росія готує свою «Павутину»: ЦРУ попередило Європу про атаки дронами з торгових суден

24.09.2026, 09:18 mind.ua

Потенційними цілями російської операції можуть стати Іспанія, Франція або Італіяросія може готувати нову схему атак на європейські країни – із запуском безпілотників прямо з торгових суден у Середземному морі. Про це американська розвідка попередила уряди Іспанії, Франції та Італії, повідомляє іспанська El Mundo.За даними видання, йдеться про російські безпілотники «Гербера», які можуть перевозити у звичайних вантажних контейнерах на цивільних суднах. Після виходу корабля в море дрони нібито планують запускати з борту за допомогою невеликої катапульти.«Вони використовуватимуть дрони, які запускаються з моря і заховані у вантажних контейнерах. Це зовсім нескладно», – заявив El Mundo співрозмовник, близький до Міністерства оборони Литви.За даними італійських та українських ЗМІ, які переказують матеріал El Mundo, потенційними цілями російської операції можуть стати Іспанія, Франція або Італія. Уряди цих країн, за даними джерел видання, вже отримали відповідне попередження від американської розвідки.За словами співрозмовників El Mundo, Москва хоче створити щось на зразок власної «Павутини» – української операції, під час якої СБУ 1 червня 2025 року атакувала російську стратегічну авіацію дронами, доставленими вглиб рф приховано.Тоді FPV-дрони перевозили на вантажівках у спеціальних дерев’яних конструкціях. Безпосередньо перед атакою дахи контейнерів дистанційно відкривалися, і безпілотники вилітали просто поблизу російських військових аеродромів. За даними СБУ, в операції використали 117 дронів, які атакували чотири авіабази; українська спецслужба заявила про ураження 41 літака та збитки понад $7 млрд.Серед можливих завдань російської схеми – блокування роботи аеропортів, провокування пожеж, розвідка військових об’єктів або демонстрація здатності росії переносити удари вглиб європейського тилу.«Гербера» – відносно легкий російський безпілотник завдовжки близько двох метрів, з розмахом крил приблизно 2,5 метра та масою до 18 кг.Його заявлена дальність може сягати близько 600 км, а швидкість – приблизно 160 км/год. За таких характеристик запуск із судна в Середземному морі потенційно дозволяє діставати до значної частини території Іспанії, півдня Франції та майже всієї Італії.При цьому «гербери» значно менші за «шахеди» чи «герані». Саме тому, за версією джерел El Mundo, кілька таких апаратів можна перевозити в одному торговому судні, а їх запуск із борту не потребує складного обладнання.За даними El Mundo, європейські уряди отримали інформацію про можливу операцію невдовзі після візиту директора ЦРУ Джона Реткліффа до москви 25 серпня.The Wall Street Journal повідомляв, що Реткліфф їздив до російської столиці, щоб передати москві попередження щодо можливих атак або провокацій проти країн НАТО. За даними видання, він зустрічався з російськими представниками розвідки, хоча особистої зустрічі з путіним не було.Thu, 24 Sep 2026 08:56:00 +030020310161Новиниhttps://mind.ua/news/20310161-rosiya-gotue-svoyu-pavutinu-cru-poperedilo-evropu-pro-ataki-dronami-z-torgovih-sudenhttps://mind.ua/news/20310161-rosiya-gotue-svoyu-pavutinu-cru-poperedilo-evropu-pro-ataki-dronami-z-torgovih-suden#comment_header_layerНовини на mind.uaросія,Агресія рф,Євросоюз,розвідкаУчений та інженер Олександр Сігал: «Це ілюзія, що систему теплопостачання можна швидко адаптувати під автономні котельні»Керівник Інституту промислової екології – про підготовку систем теплопостачання до зими, корупційні ризики і нестандартні рішення енергетиківКомунальна теплова енергетика в Україні тримає один із найпотужніших ударів під час повномасштабної війни. Вона опинилася не тільки під прицілом ворога, а й подекуди також у центрі владного протистояння. Зусиллями галузевих фахівців інфраструктура успішно вистояла попередні зими, забезпечуючи споживачів теплом і гарячою водою попри непрості умови. Але чи витримає вона новий опалювальний сезон, який має початися не в конкретну дату за календарем, а після трьох діб поспіль із температурою +8°С або нижче?Про це Mind поговорив з визнаним професіоналом галузі Олександром Сігалом – кандидатом технічних наук, інженером, керівником Інституту промислової екології, завідувачем відділу Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України.Специфіку та проблеми підприємств теплокомуненерго (ТКЕ) наш співрозмовник знає з власного досвіду. За його участі реалізовано понад 30 проєктів модернізації систем комунального теплопостачання в різних областях України. Серед них і такі, що впроваджувалися за Кіотським протоколом для скорочення викидів парникових газів і залучення іноземних інвестицій. Він також співавтор схем теплопостачання ключових міст країни – Києва, Одеси, Житомира, Львова, Черкас та інших. А з початку 2026 року входить до складу Науково-технічної ради з питань забезпечення стійкості систем життєзабезпечення міста Києва під час воєнного стану, створеної при столичній держадміністрації.