Фізик виявив у мутаціях коронавірусу докази того, що ми живемо у симуляції

17.04.2024, 22:18 meta.ua

Доцент фізики Портсмутського університету Мелвін Вопсон у процесі вивчення мутацій вірусу SARS-CoV-2 заявив, що знайшов докази існування нового закону фізики, який називається "другим законом інфодинаміки". На його думку, цей закон може вказувати на те, що ми живемо у симуляції.

Деталі

Екстраординарні заяви (а це точно одна з таких) потребують екстраординарних доказів, яких у Вопсона поки немає. Особливо враховуючи те, що його дослідження показує, що теорія еволюції є неправильною, оскільки мутації не є цілком випадковими.

При цьому дослідження все одно надзвичайно цікаве й інтригуюче, навіть якщо в подальшому виявиться помилковим.

У своєму останньому дослідженні Вопсон розглядав мутації у вірусі SARS-CoV-2 з погляду інформаційної ентропії (термін, відмінний від звичайної ентропії). Якщо не вдаватися в деталі, то інформаційна ентропія – це усереднена швидкість, з якою випадкове джерело даних продукує інформацію. В певному розумінні – це міра випадковості, чим менше ми про щось знаємо, чим менш імовірною є подія, тим більше інформації вона надасть. У своїй статті фізик зазначає:

Фізична ентропія даної системи є мірою всіх її можливих фізичних мікростанів, сумісних із макростаном. Це характеристика мікростанів, що не містять інформації, у системі. Припускаючи ту саму систему та припущення, що можна створити N інформаційних станів у тій самій фізичній системі (наприклад, записуючи в неї цифрові біти), Ефект створення ряду N інформаційних станів полягає у формуванні N додаткових інформаційних мікростанів, накладених на існуючі фізичні мікростани, і додаткова ентропія, пов’язана з ними, називається ентропією інформації.

Другий закон інфодинаміки стверджує, що "інформаційна ентропія" має залишатися постійною або зменшуватися з часом – до мінімального значення в рівновазі.

У той час як ентропія (у фізичному значенні) має тенденцію до збільшення з часом, інформаційна ентропія має тенденцію до зменшення, за словами Вопсона. Ілюстрацією цього може бути теплова смерть Всесвіту, коли Всесвіт досягає стану теплової рівноваги. У цей момент ентропія досягла свого максимального значення, але не інформаційна ентропія. Під час цієї теплової смерті (або безпосередньо перед нею) діапазон температур і можливих станів у будь-якій області Всесвіту дуже малий, що означає, що можливо менше подій і менше інформації може бути накладено, що робить інформаційну ентропію нижчою.

За словами Вопсона, ця ідея є фізичним законом, який може керувати всім, від генетики до еволюції Всесвіту. Вчений пояснює:

Моє дослідження показує, що другий закон інфодинаміки, здається, є космологічною необхідністю. Він універсально застосовний із величезними науковими розгалуженнями. Ми знаємо, що Всесвіт розширюється без втрати або отримання тепла, що вимагає, щоб загальна ентропія Всесвіту була постійною. Однак ми також знаємо з термодинаміки, що ентропія завжди зростає. Я стверджую, що це показує, що має бути інша ентропія – інформаційна ентропія – щоб збалансувати зростання.

Вопсон вивчав мутації коронавірусу та їх РНК під час пандемії, так він і виявив, що інформаційна ентропія з часом зменшується. Чогось конкретного дослідник не говорить, лише зазначає:

У всьому світі консенсус полягає в тому, що мутації відбуваються випадково, а потім природний відбір визначає чи є мутація доброю, чи поганою для організму. А що, якщо існує прихований процес, який керує цими мутаціями? Щоразу, коли ми бачимо щось, чого не розуміємо, ми описуємо це як "випадкове", "хаотичне" або "паранормальне", але це лише наша нездатність пояснити це. Якщо ми зможемо почати дивитися на генетичні мутації з детермінованої точки зору, ми зможемо використати цей новий закон фізики, щоб передбачити мутації — або ймовірність мутацій — до того, як вони відбудуться.

Тобто спостереження Вопсона за еволюцією коронавірусу привели його до думки, що мутації не є випадковими, а керуються законом, який стверджує, що інформаційна ентропія повинна залишатися незмінною або зменшуватися з часом. Вопсон вказує на подібний експеримент у 1972 році, який спостерігав несподіване зменшення генома вірусу протягом 74 поколінь в ідеальних умовах, що, на його думку, узгоджується з його другим законом інфодинаміки.

При тому, що доказів для таких сміливих заяв Вопсона не достатньо, він продукує їх з величезною швидкістю (його інформаційна ентропія явно зростає - жарт). Фізик вважає, що його другий закон інфодинаміки пояснює, чому симетрія домінує у Всесвіті, а також:

Оскільки другий закон інфодинаміки є космологічною необхідністю і, здається, застосовується скрізь однаково, можна зробити висновок, що це вказує на те, що весь Всесвіт здається модельованою конструкцією або гігантським комп’ютером.

За словами Вопсона, надскладний всесвіт, як наш, якби це була симуляція, вимагала б вбудованої оптимізації та стиснення даних, щоб зменшити обчислювальну потужність і вимоги до зберігання даних для запуску симуляції. Це саме те, що ми спостерігаємо навколо нас, включаючи цифрові дані, біологічні системи, математичні симетрії та весь Всесвіт.

Тобто другий закон інфодинаміки – це назва для архіватора в нашій симульованій реальності? Але якщо вона симульована, то це, виходить, не реальність? Голова йде обертом, і жарти в цьому випадку, не дуже допомагають, здається.

Щоб ще більше вас заплутати, то цю теорію можна перевірити на практиці. Якщо не вдаватися у деталі, то другий закон інфодинаміки реальний, якщо інформація має масу. Тому потрібно зважити цю масу, але як це зробити? Ну буквально наповнити даними флешку, потім незворотньо видалити їх і виміряти різницю. Але наразі людство не має "ваг", які здатні це виміряти.

Також можна зіткнути частинки з античастинками... коротше, все складно, але ця теорія може бути входом у появу обґрунтованої фізичної теорії про те, що ми живемо в симуляції, а ця ідея уже давно й все більше цікавить вчених. Якщо вам не хочеться вникати в усі нюанси ідеї того, що ми живемо в симуляції, але тема цікавить, то передивіться фільми "Матриця"... або пограйте в Sims.

Раніше ми повідомляли, що вчені значно наблизилися до розгадки того, чи є на Європі позаземне життя.