3 вересня: День пам’яті в Тунісі — історія кривавих подій 1938 року

03.09.2026, 08:56 ua.news

9 квітня Туніс відзначає День пам’яті, присвячений загиблим під час масових протестів 1938 року. Тоді тисячі людей вийшли на вулиці Туніса з вимогами політичних реформ і права країни самостійно визначати своє майбутнє, а колоніальна влада Франції відкрила вогонь по демонстрантах.

День пам’яті, або День мучеників, у Тунісі відзначають 9 квітня. Ця дата пов’язана з подіями 9 квітня 1938 року, які стали одним із найважливіших епізодів боротьби тунісців проти французького колоніального панування. На той час Туніс перебував під французьким протекторатом. Формально країна мала власного бея та певні внутрішні інституції, але ключові рішення значною мірою контролювала французька влада.

9 квітня 1938 року в столиці відбулися масштабні демонстрації. Люди вимагали політичних змін, створення туніського парламенту та більшого самоврядування. Протести швидко переросли у сутички з колоніальними силами. Після незалежності Тунісу події 9 квітня офіційно отримали назву День мучеників. Відтоді ця дата стала днем вшанування людей, які загинули під час боротьби за національні права та майбутню незалежність країни.

Подіям 9 квітня передувало кілька місяців напруження. У 1938 році національний рух у Тунісі ставав дедалі активнішим. Молоді політики та активісти вимагали від французької влади політичних реформ і більшого представництва тунісців у керуванні країною. Одним із найпомітніших діячів того часу був Алі Бельхуан, якого називали лідером туніської молоді. Він виступав за створення туніського парламенту та закликав молодь активніше долучатися до національного руху.

У березні та на початку квітня влада почала заарештовувати активістів. Це лише посилило невдоволення населення. На 8 квітня було оголошено загальний страйк, а в Тунісі пройшли великі демонстрації. Наступного дня, 9 квітня, ситуація різко загострилася. Алі Бельхуана викликали до суду через його політичні виступи. Біля будівлі суду зібралися сотні людей, а потім натовп почав швидко збільшуватися.

У різних районах Туніса почалися сутички. Сили колоніальної влади застосували зброю для розгону протестувальників. У результаті загинули 22 людини, ще близько 150 отримали поранення.

Головною вимогою протестувальників було створення туніського парламенту. Для того часу це була дуже серйозна політична вимога, адже Туніс залишався під французьким протекторатом. Національний рух поступово переходив від обережних вимог реформ до більш рішучих закликів до самоврядування. Люди хотіли, щоб тунісці отримали реальний вплив на політичне життя своєї країни.

Важливу роль у протестах відігравала молодь. Багато активістів були студентами, учнями та молодими інтелектуалами. За даними туніського інформаційного агентства TAP, більшість молодих лідерів руху були молодшими за 30 років і були готові йти на ризик заради національної справи. Учасники протестів також вимагали звільнення заарештованих активістів. Вони виступали проти політичних обмежень та колоніальної політики Франції.

Саме тому події 9 квітня стали важливими не лише через кількість загиблих. Вони показали, що боротьба за політичні права в Тунісі перестала бути справою вузького кола політиків і поступово перетворювалася на масовий рух.

До 1938 року туніський національний рух уже існував, але саме після подій 9 квітня він став значно масовішим і радикальнішим. Жорстоке придушення протестів показало багатьом тунісцям, що домовитися з колоніальною адміністрацією буде непросто. Репресії не зупинили національний рух, а, навпаки, посилили його.

Після протестів влада запровадила надзвичайні обмеження та почала масштабні арешти активістів. Керівників партії Нéo-Destour переслідували, організацію згодом розпустили, а її пресу заборонили. Сотні активістів постали перед військовими судами. Події 1938 року стали важливою сходинкою на шляху до майбутньої незалежності Тунісу. Країна отримала незалежність від Франції лише 20 березня 1956 року, майже через 18 років після кривавих протестів.

Тому 9 квітня в історичній пам’яті Тунісу пов’язане не лише з конкретним днем розстрілу демонстрантів. Це також символ тривалої боротьби за політичні права, самоврядування та незалежність.

Назва свята — День мучеників — походить від людей, які загинули під час придушення протестів. У Тунісі їх вважають одними з тих, хто пожертвував життям у боротьбі за національне визволення. За історичними даними, серед загиблих було багато молодих людей. Більшість жертв мали від 21 до 28 років. Серед загиблих також були діти віком 10, 12 та 15 років.

