Україна та США: "Пройшла любов, зів'яли помідори, черевики тиснуть і нам не по дорозі"

13.05.2026, 09:27 enovosty.com

У західних медіа дедалі частіше лунають висловлювання про те, що останнім часом Україна починає віддалятися від США через призупинення мирних переговорів із початком війни в Ірані, посилення самодостатності України, а також зміцнення партнерства з Європою та країнами НАТО в обхід Вашингтона.

Таке трактування загалом вірне, але є неповним.

Не менш важливою причиною є той факт, що Вашингтон при Трампі показує себе дедалі більш ненадійним партнером, насамперед у постачанні озброєнь для України за гроші Євросоюзу.

Більше того, з’явилася інформація про те, что деякі кошти з тих сум, які Європа виділила на закупівлю американського озброєння для України, американські чиновники використовують не за цільовим призначенням, і якщо це підтвердиться, то це набагато більше, ніж просто скандал.

Є дані про те, що деякі країни Європи припиняють фінансування поставок американського озброєння Україні за програмою PURL (Prioritized Ukraine Requirements List – перелік пріоритетного постачання критично важливого озброєння для України) через підозри в тому, що кошти можуть бути використані американцями не за призначенням, про що далі.

Україна поки що критично залежить від Штатів у питаннях ППО та ракет для ППО, а також у розвідінформації. І якщо з розвідінформацією поки що, за відкритими джерелами, проблем немає, то перспективи постачання систем ППО та ракет до них виглядають дедалі проблематичніше.

У будь-якому разі, Європі та Україні треба переходити на європейські платформи, для чого Європа має все необхідне, крім політичної волі.

Як посередник у переговорах Трамп спочатку дискредитував себе тим, що дуже часто і явно «грає за команду Кремля». У позиції Трампа та його команди проявляється відверте шкурництво та прагнення якомога швидше закінчити війну за рахунок інтересів України, щоб розпочати якісь міфічні «економічні проєкти на трильйони доларів», якими Москва заманює Трампа, як осла морквою, і які є найчистішим обманом, що очевидно кожному, хто хоча б трохи розуміє, що собою являють Москва і путінська Росія.

До того ж, із початком війни Трампа з Іраном, Вашингтону явно не до України, а переговорники Трампа – друг-бізнесмен Віткофф і зять Кушнер – зайняті саме іранською проблемою, причому зайняті абсолютно безуспішно. До речі, відверто дратує і водночас смішить той факт, що парочка профанів у дипломатії Віткофф і Кушнер, які отримали прізвисько «Вітьок із зятьком», є у Трампа «рішалами з усіх питань», хоча в наявності є цілий Держдепартамент США на чолі з держсекретарем Марко Рубіо.

Усі спроби України домогтися від США хоч якихось гарантій США на майбутнє, коли ця проклята війна нарешті закінчиться, наражаються на словоблуддя Трампа та його команди, що прикриває явне небажання давати бодай мінімальні гарантії безпеки.

Втім, надії на гарантії від Трампа видаються дедалі ілюзорнішими вже хоча б тому, що Трамп не здатний захистити навіть американський бізнес в Україні, який страждає від агресії Москви разом з іншими.

Подробиці того, як Україна останнім часом дедалі більше дистанціюється від США, викладає The New York Times.

Зазначається, що проблеми назрівали давно. Понад рік тому, після інавгурації президента Трампа, Сполучені Штати перестали бути тим партнером, яким вони були для України у війні проти Росії. Але тепер Зеленський, схоже, відходить від цих відносин, дистанціюючись від того, хто колись був його найбільшим союзником. Можна назвати це пробним поділом, багато в чому спровокованим американо-ізраїльською війною з Іраном.

Підтримувані США мирні переговори про припинення бойових дій на Україні були призупинені з кінця лютого, коли на Тегеран впали перші бомби. Зараз, коли переговори перебувають на межі зриву, Зеленський публічно критикує Сполучені Штати способами, які були б немислимі минулого року, коли Україна вела делікатну боротьбу проти прагнення адміністрації Трампа до якнайшвидшого миру, вигідного для Росії.

З початку війни в Ірані у американських переговорників «не було часу на Україну», скаржиться Зеленський. Рішення США призупинити санкції щодо деяких російських нафтових компаній в надії послабити економічну напруженість, викликану війною в Ірані, дає Кремлю «відчуття безкарності», стверджує Зеленський. Підштовхуючи Україну до обміну території на мир, адміністрація Трампа «як і раніше обирає стратегію здійснення більшого тиску на українську сторону», ніж на Росію, констатує Зеленський.

Україна, схоже, зараз готується до тривалішої війни з Росією, а також до майбутнього в умовах скорочення американської допомоги. «Мирні переговори мертві, — заявив Гаррі Неделку, старший директор європейської політичної консалтингової фірми Rasmussen Global. – Реальних переговорів більше немає. У Росії зараз немає стимулу до цього. І Сполучені Штати теж більше не виглядають надійним і розумним посередником між двома сторонами».