В інтерв’ю Mind Олександр Сігал розповів про те, як ТКЕ в українських містах готуються до зими, про особливості їх взаємодії з владою і пошук нестандартних рішень, щоб забезпечити послуги з теплопостачання й обійти кримінальні ризики, на які їх наражає недолуга урядова бюрократія. Крім того, він пояснив особливості будівництва модульних котелень, роль ринку в розбудові газової когенерації та розповів про? міжнародну підтримку, яка рятує українські міста. Не обійшлося в інтерв’ю також без згадок про внутрішні політичні баталії та кейс, до якого дотичний НАК «Нафтогаз України».Почав Олександр Сігал розмову з екскурсу про те, чому українська енергетика стала однією з причин, яка спонукала кремль до повномасштабної агресії проти нашої країни, а галузевий спадок, що дістався Україні від Радянського Союзу, став «матір’ю української корупції в добу»:– Ця війна має багато причин, і однією з них є енергетика.На останньому етапі свого існування СРСР намагався максимально розширювати експансію на зовнішні ринки Європи. Було побудовано нафтопровід «Дружба», газопровід Уренгой – Помари – Ужгород. Готувалося розширення ліній електропередачі для експорту електроенергії. Для цього були побудовані атомні електростанції в Україні та Литві. Їх прагнули розмістити ближче до західного кордону, щоб технічно було простіше організувати експорт електроенергії до Європи.Тому після розпаду СРСР Україна опинилася з величезною кількістю надлишкових енергетичних потужностей і почала шукати можливості для їх реалізації. Адже нам дістався не просто ресурс, а справжній клондайк. Енергетика стала для нашої молодої держави чимось на кшталт «золотих копалень» на території з величезним потенціалом. Україна виявилася єдиною країною у світі, де можна було забезпечити енергоємне виробництво за дуже низькою ціною. Так дешево енергія ніде у світі не обходилась.– Чому?– Тому що українські електростанції були побудовані за радянських часів і не вимагали нових капітальних витрат (CAPEX) на їхнє будівництво. Цим активам були потрібні лише операційні витрати (OPEX) для забезпечення щоденної діяльності та підтримки виробництва на поточному рівні.Загалом український початковий капіталізм будувався переважно на постулаті про те, що, яким би значним не був хабар за отримання доступу до дешевої енергії, його все одно вигідно заплатити – він окупався дуже швидко. Саме радянська спадщина породила й таке явище, як «українська корупція». А українська енергетика, що залишалася після СРСР, – це і є «мати української початкової корупції».Доступ до дешевої енергії також започаткував умови для створення сучасного українського бізнесу, відомих фінансово-промислових груп і залучення іноземних інвесторів, яких приваблювали комфортні умови для створення та розвитку виробництва. Але Україна не скористалася цією унікальною історичною можливістю, щоб перетворитися на «другий Китай для Європи», тобто країну, де індустрія розвивається найстрімкіше на всьому європейському континенті.Однак влада і бізнес всі роки робили ставку на прості рішення – на експорт української енергії та енергоємної продукції (металургії) за кордон – та ігнорували можливості для розвитку промислового потенціалу й посилення України на економічній мапі Європи.Це перший шар проблеми. Існує і другий.Оскільки в Україні був величезний профіцит електроенергії, в українську енергетичну галузь для її модернізації та розвитку за всі роки незалежності майже нічого не вкладалося. Коли якесь обладнання виходило з ладу, поруч завжди стояло інше – не нове, але готове до запуску. Це не вимагало додаткових витрат. Наші підприємства багато років використовували, добивали, «доношували» те, що одержали від Радянського Союзу.Інновації не розвивалися. У цьому просто не було потреби, не було попиту. Це призвело до знищення нашої потужної енергетичної школи, відомої в усьому світі. Українські фахівці, які зналися на експлуатації обладнання, були потрібні, а інженери-розробники – зникли, перейшли в суміжні галузі або виїхали за кордон. Тому що понад 30 років на них не було попиту.У результаті наших висококваліфікованих енергетиків і газовиків сьогодні можна зустріти і в Норвегії, і в США, і на Кольському півострові – у будь-якій точці світу. Але, на превеликий жаль, у самій Україні такі фахівці в значному дефіциті.Паралельно у світовій енергетиці відбуваються знакові зміни. Ми живемо в епоху чергового, уже п’ятого енергетичного переходу. Його особливість у тому, що відновлювані джерела енергії та «зелені» інновації поступово витісняють викопне паливо.Україна на залишках радянської енергетики могла без потрясінь перейти до нової відновлюваної генерації. Ми могли б спостерігати, як інші, заможніші країни, впроваджують нові енергетичні технології, і пройти цей шлях слідом за ними, враховуючи їхні помилки.Але війна прискорила цей процес на території України. Ми опинилися в авангарді «зеленого» переходу, тому що в нас немає іншого виходу, окрім як швидкими темпами будувати розподілену сонячну та вітрову генерацію замість великих вугільних і газових електростанцій, розбитих ворожими атаками.До нас прикута увага всієї Європи, усіх провідних країн світ