Азовське море: екологічна катастрофа біля Генічеська на Херсонщині
Ілюстрація: ШІ
Пляжі окупованого Генічеська вже вкриті товстим шаром гнилих водоростей і медуз – фотографії з узбережжя облетіли мережу ще на початку липня. Але це лише видима частина набагато більшої проблеми. За словами біолога, доцента кафедри екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Максима Височина, Азовське море переживає зміни, які можуть виявитися незворотними – і Херсонщина, а саме Генічеський район, перебуває в самому центрі цих процесів.
Щоб зрозуміти масштаб втрати, треба спочатку зрозуміти, чим Азов і прилегла до нього затока Сиваш були до війни – а це не просто “ще одне море”.
Сиваш, який відмежовує від Азовського моря Арабатська стрілка – найдовший піщаний пляж Європи, 112 кілометрів, – це унікальний гіперсолоний водойм, якого немає більше ніде в Україні. Через мікроводорість Dunaliella salina вода в окремих затоках набуває яскраво-рожевого кольору – найвідоміше таке “рожеве озеро” в селі Григорівка на Чаплинському районі, де ропа містить 270-300 грамів солі на літр. Місцеві лікувальні грязі настільки цінувалися, що входили до програм страхової медицини Німеччини, а Держпродспоживслужба Херсонської області офіційно визнавала їх цілющі властивості при шкірних захворюваннях, радикуліті та неврозах.
За кілька кілометрів звідти, на острові Бирючий, розташований Азово-Сиваський національний природний заповідник – там гніздяться понад 100 видів птахів, частина занесена до Червоної книги, а під островом на глибині понад 100 метрів є прісне підземне озеро, з якого б’ють джерела мінеральної води. Це не туристична легенда, а задокументований науковий факт: узбережжя Азова і Сиваша – природний феномен європейського значення, який роками вивчали і яким пишалась Херсонщина.
Найбільший структурний удар по Азову стався ще до повномасштабної війни – у 2018 році, коли росія збудувала Керченський міст. До речі, це не лише екологічна, а й юридично визнана проблема: Постійний арбітражний суд у Гаазі ухвалив, що міст збудовано з порушеннями прав України. За оцінками екологів, будівництво порушило природні течії між Чорним і Азовським морями, спричинило замулення дна, знищило нерестовища і призвело до деградації донних біотопів. Біля самих опор мосту бентос – організми, що живуть на дні і формують основу харчового ланцюга, – практично зник, а шумові й світлові бар’єри ускладнили міграцію дельфінів. Саме після цього почали різко зникати осетрові та інші прохідні риби, які раніше вільно мігрували між двома морями. Саме цю систему зараз руйнує війна і окупація – причому одразу з кількох напрямків.
Головна і найтривожніша цифра: солоність Азовського моря зросла з традиційних 11 проміле до 16 – це вже впритул наближається до показників Чорного моря (близько 18 проміле). Причина – зменшення прісного стоку річок, передусім Дону: ще з радянських часів його стік регулює Цимлянське водосховище на території росії, а останніми роками до цього додались маловоддя і зміна клімату. Це не одномоментна воєнна дія, а хронічна проблема, яку окупація й бойові дії лише унеможливили відстежувати й якось врегульовувати з української сторони.
Для Азовського моря це не просто цифра в таблиці. Вся його унікальність трималась саме на низькій солоності – до неї пристосувались усі місцеві види. Різка зміна означає, що частина організмів або вимре, або буде витіснена новими “переселенцями” з Чорного моря – зокрема медузами-корнеротами, яких стало помітно більше, і рапанами. Це вже підтверджує і ситуація на пляжах Генічеська, де водорості й медузи буквально заполонили узбережжя.
У червні 2023 року росіяни підірвали Каховську ГЕС – міжнародний кримінальний суд і ООН визнали це екоцидом, найбільшим в Європі за останні 80 років. Тоді в Чорне море одномоментно, з величезною швидкістю, пішло приблизно 14 кубічних кілометрів прісної води – для порівняння, це майже півтора річних обсяги всього водоспоживання довоєнної України. Різке опріснення пригирлової зони знищило морські екосистеми там миттєво, ударом.
