Залишили місто після обстрілів: з Дружківки евакуювали п’ятьох людей (відео)
Екіпаж правоохоронців «Білий янгол» евакуював із прифронтової Дружківки п’ятьох місцевих жителів. Люди наважилися виїхати після чергових російських атак, які зруйнували їхні будинки.
Про це повідомили у пресслужбі Головного управління Національної поліції Донецької області.
За інформацією правоохоронців, ситуація у громаді залишається небезпечною. Війська росіян завдають ударів керованими авіабомбами та безпілотниками, а вулиці міста оплетені сіткою від ворожих FPV-дронів.
Один з евакуйованих, 53-річний Олександр, розповів, як рятувався після ворожого обстрілу.
«Піднявся, побіг до дверей — по лівій стороні вже було видно пробиту стелю, загорівся дах. Вхідні двері заклинило, тож я через вікно в залі вискочив», – згадав чоловік.
Серед евакуйованих також була родина, яка вдруге змушена залишати домівку. За словами людей, вони переїхали до Дружківки з Костянтинівки восени минулого року, однак через постійні обстріли знову вирішили евакуюватися.
Затримали посадовця одного з підрозділів Національної поліції Донецької області. За попередньою інформацією, він перебував у стані сп’яніння та спричинив дорожньо-транспортну пригоду на Дніпропетровщині.
Про це повідомили у пресслужбі Державного бюро розслідувань.
Аварія сталася ввечері 12 липня на автодорозі Дніпро – Запоріжжя. За інформацією, правоохоронець, керуючи автомобілем «Toyota Camry», виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з мікроавтобусом.
Внаслідок ДТП водій мікроавтобуса та двоє його пасажирів отримали тілесні ушкодження. Усіх трьох госпіталізували з переломами та забоями.
За попередніми результатами медичного огляду, посадовець перебував за кермом у стані сп’яніння.
Працівники ДБР затримали його в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Наразі вирішують питання про повідомлення йому про підозру за частиною 2 статті 286-1 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом у стані сп’яніння та спричинила потерпілим тілесні ушкодження). Санкція статті передбачає до восьми років позбавлення волі.
Суд засудив до дев’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна учасника організованої групи, яка займалася збутом канабісу у Краматорську.
Про це повідомили у пресслужбі Донецької обласної прокуратури.
За інформацією слідства, у січні 2026 року уродженець Олексієво-Дружківки, який тимчасово проживав у Краматорську, приєднався до організованої групи, що займалася продажем наркотиків. Чоловік відповідав за пошук покупців серед наркозалежних жителів міста та передавав отримані від продажу гроші організатору.
За інформацією прокуратури, кожна угода приносила учасникам групи до 15 тисяч гривень. За три місяці обіг наркотичного засобу сягнув близько трьох мільйонів гривень.
Організатора схеми, який вирощував коноплі, та жінку, яка приймала замовлення на збут наркотиків, нині судять окремо.
У ніч на 14 липня російські війська обстріляли приватний сектор селища Новодонецьке. Рятувальникам довелося ліквідовувати наслідки удару в умовах загрози повторних обстрілів.
Про це повідомили у фейсбуці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.
Внаслідок атаки на території одного з приватних домоволодінь загорілася господарська споруда, також пошкоджень зазнали два житлові будинки.
Під час роботи надзвичайники кілька разів були змушені переривати гасіння пожежі та переходити в укриття через загрозу повторних ворожих ударів. Попри небезпеку, рятувальники ліквідували займання на площі 65 квадратних метрів.
За попередньою інформацією, загиблих та поранених немає.
У ніч на 14 липня Сили безпілотних систем Збройних Сил України уразили 11 суден російського «тіньового флоту» в Азовському морі. Серед них – п’ять танкерів, п’ять суховантажів та один буксир.
Про це повідомив у телеграм-каналі командувач Сил безпілотних систем, майор Роберт Бровді «Мадяр».
За інформацією, удари завдали в межах операції «МоЛоЧКа». Вона спрямована на порушення роботи російської морської логістики. Загалом із 6 до 14 липня українські військові уразили вже 116 суден російського «тіньового флоту» в Азовському морі.
У СБС пояснюють, що основною ціллю є так званий фідерний флот – невеликі танкери, які перевозять нафту з портів та нафтоперевалочних баз до великих суден у Чорному морі. Саме через такі плавзасоби росіяни забезпечують експорт нафти та постачання пального, зокрема до тимчасово окупованого Криму.
До повномасштабного вторгнення Ірина Степанова жила у Слов’янську й працювала в гуманітарній сфері. Після початку великої війни вона разом із донькою опинилася в Німеччині, де проходила лікування від онкологічного захворювання. Нині жінка повернулася в Україну, бо переконана: саме тут вона може бути найбільш корисною. Своєю історією Ірина Степанова поділилася з журналісткою «Антикризового медіа-центру».
Ще зі студентських років я займалася громадською діяльністю у Слов’янську. Потім працювала в громадській організації «Перемога», а у 2013 році ми з колежанками заснували ГО «Розвиток ініціатив» і написали свій перший успішний грант на проведення майстер-класів із гончарства для вихованців інтернату.
