Свіжа кров для нашої ППО: що включає пакет на $2,68 млрд, який схвалили США для України

21.09.2026, 11:18 lb.ua

У пакеті — потужний мікс із проєкту FrankenSAM (гібридна ППО) та сучасних антидронових рішень:

Ракети-клони для С-300 (S-300 clone missiles) Так, у документах так і пишуть. Ніхто не передає нові дивізіони — союзники тупо оплатили виробництво ракет-аналогів, щоб старі радянські пускові установки не стояли порожніми колодами. Це закриває діру в далекобійній ППО. Думаю, що використовували списані корпуси, бо наявність на світовому ринку вже все, вичерпана.

Імпровізовані мобільні пускові установки «1.5» (Improvised Transporter Erector Launchers) та комплекти модифікації. Це ядро «Франкенштейнів». Беруть радянські шасі, ставлять західні направляючі та інтегрують американські зенітні ракети, оцифровують, проводять поточні ремонти. Повертаючи в стрій добре знайому і операторам, і тиловим службам техніку.

Лазерні ракетні системи збільшеної дальності. Стовідсотково йдеться про комплекси типу VAMPIRE. Це інтеграція ракет APKWS із лазерним наведенням, які ставляться хоч на пікап. Дешево, сердито і ідеально викошує «Шахеди», не змушуючи витрачати ракети Patriot вартістю кілька мільйонів доларів. Плюс це чудовий самозахист та об'єктова ППО для «довгої руки» — якщо прорвуть канальність і вийдуть вдарити на близьку дистанцію.

Радари RPS 202. Сучасні антидронові радіолокаційні станції. Еволюція ізраїльсько-американських радарів (типу RPS-42), які заточені на те, щоб бачити будь-яку дрібну погань у небі на тлі землі. До них же в пакеті йдуть вишки з телескопічними щоглами — щоб піднімати радари над посадками і так само швидко змінювати позиції, поки не потрапили в польотне завдання нової хвилі мопедів.

Ключова фішка RPS 202 — мікродоплерівський аналіз. Пластиковий або пінопластовий корпус «Шахеда» майже не відбиває радіохвилі. Але радар шукає не корпус, а мікродоплерівський зсув від гвинта, що обертається, і металевих деталей двотактного мотора. Йому байдуже, з чого зроблений фюзеляж — гвинт молотить повітря, значить, ціль підсвічена. Це «очі» локальної антидронової мережі. Він закриває головну проблему мобільних вогневих груп — сліпоту в темряві й невідання, з якого саме яру вискочить дрон. Один такий радар на щоглі тримає під контролем радіус у 30 км, замінюючи десяток візуальних постів із тепловізорами та виводячи кулеметників і розрахунки ПЗРК або дронів-перехоплювачів на ціль задовго до того, як вони почують звук мотора. Працює в режимі LPI (Low Probability of Intercept) — випромінює вузькі імпульси низької потужності, які складно засікти.

Ракети GAM-67. Дуже незвичайна позиція. Історично GAM-67 Crossbow — це антирадарні ракети з 1950-х років. У контексті 2026 року це або кодова назва для якихось нових гібридних перехоплювачів, або вони відкопали на складах і модернізували старий мотлох для пусків по наземних РЛС із землі, наприклад, по РЕБ, вони теж випромінюють дай Боже. Або, що більш логічно, з повітряним підривом — убивати реактивні БпЛА. Подивимося.

На початок 2025 року світовий запас доступних ракет для С-300 був видоєний до дна. Греція, Болгарія, Словаччина і пара африканських країн віддали все, що було живе. Купувати більше нічого, а в ракет, що залишилися, закінчилися всі мислимі терміни придатності (їм по 30–35 років). Тому $2,68 млрд пішли не на купівлю старого мотлоху, а на оплату роботи західних оборонних концернів, які перетворили старі радянські болванки на «клони».