З Азовським морем відбувається дзеркально протилежний, але не менш руйнівний процес: не разовий шок від надлишку прісної води, а повільне, хронічне позбавлення прісного стоку – того самого Дону, чий режим роками регулює Цимлянське водосховище на території росії, а зараз до цього додається ще й повна відсутність незалежного моніторингу через окупацію. Обидві катастрофи – справа рук однієї й тієї самої країни, обидві є наслідком свідомого втручання в гідрологію регіону, і обидві демонструють одне: росія однаково легко готова або залити південь України водою, або, навпаки, її вкрай позбавити – залежно від того, що їй вигідніше в конкретний момент.
Третій удар – забруднення. Розливи нафтопродуктів, потоплені кораблі та військова техніка залишають по собі не тимчасовий, а довгостроковий слід. За словами Височина, мазут здатен опускатися на дно і залишатися там, накопичуючись у молюсках, ракоподібних і бичках, а звідти – по харчовому ланцюгу підніматися до риби і морських птахів.
Затонула техніка небезпечна не лише як металобрухт: у ній лишаються паливо, мастила, а іноді й боєприпаси. На Херсонщині ця загроза не абстрактна – тут регулярно фіксують річкові міни, які продовжують дрейфувати руслом і прибережними водами. Кожен вибух під водою – це ще й акустичний удар по дельфінах і рибі, здатний викликати дезорієнтацію або загибель.
Азовське узбережжя – Приазовський і Азово-Сиваський національні парки, парк “Меотида” – десятиліттями було одним з ключових місць гніздування рідкісних водно-болотних птахів. У парку “Меотида”, наприклад, колись існувала одна з найбільших у Європі колоній мартина чорноголового – вона зникла ще до повномасштабного вторгнення, коли російські військові почали проводити навчання на окупованій частині території.
За оцінками дослідників, кількість загиблих дельфінів на узбережжі Чорного моря зросла у 2-3 рази порівняно з довоєнними роками – і, за словами Височина, в Азовському морі вплив, імовірніше, ще сильніший, адже все узбережжя окуповане, а вибухи там – постійне явище.
Генічеський район – це саме та ділянка узбережжя, де стикаються Запорізька і Херсонська області, і саме через неї проходить межа поширення екологічної кризи. Ще навесні зафіксували солоність 16,8 г/л безпосередньо в акваторії біля окупованої частини Херсонщини – один з найвищих показників на всьому узбережжі. А поки вчені фіксують цифри, окупаційна влада на Арабатській стрілці тим часом планує “ландшафтний парк” з кафе і ресторанами – на тій самій косі, яка захищає унікальний Сиваш від моря, і без жодного слова про те, що відбувається з екосистемою, на якій цей парк мали б будувати.
Найгірше, каже Височин, що об’єктивної картини просто немає – територія повністю закрита для науковців, і зафіксувати реальні втрати біорізноманіття зараз неможливо. Порівнювати можна буде лише після деокупації, звіряючи з довоєнними “Літописами природи” заповідників – обов’язковими щорічними науковими звітами, які востаннє велись до 2022 року.
Тут біолог не дає втішних прогнозів. Проблеми зі стічними водами, каже він, можна усунути за кілька років – за умови нормальної роботи каналізаційних систем. А ось на боротьбу з нафтовим забрудненням і відновлення нормальної солоності моря можуть піти десятиліття, і то лише за умови масштабної державної програми з гідрологічних робіт.
А деякі втрати, попереджає Височин, можуть виявитися остаточними: якщо характерні “азовські” види зникнуть і їх місце займуть чорноморські переселенці, повернути море до того стану, яким воно було до війни, вже не вийде ніколи. Те саме, зрештою, вже кажуть і про Каховське водосховище: туди нещодавно повернулась зграя диких пеліканів – природа там справді почала повертатись, але зовсім не в тому вигляді, яким вона була до підриву греблі.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
12 липня 2026
