Дані Пейн боялася публічних виступів, але згодом зробила їх частиною роботи
28-річна Дані Пейн у підлітковому віці настільки боялася виступати перед аудиторією, що мала медичну довідку, яка дозволяла їй не брати участі в публічних презентаціях у школі та університеті.
За словами Пейн, страх публічних виступів був пов’язаний із сильним тривожним розладом і панічними атаками. Через це вона намагалася уникати ситуацій, у яких потрібно було говорити перед іншими людьми. На певному етапі їй здавалося, що найкращим рішенням є просто не виступати.
Однак поступово Пейн зрозуміла, що постійне уникнення таких ситуацій не допомагає позбутися страху. Навпаки, воно не давало їй можливості отримати досвід і переконатися, що виступ перед аудиторією не обов’язково закінчується невдачею.
Переломним моментом став другий курс університету. Пейн запропонували зробити презентацію на тему, яка її справді цікавила. Вона вирішила розповісти про сексуальні порушення під час польових академічних досліджень.
Зацікавленість темою допомогла їй зосередитися не лише на власному страху, а й на змісті виступу. Вона добре знала матеріал і хотіла донести його до слухачів. Цей досвід став одним із перших кроків до подолання тривоги.
Згодом Пейн почала частіше погоджуватися на виступи. Спочатку це могли бути невеликі презентації або короткі репліки перед знайомою аудиторією. Поступово такі ситуації перестали здаватися настільки загрозливими.
Фахівці з подолання страху публічних виступів також радять не намагатися одразу стати бездоганним оратором. Надмірне прагнення до ідеального виступу може, навпаки, посилювати напруження та страх помилки.
Один із підходів полягає в поступовому збільшенні складності ситуацій. Наприклад, можна спочатку висловитися під час невеликої робочої зустрічі, потім провести коротку презентацію для знайомих людей, а згодом виступити перед більшою аудиторією.
Важливим фактором може бути й вибір теми. Пейн радить починати з того, що людині справді цікаво. Коли доповідач добре розуміє предмет і має власну мотивацію говорити про нього, увага частково переміщується зі страху на саму розмову.
Історія Пейн показує, що страх публічних виступів не обов’язково залишається незмінним на все життя. Навички можуть формуватися поступово через практику, невеликі кроки та поступове звикання до ситуацій, які раніше викликали сильну тривогу.
Водночас сильна тривога та панічні атаки можуть потребувати допомоги фахівця з психічного здоров’я. Поступове подолання страху не означає, що людина повинна змушувати себе переживати надмірно сильний стрес без підтримки.
Аріна Щукіна, студентка Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченко.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
6 жовтня 2026
