24 вересня 2026 — день Силуана Афонського: ким був святий і чого навчав

24.09.2026, 10:00 ua.news

24 вересня 2026 року православні християни вшановують пам’ять преподобного Силуана Афонського — одного з відомих подвижників православної традиції ХХ століття. Він майже пів століття прожив на Святій горі Афон, а його духовні записи згодом стали відомими далеко за межами монастиря. Пам’ять преподобного Силуана Афонського відзначають 24 вересня. Саме цього дня у 1938 році він помер у Свято-Пантелеймоновому монастирі на Афоні. У церковному календарі ПЦУ на 2026 рік його пам’ять також припадає на 24 вересня. У деяких календарях можна побачити іншу дату — 11 вересня за старим юліанським стилем. Тому інколи в джерелах зустрічається запис «11/24 вересня». Йдеться не про два різні свята, а про одну й ту саму дату за різними календарними стилями. Цього дня у храмах звершують богослужіння на честь преподобного. Наприклад, у Свято-Троїцькому Іонинському монастирі в Києві на 24 вересня 2026 року запланована Божественна літургія, а ввечері — богослужіння. Пам’ять Силуана Афонського відзначають не як державне чи світське свято. Це саме церковний день пам’яті святого, коли віряни згадують його життя, моляться та звертають увагу на його духовні настанови.Ким був Силуан АфонськийСилуан Афонський народився 1866 року в Російській імперії, у селі Шовське Тамбовської губернії. У миру його звали Семен Іванович Антонов. Ще в молоді роки він замислювався про монаше життя, однак спочатку за наполяганням батька пішов на військову службу. Після завершення служби Семен вирушив на Афон. У 1892 році він прибув до Свято-Пантелеймонового монастиря, де провів решту життя. Через кілька років прийняв чернечий постриг, а в 1911 році був пострижений у велику схиму. Загалом на Святій горі він прожив близько 46 років. Його життя не було пов’язане з якоюсь однією гучною подією. Силуан багато років жив у монастирі, виконував різні послухи, працював і молився. Він не прагнув усамітнення заради самого усамітнення та вважав, що духовне життя людини не повинно відривати її від любові до інших. Саме тому його духовний досвід часто пов’язують із трьома речами — смиренням, молитвою та любов’ю до людей. У церковних текстах про Силуана особливо часто згадують його молитви за весь світ і думки про необхідність любити навіть тих, хто завдає болю.Життя на Афоні та духовний досвідНа Афоні Силуан пройшов довгий шлях монашого життя. Він багато працював, дотримувався постів, брав участь у богослужіннях і тривалий час проводив у молитві. За спогадами про нього, значну частину ночі він присвячував Ісусовій молитві. Однією з найвідоміших духовних настанов, пов’язаних із Силуаном, стали слова «Тримай розум твій у пеклі і не впадай у відчай». У церковній традиції їх пояснюють як заклик до глибокого смирення, але водночас — до надії та довіри Богові. Тобто людина має бачити власні помилки й слабкість, але не повинна через це втрачати надію. Силуан багато говорив і про любов до інших людей. Він вважав, що справжня духовна сила проявляється не в тому, щоб віддалитися від усіх, а в здатності молитися за людей і не відповідати ненавистю на ненависть. Саме ця тема стала однією з головних у його духовній спадщині. У церковних матеріалах його слова часто наводять як приклад ставлення до ближнього, прощення та молитви за весь світ.Чому Силуана називають одним із відомих афонських подвижниківЗа життя Силуан не був широко відомою людиною за межами Афону. Він не був церковним політиком, письменником чи публічним діячем у сучасному розумінні. Його знали насамперед монахи, паломники та люди, які зверталися до нього за духовною порадою. Після смерті ситуація поступово змінилася. Велике значення для поширення його спадщини мав архімандрит Софроній Сахаров, який був знайомий із Силуаном і згодом написав про нього книгу. Записки Силуана та розповіді про його життя почали перекладати іншими мовами, і з часом його духовна спадщина стала відомою в різних православних країнах. Особливо відомими стали його роздуми про смирення, молитву, любов до людей та духовну боротьбу. Саме через ці тексти багато людей познайомилися з його поглядами вже після смерті подвижника. Його спадщину також вивчали богослови та монахи. Деякі його вислови сьогодні регулярно цитують у проповідях і духовній літературі. Наприклад, Силуанові приписують відомі слова: «Мій брат — моє життя», якими передається його думка про відповідальність людини за ближнього.