Під час окупації Слов’янська у 2014 році я не приховувала своєї проукраїнської позиції, і так звані «казаки» дали мені добу на виїзд. Разом із дев’ятирічною донькою я мусила виїхати до Києва, але й там не сиділа без діла – працювала в гуманітарній сфері. Після повернення до Слов’янська я прийшла в організацію «Право на захист», а потім – у «Проліску».
Фото героїні
У січні 2022 року мій тато помер від ковіду, а через тиждень мені поставили діагноз «рак». Я поїхала на консультацію до лікаря-онколога в Київ. 23 лютого до мене потягом приїхала донька. Про війну я дізналася телефоном від сина, який залишався у Слов’янську. Я дочекалася потяга доньки, який сильно запізнився, і ми зі знайомими одразу виїхали машиною з Києва. Від словацького кордону волонтери привезли мене до Чехії, а звідти пастор дружньої церкви забрав до Німеччини.
Читайте також: «Кинули монету й поїхали: історія евакуації родини з Лисичанська»
Ми приїхали до Німеччини 28 лютого, коли в Марбурзі ще ніхто не знав, що робити з українцями. Поки вирішувалося питання нашого статусу, церква дуже підтримувала й повністю забезпечувала. Нас поселили в приміщенні, де раніше жінки проходили реабілітацію від наркотичної та алкогольної залежності.
Моє лікування було дуже складним квестом, але Бог був поруч із нами. Нам пощастило, що в Марбурзі була велика будівля колишнього будинку для людей похилого віку. Туди почали заселяти українців у чудові смартквартири з усіма зручностями й меблями. Волонтерська спільнота Марбурга швидко згуртувалася навколо нас і почала допомагати з оформленням німецьких документів. Там познайомилася з прекрасною родиною Певзнерів із Харкова, яка взяла мене під свою опіку.
Я ніяк не могла потрапити на прийом до лікаря. У Німеччині це справді дуже складно. Хоча в мене був спеціальний червоний документ про те, що першочергово потребую медичної допомоги, адже потрібно продовжувати хіміотерапію. В Україні я встигла отримати лише одну крапельницю. Якимись підпільними шляхами мене записали до лікаря в онкологічний мініцентр. Туди взагалі не брали нових пацієнтів, але Григорій Певзнер домігся, щоб мене й ще двох українок прийняли. Нам призначили хіміотерапію.
День народження в мене15 травня, а ще був День вишиванки, до якого ми радісно готувалися. І раптом за день до свята я захворіла на тяжке запалення з інфекційно-токсичним шоком. Мене непритомну забрали до лікарні. Я вдячна близькій подрузі зі Слов’янська, гінекологині Лілії Бойко, яка підняла на ноги в Марбурзі всіх: і швидку допомогу, і охоронців, які не розуміли української. Після цієї тривалої хвороби в мене виявили ще й тяжкий ковід.
На всі ці випробування я запитувала не «За що?», а «Навіщо?». І я знаю відповідь: через хворобу до мене прийшло стільки прекрасних людей, з якими ми тепер допомагаємо іншим. Це був дуже цінний досвід, яким я ділилася з людьми: мені телефонували багато жінок і розпитували, як лікуватися в Німеччині.
Поки я лікувалася, ми їздили на акції на підтримку України в Гіссені та Марбурзі. У Берліні збиралися та робили дуже важливі справи. Наприклад, там був створений «Український дім», а колеги в Мюнхені першими домоглися, щоб у Баварії українську мову вивчали в німецьких школах як другу іноземну. Ми підтримували наших військових, яких привозили до госпіталю на операції. Також брали участь у щорічному фестивалі супів у Марбурзі. Звісно, ми варили борщ і мали величезний успіх.
Ще у 2021 році я волонтерила в Люксембурзькому Червоному Хресті, офіс якого був у Краматорську. Тоді ми планували, які гуманітарні проєкти будемо реалізовувати наступного року. Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми з керівником були на зв’язку. Він сказав мені, що проєкти, які я планувала, точно відповідали потребам 2022 року. Наприклад, перевірка, ремонт і облаштування укриттів, вивчення жестової мови для надання гуманітарної допомоги людям із порушеннями слуху. Він і казав: «Швиденько лікуєшся – і починаємо працювати».
Тож так і робила: лікувалася і водночас з колегою писала проєктні заявки для реалізації гуманітарних проєктів в Україні. Тоді я зрозуміла, що одна з моїх місій, яку можу виконувати в Німеччині, – допомогти новоствореним організаціям долучитися до кластерної системи ООН. І мені це вдалося.
Фото героїні
У Німеччині кожен, хто працює, сплачує внески для забезпечення свого життя в старості. Завдяки цьому вони можуть жити в будинках для людей похилого віку, де їм надають кваліфіковану медичну допомогу, створюють комфортні умови й навіть організовують дозвілля. Якщо хтось потрапляє в скрутні життєві обставини, то не залишиться на вулиці, а отримає допомогу з безробіття, соціальне житло та підтримку соціальних працівників.
Попри те, що не була платницею податків, мене лікували тими самими препаратами, що й інших пацієнтів. До лікарні не потрібно нічого приносити. Тут повністю забезпечують ліками. У палаті є душ і туалет. Фальсифікація продуктів, ос
- Останні
- Популярні
Новини по днях
14 липня 2026