Одна з причин зростаючої відвертості України проста. Після багатьох років зусиль з нарощування власного оборонного виробництва вона більше не так сильно потребує Сполучених Штатів. Київ також відкрито шукає підтримки в інших країнах. Протягом останнього місяця пан Зеленський активно заручався підтримкою по всій Європі. Він подякував таким країнам, як Німеччина та Італія, за допомогу Україні в умовах війни проти Ірану, яка загрожувала поставкам зброї Києву. Він досяг угод про допомогу країнам Близького Сходу в захисті від іранських безпілотників, і ці угоди можуть сприяти встановленню нових відносин у сфері безпеки.

Шлях України до потенційного розриву зі Сполученими Штатами сповнений невдач і принижень. Через місяць після вступу на посаду Трамп і його оточення принизили Зеленського на зустрічі в Білому домі. Пан Трамп неодноразово намагався переписати історію, стверджуючи, що війну почала Україна, а не Росія. Адміністрація Трампа заискивала перед Росією, одночасно скорочуючи допомогу Україні на 99 відсотків.

Донедавна українські лідери в основному зберігали мовчання, сподіваючись уникнути повного розриву відносин. Сполучені Штати, як і раніше, надають життєво важливу розвідувальну інформацію з поля бою. Вашингтон посідає унікальне місце для посередництва між Москвою та Києвом. І хоча американський уряд більше не постачає зброю Києву, він дозволяє Україні закупати її за рахунок коштів інших західних союзників. Вважалося, що якщо спровокувати адміністрацію Трампа, то допомога не лише зникне, а й Трамп може повністю відмовитися від допомоги Україні та повністю перекласти американську підтримку Путіну.

Спостерігаючи за непослідовною зовнішньою політикою пана Трампа (захоплення Гренландії, напад на Іран), Київ зрозумів, що має бути більш самодостатнім. Україна наростила свою збройову промисловість і уклала угоди про передачу досвіду в галузі безпілотників іншим країнам, сподіваючись отримати мільярди доларів для реінвестування у свої оборонні компанії. Водночас прогрес Росії в цій галузі значною мірою зупинився. Україна тепер виробляє більшу частину безпілотників, які вона використовує.

Навіть якщо потоки американської зброї вичерпаються — а небезпека цього зростає з урахуванням напруженості на збройових складах після війни в Ірані — Україна зможе впоратися, вважає Максим Скрипченко, президент дослідної групи «Трансатлантичний діалог» у Києві. «Якщо одного ранку ми прокинемося без усього цього, це не буде такою катастрофою, як раніше, — сказав Скрипченко. – Це не схоже на епоху Байдена, коли ми так сильно залежали від американських ресурсів».

На думку аналітиків, замінити американську розвідку буде найскладніше. Однак, як зазначив Скрипченко, зрештою на зміну їй можуть прийти європейські альтернативи. Києву також необхідні американські протиракетні комплекси Patriot, єдиний реальний захист від російських балістичних ракет, який він зараз має. Хоча Україна намагається створити власні протиракетні комплекси, на це знадобиться час. Але незалежно від стану американо-українських відносин, у Сполучених Штатів у будь-якому разі обмежена кількість комплексів Patriot, які вони можуть надати Києву.

Щодо мирних переговорів, то вони, як і раніше, важливі, і Київ не може відмовитися від будь-якої співпраці з Вашингтоном. Очевидно, що США — не найкращий партнер, не найкращий посередник у мирних переговорах. Але Сполучені Штати — і адміністрація Трампа — є єдиним реальним посередником і найбільш впливовим учасником мирного процесу.

Незважаючи на те, що переговори не принесли суттєвих результатів, Україна продовжує дипломатичну взаємодію зі Сполученими Штатами. Коли Трамп запропонував триденне припинення вогню, що починається 9 травня, Зеленський погодився, незважаючи на широко розповсюджений в Україні скептицизм щодо того, що воно буде дотримуватися, не кажучи вже про те, що воно допоможе встановленню миру. Київ і Москва звинуватили один одного в порушенні режиму припинення вогню вже в перший день.

Зеленський знову висловив надію на те, що переговорники пана Трампа — його спеціальний посланник Стів Віткофф і його зять Джаред Кушнер — відвідають Київ, столицю України. Обидва вже кілька разів бували в Москві, але поки не підтвердили візит до Києва. Зеленський говорив майже як директор школи, зазначивши, що угода про обмін полоненими, досягнута в рамках припинення вогню, все ще має бути виконана, і заявивши, що «ми очікуємо, що американська сторона зіграє активну роль у забезпеченні її виконання».

Зеленський визнав, що війна проти Ірану відвернула увагу переговорників від України і часом призводила до дій, що завдають шкоди Києву. Незабаром після початку війни з Іраном адміністрація Трампа ввела виняток із санкцій щодо продажу російської нафти, яка вже перебувала в морі. Київ заявив, що цей виняток збільшить доходи Москви, але практично не вплине на зниження цін. На початку квітня, незадовго до закінчення терміну дії винятку, українські чиновники відвідали Вашингтон і закликали американців не продовжувати його. Адміністрація Трампа потім продовжила дію винятку. Зеленський різко засудив цей крок у повідомленні в соціальних мережах, заявивши: «Кожен долар, сплачений за російську нафту, — це гроші на війну». В інтерв’ю італійськом