«Небо» проти «шахедів». Як працюють мобільні вогневі групи ССО

24.09.2026, 18:31 pb-news.info

Коли говорять про Сили спеціальних операцій, найчастіше уявляють рейди, розвідку та операції у глибокому тилу противника. Насправді спектр їхніх завдань значно ширший: оператори ССО працюють на лінії бойового зіткнення і за її межами, знищують ворога на землі, воді та в повітрі.

Сьогодні в ССО є і власна ланка протиповітряної оборони – мобільні вогневі групи (МВГ). Їхні екіпажі полюють на дрони та інші повітряні цілі, які летять до українських міст. Годинами вони можуть чекати в темряві, холоді чи під дощем, стежачи за небом. А потім мають лічені секунди на влучний постріл. Про те, як влаштована робота МВГ Сил спеціальних операцій, розповів командир однієї з груп із позивним «Небо».

– Як проходять ваші чергування?

– Виїжджаємо у визначений район, займаємо позицію та збиваємо повітряні цілі, які проходять через наш сектор. Зараз переважно працюємо по ударних безпілотниках типу «шахед». У нашій роботі дуже багато годин очікування. Але потім з’являється ціль – і останні секунди можуть вирішити абсолютно все.

На відновлення та сон часу лишається по-різному. Іноді півгодини, а іноді і до восьми. Потім можемо знову виїхати й пробути на позиції 12, а то й 24 години. Бувало, що за тиждень виїжджали три-чотири рази, і одне чергування розтягувалося більш ніж на добу. Усе залежить від обстановки. Головне, щоб українське небо було чистим!

– Хто входить до складу групи?

– Нас п’ятеро. Я, як командир, приймаю команди чергового та координую роботу екіпажу. Водій відповідає за технічний стан машини, щоб вона завжди була в бойовій готовності. І троє кулеметників: двоє працюють із калібром 7,62 мм, ще один – із великокаліберним Browning M2 12,7 мм. В інших родах військ МВГ складається з водія, командира та кулеметника.

Група для мене є родиною. Так склалося, що дебютний виїзд був першим для всіх п’ятьох. Спочатку ніхто не розумів, як усе працюватиме, але швидко кожен знайшов своє місце. І так склалося, що першою нашою вдачею був звичайний «шахед», який ішов на висоті 800 метрів зі швидкістю 140 км/год.

– У чому ще відмінність МВГ ССО?

– Переважна більшість МВГ інших родів військ працює на пікапах, а ми – на «малюку» Supacat. Це британська техніка, яку пристосували під свої завдання. На машині стоять три кулемети, в ній перебуваю і я. Прохідність дуже хороша, витримує серйозні навантаження – возимо каністри, воду, зброю з набоями. Коли колеги з інших груп бачать її вперше – реагують наче діти: з відкритим ротом, хочуть облазити і подивитися все.

– Як виявляєте ціль?

– Використовуємо спеціальне програмне забезпечення, візуально та акустично спостерігаємо за небом. Бачимо, чи тримає ціль курс на наш сектор. Якщо так, можемо проїхати назустріч, щоб встигнути підготуватися. У визначеному секторі маємо до п’яти затверджених точок, від кожної можна відхилятися на три-п’ять кілометрів.

– Що заважає найбільше?

– Погана погода: дощ, туман, низька хмарність. Коли небо ясне – ціль видно дуже добре й далеко. А коли хмари низькі й ціль іде над ними – акустично чуємо, а візуально не бачимо.

– Як переконуєтесь, що ціль знищена?

– Бойова частина може здетонувати в повітрі, тоді хіба уламки на землю падають. Якщо пострілом зачепили бак чи хвостову частину, підʼїжджаємо і фіксуємо бортові номери. Був випадок, коли ціль майже неушкодженою сіла в полі – приїхали вибухотехніки, забрали бойову частину. А корпус потім йде до музеїв, навчальних центрів або волонтерам, які добре нам допомагають. Бажаючих отримати таке «добро» вистачає.

– Що відбувається в екіпажі в останні секунди перед пострілом?

– Побачили ціль – повна готовність відкривати вогонь. За командою починаємо стріляти. Нічого особливо складного в цьому немає.

– Бувало, що рішення не відкривати вогонь було правильним?

– Так. Наприклад, ціль змінює курс і заходить на житлову забудову – за інструкцією ми вогонь не відкриваємо. Або в секторі зʼявляється гелікоптер – ми готові вражати ціль, але чекаємо, поки він з нами не розминеться, бо є авіаційні групи, які теж працюють на збиття.

