«Роздати» ветеранів по військових частинах: сумнівна нова ідея Мінветеранів
Новий очільник Міністерства у справах ветеранів України запропонував вибудувати систему підтримки, у якій кожен рід військ матиме власну ветеранську спільноту та систему патронату. Ідея викликала дискусію щодо того, хто саме має відповідати за підтримку ветеранів після їхньої служби.
Про це йдеться у колонці Богдани Левицької для «Громадського радіо».
“За задумом міністра, кожен рід військ має опікуватися власною ветеранською спільнотою. Водночас авторка колонки ставить питання, чи не означатиме це фактичне перенесення частини відповідальності Міністерства у справах ветеранів на військові структури. Звучить начебто натхненно, але якщо зняти красиву обгортку, перед нами постає класична бюрократична схема: перекладання прямої відповідальності міністерства на самі підрозділи та армію”, — заначає Левицька.
Виникає абсолютно логічне і трохи болюче питання: а чим тоді взагалі займатиметься профільне міністерство, якщо всю роботу з ветеранами мають тягнути на собі армійські структури?
Армія має інші основні завдання — планування та проведення бойових операцій, оборону країни й виконання військових завдань. Після демобілізації ветеран стикається вже з цивільними державними сервісами. Йдеться, зокрема, про медичну допомогу, психологічну реабілітацію, пошук роботи, оформлення соціальних гарантій, вирішення житлових питань та взаємодію з державними установами.
«Створення якихось внутрішньовидових спільнот силами самих військових замість потужної державної служби — це спроба Мінвету умити руки. Мовляв, «ви воювали, ви й розбирайтеся зі своїми ветеранами далі».
У колонці наголошується, що для вирішення цих питань ветерану потрібна державна система з відповідними повноваженнями, фінансуванням і цивільними фахівцями.
Окремо авторка ставить під сумнів аргумент про те, що потреби ветеранів різних родів військ суттєво відрізняються. На її думку, конкретний військовий досвід може бути різним, однак багато проблем після повернення до цивільного життя є спільними. Наприклад, оператори дронів із Десантно-штурмових військ, Сил спеціальних операцій чи Сухопутних військ можуть мати однакові потреби у медичній та психологічній допомозі, працевлаштуванні, соціальному захисті й реалізації своїх прав.
Тому, на думку Богдани Левицької, потреби ветерана мають визначатися передусім його станом здоров’я, правовим статусом та соціальними гарантіями, а не тим, у якому саме роді військ він служив.
Водночас патронатні служби при військових підрозділах уже працюють. Вони допомагають військовим, ветеранам та їхнім родинам, а також родинам загиблих, полонених і зниклих безвісти. Авторка колонки зазначає, що ці служби активно розвивалися, зокрема, через недоліки державної системи підтримки.
На її думку, завдання Міністерства у справах ветеранів — не передавати відповідальність військовим підрозділам, а створювати ефективну державну систему, яка гарантуватиме ветеранам доступ до необхідних послуг та захист їхніх прав.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
31 серпня 2026
