувань звернулась у Київ з приводу надання дозволу на перевірку.
— Насправді ті екологічні вимоги, які прописало Мінекономіки, хоч і дуже гарно звучать, але їх нереально виконати, а також проконтролювати їх дотримання. А отже і процедура ОВД не зможе виконувати свою функцію попередження та зменшення впливу на довкілля від реалізації проєкту, — каже керівниця юридичного відділу ЕПЛ Ольга Мелень-Забрамна. — Приміром, є умова призупиняти роботу вітряків у період поганої видимості, коли активні птахи та кажани. Але це ж треба, щоби на місці працював науковець, відстежував це, натискав кнопочки. Або: якщо є нори гризунів на будівельних майданчиках, їх треба огородити, аби не порушити...
Фото: з fb-сторінки ЕПЛ / На полонині Руні
Питання є і до самого висновку з оцінки впливу на довкілля, який ЕПЛ вирішив оскаржувати в суді.
— Було декілька основних причин. Перша — це позиція Мінекономіки, що якщо на території є цінні види та оселища, які охороняються Бернською конвенцією, але там не створено об’єкт Смарагдової мережі, то їх і не обов'язково зберігати. Але ж це нонсенс. Вони там є і потребують охорони незалежно від того, чи створено об’єкт Смарагдової мережі. Тим більше, що на цій території дуже багато птахів і одинадцять видів кажанів, які охороняються Бернською конвенцією, Законом про Червону книгу.
Разом з тим, за словами Петра Тєстова, аналіз звіту з ОВД виявив недостовірність даних, вказаних у ньому.
— Наприклад, під час обстежень ми знайшли червонокнижні види рослин на більшості фундаментів, які ще не побудовані, але під які вже виділена земля. На одній з ділянок виявили одинадцять особин лілії лісової — харизматичний вид, який в принципі важко не помітити і який там, судячи з усього, почувається досить впевнено, — каже він. — Хоча в звіті зазначено, що “розташування майданчиків планованого будівництва ВЕС здійснено з урахуванням наявності місцезнаходжень рідкісних рослин і їх охоронних зон”.
До речі, червонокнижні види шукали за участі в експедиції представника місцевої громади. Але історія завершилась анекдотично. Наприкінці травня Українська природоохоронна група організувала виїзд спільно з ботаніками для обстеження полонини, до якої погодився (а це буває зрідка) долучитися і староста сіл Тур’є-Реметівської ОТГ. Її результати домовилися зафіксувати в акті про знахідки. Коли після багатогодинного обходу території справа дійшла до оформлення документу, представник громади дав задню: складайте акт, присилайте нам матеріали, ми все розглянемо і підпишемо. Зрештою акт так і не підписали, пославшись на те, що представники ОТГ не здатні верифікувати дані науковців: мовляв, а раптом ви щось там зазначили, чого ми не бачили, а перевірити не можемо.
Читайте т
- Останні
- Популярні
Новини по днях
4 вересня 2026