– А коли найважче і найнапруженіше?

– Під час масованої атаки: і «шахеди», і ракети, і балістика одночасно, і все це летить у наш сектор. Тоді справді напружено.

– Що важливіше для успіху групи – влучність стрільця чи злагодженість команди?

– Влучність залежить від практики та стрілецьких якостей кулеметника. А від злагодженості роботи групи залежить наша ефективність. Коли в колективі дружня атмосфера і ніхто нікого ні в чому не звинувачує – робота виконується набагато краще.

– Звикли до звуку повітряних цілей?

– Звісно, цей звук мені вже не сниться і не лякає. Багато цивільних теж навчилися його впізнавати, бо живуть у таких умовах.

– Як нічні тривоги й нестача сну впливають на бійців?

– Зʼявляється дратівливість. Але стараємось жартувати, підбадьорювати одне одного, щоб не «прогнати» похмурим словом. Поки «Віраж» не показує загрози в секторі, можна трохи розслабитися: п’ємо чай, каву, є телефон, хтось читає книжку. Але щойно ціль заходить у сектор – усі готові до роботи.

– Траплялося, що набоїв не вистачає?

– Ні, підрозділи ССО дуже сильно укомплектовані. Возимо не 200–300 набоїв, а по кілька тисяч. Норматив на збиття цілі не встановлений, дуже багато факторів на це впливає.

– Як святкуєте збиту ціль?

– Особливої традиції немає. Збиття дронів є нашою роботою і давно стало буденною справою. Хіба що малюємо позначки збитих цілей на машині, а якщо номер підтверджений – записуємо і його.

– Чи є конкуренція між мобільними групами?

– Ні, бо робота дуже специфічна. Хтось має інше озброєння, відповідно, і інші можливості. Можна працювати на Сумщині, де по 20 годин на добу тривога. А можна, умовно, на Вінниччині, де відносно спокійно. Якщо одна МВГ надто довго стоїть на позиції й виснажилася, інша приїжджає її замінити. Це не про конкуренцію.

– Як за час вашої служби змінилися ворожі дрони?

– Насамперед, збільшилась висота і швидкість польоту. Бойова частина теж стала важчою і руйнівнішою. У нас зʼявилися окремі групи, які працюють перехоплювачами.

– Розбираєте помилки після невдалої роботи?

– Обговорюємо все всередині групи, вносимо пропозиції, коли є можливість – відпрацьовуємо на полігонах. Консультуємося з іншими групами: питаємо, що робили за таких самих обставин. Самі ділимося досвідом, коли просять допомоги.

– Як ви потрапили в ССО?

– До 2022 року працював у торгівлі: магазини, склади, купівля-продаж, доставка товарів. Потім мобілізувався у сухопутні війська, звідки перевівся в ССО. Роботу МВГ знаю зсередини, бо перш ніж стати командиром, був і кулеметником, і водієм.

– Не секрет, яке в ССО грошове забезпечення?

– Ставка залежить від звання, посади й вислуги років. Доплачують за бойове чергування, а за кожну підтверджену збиту ціль передбачена виплата близько 36 тисяч гривень. Вона розподіляється між усією групою. Якщо все просумувати – на життя вистачить.

– Скільки часу потрібно для підготовки, скажімо, кулеметника в МВГ?

– Приблизно два місяці триває базова військова підготовка. Потім навчання на кулеметника – ще півтора місяця. Разом виходить близько трьох з половиною місяців, перш ніж людину допускають у групу. За цей час вона зрозуміє, що таке армія, підтягне фізичну форму та навчиться стріляти. Далі почнеться служба, а в паузах знову навчання – медицина, саперна справа, стрільба.

– Які цивільні навички потрібні для служби в МВГ?

– Попередня професія не є визначальною. У нас служать колишні вчителі, інженери, механіки, айтішники – усіх усьому вчать: і стріляти, і водити. Головне – бажання й можливість долучитися. У цьому немає нічого страшного чи надто важкого. Я порадив би вже долучатися. Треба було думати вчора, а сьогодні вже потрібно діяти.

Хочеш служити в мобільній вогневій групі Сил спеціальних операцій? Мати найкраще в ЗСУ забезпечення та слідкувати за чистотою українського неба? Залишай заявку на sofua.army або телефонуй за номером 0 800 357 174.