Туфлі за неї розношувала інша жінка: секрети гардероба Єлизавети II
За яскравими костюмами, капелюшками та бездоганними сукнями Єлизавети II стояла ціла система практичних хитрощів. Нові туфлі за королеву розношувала її костюмерка, у поділ суконь зашивали обтяжувачі, а деякі речі служили до 25 років.
Про секрети королівського гардероба розповіла особиста помічниця та старша костюмерка Єлизавети II Анжела Келлі у книжці The Other Side of the Coin: The Queen, the Dresser and the Wardrobe.
Келлі працювала поруч із королевою майже три десятиліття. Вона не лише відповідала за готові образи, а й брала участь у виборі тканин, фасонів, кольорів та аксесуарів.
Робота над новим вбранням нерідко починалася не з ескізу, а зі шматка тканини. Келлі стискала і скручувала матеріал, а потім дивилася, чи залишилися на ньому складки. Якщо тканина легко м’ялася, її відбраковували.
Легкі матеріали перевіряли навіть вентилятором. Так костюмерка могла побачити, як сукня або пальто поводитимуться на вітрі. Тканина також не мала легко чіплятися за прикраси чи годинник і втрачати форму.
Яскраві кольори, які стали візитівкою Єлизавети II, теж обирали не лише через її смаки. Королеву повинні були добре бачити люди, які приходили на публічні заходи.
Особливо ретельно кольори добирали залежно від місця. Для шкіл і дитячих центрів використовували життєрадісні відтінки, а капелюшки могли прикрашати квітами, стрічками та пір’ям. Під час відвідин будинків для літніх людей перевагу віддавали насиченим кольорам і чітким силуетам, щоб королеву було легше побачити людям із порушеннями зору.
Гардероб змінювався і залежно від сезону. Навесні Єлизавета II носила світліші кольори та квіткові мотиви, але тканини залишали достатньо теплими через мінливу погоду.
Влітку обирали легкі матеріали та яскраві кольори. Восени переходили на вовну, кашемір і щільніший креп, а палітра ставала стриманішою. Взимку з’являлися золотий, королівський синій, насичений фіолетовий, оксамит і важка вовна. З 2019 року для гардероба королеви використовували штучне хутро.
Окремі сукні створювали спеціально для державних церемоній і закордонних поїздок. Єлизавета II переглядала запропоновані варіанти та обирала образи з урахуванням країни, її культури та формату заходу.
Навіть виріз сукні мав практичне значення. Для теплої погоди його робили відкритішим, для холодної — вищим. У вечірньому вбранні враховували й те, як лежатиме намисто.
Бісер та кристали королева носила, але під декоровані ділянки додавали підкладку, щоб вони не створювали дискомфорту. Сам декор намагалися розташовувати спереду та з боків.
Одяг мав витримувати й тривалі поїздки автомобілем. Після виходу з машини пальто, жакет або сукня не повинні були виглядати зім’ятими.
Денні сукні зазвичай сягали трохи нижче коліна. Для прийомів використовували також довжину приблизно до середини литки. Довгі спідниці конструювали так, щоб вони не заважали ходити та підійматися сходами.
Королева любила приталені речі, але вони не мали сковувати рухи. Навіть ширину рукавів продумували з практичних міркувань: надто широкі манжети могли потрапити в тарілку під час обіду.
Після погодження дизайну проводили два примірювання. У сукнях часто використовували блискавки, щоб їх можна було швидко зняти, не пошкодивши зачіску.
У поділ також зашивали невеликі обтяжувачі. Вони не давали вітру підняти спідницю під час публічного заходу.
Окрема історія стосувалася взуття. Туфлі Єлизавети II переважно виготовляли вручну, а висота підборів зазвичай не перевищувала п’яти сантиметрів. Для бруківки, гравію та трави обирали ще нижчі підбори.
Найпрактичнішими були чорні, білі та кремові туфлі, оскільки їх можна було поєднувати з різними костюмами. Але нову пару королева не взувала одразу.
Розношувала туфлі Анжела Келлі. У неї та Єлизавети II був однаковий розмір ноги, тому костюмерка носила нове взуття доти, доки воно не ставало достатньо зручним. Причина була проста: у королеви не було часу самій ходити в нових туфлях, доки вони перестануть натирати.
Капелюшки також підпорядковувалися чітким практичним правилам. Вони не мали заважати королеві сідати в автомобіль, а криси не повинні були закривати її обличчя від людей.
Після 18:00 Єлизавета II зазвичай капелюшків уже не носила. На державних та особливих вечірніх заходах їх могли замінювати тіари або інші прикраси для волосся.
Попри величезний гардероб, королева не прагнула постійно міняти речі. За словами Келлі, окреме вбрання могло служити приблизно 25 років.
Проблемою була не якість одягу, а увага преси. Після двох-трьох публічних появ костюм уже добре запам’ятовували, тому його могли переробити або перевести до приватної частини гардероба.
Так речі, які вже часто бачили на офіційних заходах, продовжували використовувати під час приватних поїздок до Балморала чи Сандрінгема або носили як повсякденне ранкове вбрання.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
19 серпня 2026
