Європа забирає частину золотих резервів із США

06.09.2026, 15:58 newformat.info

Європейські центральні банки дедалі уважніше переглядають географію зберігання своїх золотих резервів на тлі геополітичної нестабільності. Після Франції значну частину запасів, які перебували у Північній Америці, перерозподілили Нідерланди. Це знову активізувало дискусію в Німеччині, яка досі тримає у Нью-Йорку понад тисячу тонн золота вартістю близько 150 млрд євро.

Центральний банк Нідерландів — De Nederlandsche Bank (DNB) — повідомив, що з березня до серпня 2026 року перерозподілив приблизно 86 тонн золота, яке раніше зберігалося у Нью-Йорку та Оттаві.

До операції в Північній Америці перебувало близько 313 тонн нідерландського золота. Після неї частка запасів у Нью-Йорку скоротилася з 31,3% до 18,5%, а в Оттаві — з 19,7% до 18,5%. Натомість частка Лондона зросла з 18,1% до 32,1%. Ще 30,8% резервів залишаються в самих Нідерландах.

Загальний золотий запас країни при цьому не змінився — 612,4 тонни. Наприкінці 2025 року його оцінювали у 72,2 млрд євро. З огляду на подальшу зміну ціни золота його поточна ринкова вартість є ще вищою.

DNB пояснив рішення необхідністю підвищити готовність країни до можливих криз на тлі «зростаючої геополітичної нестабільності». Йдеться не лише про політичні ризики, а й про можливість швидко скористатися резервами у надзвичайній ситуації.

Лондон залишається одним із головних світових центрів торгівлі фізичним золотом. Злитки, що зберігаються в Банку Англії та відповідають міжнародним ринковим стандартам, легше оперативно продати, обміняти або використати у фінансових операціях.

Голова DNB Олаф Слейпен наголосив, що банк не очікує ситуації, коли йому справді доведеться терміново використовувати золотий запас. Однак центробанк вважає необхідним заздалегідь підвищувати стійкість фінансової системи до криз.

Масштабна операція не означає, що літаки або кораблі просто перевезли всі 86 тонн дорогоцінного металу з Америки до Великої Британії.

Близько 59 тонн золота було продано в Нью-Йорку, після чого DNB придбав відповідну кількість злитків у Лондоні. Фізично з Північної Америки до Нідерландів перемістили понад 27 тонн. Одночасно приблизно таку саму кількість золота відповідного міжнародного стандарту перевезли з нідерландського сховища в Зейсті до Лондона.

Така схема дала можливість скоротити ризики й витрати, пов’язані з фізичним транспортуванням десятків тонн дорогоцінного металу через Атлантику.

Таким чином, мова йде передусім про зміну місця зберігання резерву, а не про скорочення його загального обсягу.

Рішення Нідерландів одразу привернуло увагу сусідньої Німеччини, яка володіє другим за величиною державним золотим запасом у світі після США.

За офіційними даними Бундесбанку, наприкінці 2025 року Німеччина мала приблизно 3350 тонн золота.

Із них:

Отже, близько 37% усього німецького золотого запасу досі перебуває у США. За оцінкою BILD на початок вересня, його вартість становить близько 152 млрд євро.

На цьому тлі Союз платників податків Німеччини знову закликав Бундесбанк повернути американську частину резервів додому.

Віцепрезидент організації Міхаель Єгер вважає рішення Нідерландів доказом того, що масштабне переміщення резервів технічно цілком можливе. За його словами, Бундесбанку слід ще раз переглянути свою позицію щодо зберігання золота у США.

Дискусія про американське золото для Німеччини не нова.

Ще у 2013 році Бундесбанк ухвалив нову концепцію розміщення резервів, відповідно до якої щонайменше половина німецького золота мала зберігатися у Франкфурті.

У результаті протягом кількох років із Нью-Йорка до Німеччини було фізично перевезено 300 тонн золота. Операцію завершили достроково у 2016 році. Одночасно Німеччина повертала золото з Парижа.

Однак Бундесбанк не бачить необхідності повністю відмовлятися від Нью-Йорка. Президент центробанку Йоахім Нагель у травні заявляв, що не сумнівається у безпеці німецького золота у Федеральному резервному банку Нью-Йорка. За його словами, ці активи мають особливий правовий статус, а спроба поставити його під сумнів завдала б шкоди довірі до самих Сполучених Штатів і американської фінансової системи.

Зберігання частини резервів у Нью-Йорку має й практичну причину: це один із найважливіших світових фінансових центрів, де золото за необхідності можна швидко конвертувати в доларову ліквідність.

Інший шлях обрала Франція.

У Нью-Йорку залишалося 129 тонн французького золота, або приблизно 5% від загальних резервів країни. У період із липня 2025-го до січня 2026 року Банк Франції провів 26 операцій, унаслідок яких американський запас був замінений еквівалентною кількістю золота, придбаного в Європі та розміщеного в Парижі.

Загальні резерви Франції не скоротилися і залишилися на рівні 2437 тонн.

Банк Франції пояснював операцію насамперед технічними причинами — необхідністю замінити старі злитки на золото, що відповідає сучасним міжнародним торговельним стандартам. Французький центробанк окремо наголошував, що рішення не було політично мотивованим.

Водночас завдяки особливостям цін на американському та європейському ринках операції принесли Банку Франції винятковий прибуток у 12,8 млрд євро.

Говорити про масову втечу всіх європейських центробанків із Нью-Йорка поки передчасно. Німеччина, наприклад, продовжує зберігати там понад третину своїх резервів, а Італія — понад тисячу тонн.

Проте тенденція до диверсифікації місць зберігання справді посилюється. За даними Financial Times, центральні банки дедалі більше враховують не лише традиційні критерії безпеки та ліквідності, а й геополітичні ризики та можливість безперешкодного доступу до власних активів у разі міжнародної кризи.

Саме золото в такій ситуації набуває особливого значення. На відміну від іноземних облігацій або банківських рахунків, фізичний дорогоцінний метал не є зобов’язанням іншої держави чи фінансової установи. Однак ця перевага повною мірою працює лише тоді, коли власник може гарантовано отримати до нього доступ.

Рішення Нідерландів тому має значення далеко за межами країни. Воно показує, що європейські центробанки дедалі серйозніше розглядають сценарії великих міжнародних криз і відповідно змінюють географію своїх стратегічних резервів.

Поки Бундесбанк наполягає, що його золото в Нью-Йорку перебуває в безпеці. Але після кроків Франції та Нідерландів суперечка про те, чи повинні 1236 тонн німецького золота залишатися за Атлантикою, майже напевно триватиме.