Точні деталі подій у різних історичних джерелах можуть дещо відрізнятися. Зокрема, різні джерела наводять різні оцінки кількості загиблих — від 21 до 22 людей. Водночас число близько 150 поранених часто наводиться в описах подій 9 квітня 1938 року.

У сучасному Тунісі ця дата має сильне символічне значення. Пам’ять про загиблих пов’язують із боротьбою попередніх поколінь за права та незалежність країни. Саме тому День мучеників залишається не просто історичною датою в календарі. Це день пам’яті про людей, які загинули під час протестів проти колоніальної влади.

Основна традиція цього дня — офіційні церемонії вшанування загиблих. Представники держави відвідують меморіали, присвячені мученикам, покладають вінки та вшановують пам’ять загиблих. Одне з головних місць таких заходів — Сад мучеників у Сіджумі, районі Туніса. Саме там розташований меморіал, біля якого проходять офіційні церемонії.

У 2026 році президент Тунісу Каїс Саїд взяв участь у церемонії з нагоди 88-ї річниці Дня мучеників. Він віддав честь державному прапору під звуки національного гімну, поклав вінок до меморіалу та прочитав першу суру Корану в пам’ять про загиблих. Такі церемонії зазвичай мають стриманий характер. У центрі уваги не розваги, а пам’ять про загиблих, історія національного руху та значення боротьби за незалежність.

У школах, університетах та культурних установах також можуть проводити лекції, виставки та інші заходи, присвячені історії національного руху. Молодому поколінню розповідають про події 1938 року та людей, які брали участь у боротьбі проти колоніальної системи.

Одна з важливих особливостей цієї дати полягає в тому, що 9 квітня спочатку не було окремим святом. Спершу це була трагічна дата в історії національного руху, а після здобуття незалежності вона перетворилася на офіційний день пам’яті.

Події 1938 року відбувалися не лише 9 квітня. Їм передували протести, страйки, арешти активістів та політичні виступи в різних частинах країни. Тому 9 квітня стало кульмінацією значно ширшого руху.

Велику роль у протестах відіграла молодь. Серед активістів були студенти та молоді політичні діячі, які вимагали створення парламенту та більшого самоврядування.

Ще один цікавий факт — після придушення протестів французька влада не просто заарештовувала окремих учасників. Репресії торкнулися всього національного руху. Партію Нéo-Destour розпустили, її приміщення закрили, документи конфіскували, а націоналістичну пресу призупинили.

Події 9 квітня також стали важливою частиною історії майбутнього президента Тунісу Хабіба Бургіби. Після придушення протестів його та інших лідерів національного руху заарештували й передали до військового суду.

У 2026 році Туніс відзначив 88-му річницю подій 9 квітня 1938 року. Це означає, що пам’ять про ті події зберігається вже майже дев’ять десятиліть.

Сьогодні 9 квітня залишається важливою датою в історичному календарі Тунісу. Вона нагадує про період, коли країна ще перебувала під французьким протекторатом і не мала повної політичної самостійності. Для сучасних тунісців цей день пов’язаний із пам’яттю про загиблих і з історією боротьби за незалежність. Він також нагадує, що шлях до незалежності був тривалим і супроводжувався репресіями та людськими жертвами.

День мучеників не варто плутати з Днем незалежності Тунісу, який відзначають 20 березня. Незалежність країна отримала у 1956 році, тоді як 9 квітня присвячене пам’яті про конкретні події, що сталися майже за два десятиліття до цього. Ця дата також допомагає пояснити, чому події 1938 року займають таке помітне місце в історії Тунісу. Саме тоді вимоги національного руху стали масовішими, а боротьба за політичні права набула значно гострішого характеру.

Тому 9 квітня в Тунісі — це насамперед день пам’яті. У цей день згадують загиблих, вшановують учасників національного руху та говорять про події, які стали одним із важливих етапів на шляху країни до незалежності.

У 2026 році День пам’яті в Тунісі припадав на четвер, 9 квітня. Цього року країна відзначила 88 років від подій 1938 року. Головна офіційна церемонія відбулася в Саді мучеників у Сіджумі в Тунісі за участю президента країни. Під час заходу віддали військові почесті, поклали вінок до меморіалу та вшанували пам’ять загиблих.

Для Тунісу це не просто дата в календарі. Це нагадування про людей, які загинули під час протестів, і про боротьбу, яка врешті привела країну до незалежності.

Читай нас у Telegram та Sends