Екскаваторник зі снайперською точністю: історія Віктора Фігорнюка з Бердичівводоканала

12.10.2026, 15:42 rio-berdychiv.info

РІО Бердичів №40 від 01.10.2026 вже доступний для перегляду та завантаження у PDF! Оновлення щосереди. Головні події Бердичева за тиждень, безкоштовні оголошення, актуальні вакансії та вигідні пропозиції від місцевих компаній! Купуйте новий номер газети №41 від 08.10.2026 у газетних кіосках.Завантажити PDF (26,00 МБ)«Люди — це головне багатство кожного підприємства». Знайомий вислів, правда? Ми настільки часто його чуємо, що він майже втратив свій первинний сенс і перетворився на звичайну чергову формулювання. Проте колектив Бердичівводоканалу щиро прагне повернути цій думці її справжню вагу та значення, розповідаючи про своїх справжніх майстрів.Знайомтеся — Віктор Фігорнюк, йому 68 років, і він водій-екскаваторник. З великою та важкою технікою він на «ти» ще з юності, відтоді як вступив до СПТУ №33. Хлопець виявив твердий намір опанувати фах тракториста — і це було не просто тимчасове захоплення, адже після строкової служби він одразу повернувся в рідний колгосп до своїх залізних коней. Перепробував там практично всі моделі. Згодом батьки порадили юнакові: досить уже сільського побуту — спробуй реалізувати себе у місті. Віктор послухався та влаштувався до місцевої дорожньої служби грейдеристом, віддавши прокладанню та розбудові доріг чималу частину свого життя.Близько двох десятиліть тому доля привела чоловіка до бердичівського Водоканалу. Спочатку працював на колісних тракторах, керував гідромолотом, а згодом пересів за кермо екскаватора.Переключити увагу в кабіні сучасного JCB — це справжнє мистецтво. Один, два, три, чотири… Вперед, назад, безліч важелів, педалей та кнопок. З першого разу освоїти цей «оркестр» без досвіду просто нереально: один необережний рух — і в дію приходить стріла, масивний ківш чи важкі висувні «лапи».Праця тут вимагає миттєвої трансформації: щойно ти був звичайним водієм, а розвернув крісло — і вже екскаваторник. За один робочий день Анатолійович робить колосальний обсяг завдань: на базі завантажує генератор, везе його на насосну станцію, розвантажує, звідти поспішає в інший куток міста на аварійний прорив, де швидко й точно розкопує траншею. Далі повертається, знову чіпляє на «вила» той самий генератор, ювелірно через підготовлений отвір у стіні «вправляє» його в приміщення — і знову мчить на черговий виклик.Будь-яка його дія потребує снайперської точності. Потрібно працювати так, аби не зачепити колег, які знаходяться поруч у ямі, не пошкодити підземні комунікації, а ковшем буквально «на дотик» відчути, де проходить труба. Та й добратися до місця аварії — окремий квест, адже долати доводиться такі бездоріжжя, де проїде не кожен. Анатолійович доїжджає всюди! Пригадує випадок, як добирався по коліна в багнюці через зарослі й застряг майже по самі вуха. На щастя, на допомогу на своїй техніці вчасно прибув колега-екскаваторник Іван та виручив із пастки.У чому ж секрет цієї професії? Чи можна навчити цього будь-кого з вулиці? Анатолійович лише добродушно посміхається у відповідь:«Хіба в нашій роботі є щось легке? Вона складна й вимагає величезної відповідальності. Учнів поки не було — охочих щось не густо. А стосовно критеріїв… Найголовніше — це щире бажання та природний хист. Має бути якась внутрішня чуйка, ось тоді дійсно можна й навчатися, і навчати інших».Колись у вільний час він любив посидіти з вудкою на риболовлі, але з роками це захоплення відійшло на другий план. Зараз увесь позаробочий час займає хатнє господарство: поратися біля курей, приготувати їжу, а о 5-й ранку — вже підйом. У суботу разом із дружиною вони зазвичай їздять у село, а неділю присвячують щоденним побутовим справам — обійти ринок, закупити продукти на тиждень, завітати до аптек та магазинів.Здоров’я вже дає про себе знати, але поки є сили — працює. Віктор Анатолійович переконаний: якби можна було повернути час назад, він без вагань знову обрав би кермо трактора чи екскаватора. Людина має займатися тим, до чого лежить серце і що вона справді любить — тільки тоді від праці буде справжня користь.Про свого легендарного працівника Бердичівводоканал розповів на своїй сторінці у фейсбуці. ТЕМИ:БердичівводоканалВодоканалВодоканал БердичівЖКГІнтерв’ю