Канонізація Силуана АфонськогоСилуан помер 24 вересня 1938 року після нетривалої хвороби. Його поховали на території Свято-Пантелеймонового монастиря на Афоні. Після смерті до монастиря почали надходити свідчення людей, які вважали, що отримували духовну допомогу через молитву до старця. Офіційна канонізація відбулася не одразу. У 1987 році Константинопольський патріархат зарахував Силуана Афонського до лику святих. Це сталося майже через пів століття після його смерті. У 1992 році його ім’я внесли до місяцеслова Російської православної церкви. Водночас пам’ять святого продовжує відзначатися в православних громадах різних країн, а його тексти перекладені багатьма мовами. Для церковної традиції канонізація означає офіційне визнання святого та встановлення його літургійного шанування. Тому 24 вересня віряни можуть не просто читати біографію Силуана, а й долучатися до богослужіння, присвяченого його пам’яті.Які думки Силуана стали найвідомішимиОдна з головних тем у спадщині Силуана — смирення. Він вважав, що людина не може духовно змінитися, якщо постійно ставить себе вище за інших. Смирення у його вченні не означає приниження людини чи відмову від власної гідності. Йдеться радше про здатність чесно бачити свої слабкі сторони, визнавати помилки та не засуджувати інших.Інша важлива тема — любов до ближнього. Силуан особливо наголошував на молитві за людей, зокрема за тих, із ким складно порозумітися. Саме тому його думки про любов до ворогів часто цитують у християнських текстах. В Українській греко-католицькій традиції його слова також наводили як приклад християнського ставлення до ненависті та насильства.Ще одна тема — молитва за весь світ. Для Силуана молитва не була лише особистим проханням про власні потреби. Він говорив про молитву за інших людей і про співпереживання чужому болю.Саме тому його духовну спадщину часто описують як звернену не тільки до монахів. Багато його думок можна зрозуміти й у звичайному повсякденному житті — у стосунках із родиною, друзями, колегами та людьми, з якими виникають конфлікти.Що роблять у день пам’яті СилуанаОскільки 24 вересня є церковним днем пам’яті, основна традиція пов’язана саме з молитвою та богослужінням. Віряни можуть відвідати храм, взяти участь у Божественній літургії, поставити свічку та помолитися. У храмах, де звершується святкова служба, читають молитви та співають богослужбові тексти, присвячені преподобному. Окремою традицією може бути читання духовної спадщини Силуана. Люди звертаються до його записів, щоб краще зрозуміти його погляди на смирення, молитву та ставлення до інших. Це особливо доречно для тих, хто хоче провести цей день не просто як календарну дату, а як привід для внутрішнього переосмислення. Ще один спосіб провести цей день — зробити добру справу. Допомогти близькій людині, підтримати того, хто опинився у складній ситуації, пожертвувати на благодійність або просто помиритися з людиною, з якою давно виникла сварка. Такі вчинки добре відповідають темам, які проходять через духовну спадщину Силуана. Жорстких побутових правил саме для цього дня немає. Не існує вимоги обов’язково готувати певні страви, прикрашати дім чи дотримуватися якихось окремих народних обрядів. Це передусім день церковної молитви та згадки про життя святого.Чого вчить пам’ять Силуана сьогодніІсторія Силуана цікава тим, що його духовна спадщина не зводиться лише до біографії монаха, який жив на Афоні. Його тексти говорять про речі, з якими люди стикаються і сьогодні — образи, страх, конфлікти, втрати, самотність і пошук внутрішнього спокою. Він наголошував, що людина не повинна дозволяти ненависті повністю визначати її ставлення до інших. Водночас любов до ближнього у його розумінні не означала байдужості до зла. Йшлося про те, щоб не відповідати злом на зло і не втрачати людяність. Саме тому 24 вересня для вірян може бути не лише днем, коли згадують конкретного святого. Це також нагода зупинитися, помолитися, подумати про власні вчинки та звернути увагу на те, як людина ставиться до тих, хто поруч. А для тих, хто цікавиться історією християнства, Силуан залишається прикладом того, як досвід одного монаха, який більшу частину життя провів далеко від великих міст і суспільного життя, згодом став відомим далеко за межами Афону. Його ім’я сьогодні пов’язують насамперед із темами смирення, молитви, любові та надії.Читай нас у Telegram та SendsЗавантажуй наш додаток