Процес ділиться на три етапи:

1. Утилізація корпусів і ТПК (транспортно-пускових контейнерів). На складах в Україні та у Східній Європі дійсно скупчилися тисячі списаних ракет і відстріляних «труб» (ТПК). Метал, аеродинамічні керма, геометрія корпусу — все це в ідеальному стані. Сенсу виточувати з нуля корпус під габарити радянської пускової установки С-300 немає. Беруть старий корпус, патрошать із нього гнилу радянську електроніку і вичищають руховий відсік.

2. Перезаливка твердого палива. Це найдорожча частина банкету. Тверде ракетне паливо в радянських ракетах за 30 років пересихає, тріскається і перетворюється на рулетку: ракета може або не завестися, або вибухнути прямо в пусковій трубі. Західні підрядники (за сприяння потужностей у Східній Європі) налагодили технологію виплавки старих шашок і заливки сучасного сумішевого твердого палива. Західна хімія дає кращий питомий імпульс, так що стара важка ракета на новому паливі летить навіть трохи далі за оригінал.

3. Нові мізки (ГСН та електроніка). Оригінальна ракета С-300 (5В55Р) працює за принципом напівактивного наведення — радар підсвічування (30Н6) має безперервно світити на ціль, поки ракета до неї летить.

Жодних фантазій із прикручуванням дорогих активних головок від Patriot PAC-3 чи AMRAAM туди ніхто не ліпить — це економічне самогубство. Західні інженери роблять простіше і витонченіше: всередину ставлять цифрову репліку старої радянської головки, зібрану на базі сучасних технологій SDR (програмно-визначуваного радіо) та сучасної мікроелектроніки.

У підсумку логіка роботи комплексу не змінюється, але ракета отримує нові «мізки», які в рази компактніші, легші і, головне, їх практично неможливо задавити старими російськими системами РЕБ. Стара радянська радарна математика перекладена на сучасний західний код.

По суті, від старої ракети залишається тільки залізна труба і керма, щоб вона влізла в рідні габарити пускової установки. Уся начинка, двигун і мізки — це продукт західного ВПК, оплачений європейськими чеками через американські фонди.

Схема фінансування тут максимально цинічна. Весь пакет на $2,68 млрд оплачують спільно: левову частку дають європейці, а частина — це залишки американського фонду FMF (Foreign Military Financing), який створили ще за Байдена.

Формула проста до геніальності: європейці дають живі гроші, щоб захистити свій східний фланг, але всі $2,68 млрд до останнього цента осідають у касах американського ВПК. Трамп продає це своєму MAGA-електорату як «жодного цента грошей американських платників податків на чужі війни», паралельно змушуючи Брюссель і Берлін купувати безпеку за власні євро.

А щоб красиво освоїти залишки рерурсів фонду FMF (Foreign Military Financing) і не тригерити поки республіканський Конгрес, застосували спритність рук. Американську частку зараховують як «інвестицію США у Фонд відбудови України» — але тільки за умови, що Європа докладає стільки ж у пропорції 1:1.

У сухому залишку: американські заводи забиті замовленнями на рочки наперед, Європа оплачує банкет, а ми отримуємо працездатну ППО проти «Шахедів» та крилатих ракет. Нічого надзвичайного, просто капіталізм на уламках радянського спадку.

За фактом це не передача елітних ЗРК, а створення дешевого, масового і стійкого контуру ППО. Вони схрещують стару радянську базу із західними ракетами і новітніми радарами, щоб максимально здешевити вартість збиття цілі.

Чи може це спрацювати? Так, цілком. Дивізіони С-300 — грізна зброя, і те, що вони пережили багато місяців війни, є тому доказом. У нас персонал під них із досвідом багатьох місяців відбиття хвиль крилатих ракет і БпЛА. Більше каналів, більше очей, більше живучості: поки одні стрибають на запасні позиції, інші вмикають РЛС. Хороший пакет, який увіллє свіжу кров у нашу ППО.