За кермом Львова: один робочий день водійки трамвая Наталії Скочиліс

27.08.2026, 12:47 newformat.info

Львів прокидається поступово. Хтось поспішає на роботу, хтось сонно чекає на зупинці свій трамвай, а для водійки цей день розпочався значно раніше. Поки місто лише входить у звичний ритм, трамвай уже вирушає на маршрут — і разом із ним починається ще один робочий день.

«Спочатку ми беремо свій шляховий лист та проходимо медика. Нам міряють тиск, оглядають нас. І тоді випускають на лінію. Беру свій журнал, розклад руху і біжу до свого трамвайчика».

У депо Наталія вітається з колегами, а потім переходить до перевірки вагона. Вона працює на різних трамваях, тому щодня її може чекати інший вагон і навіть новий для цього дня маршрут.

Підготовка до рейсу для неї — це не просто перелік технічних процедур. До кожного трамвая вона має власний підхід. Жартома водійка розповідає, що перед виїздом навіть «розмовляє» зі своїм вагоном.

«Побалакаю з ним. Кажу йому: «Мій дорогенький, мій гарненький, гарно мені їздити». Посюсюкаюсь з ним, погладжу трохи».

Після перевірки трамвай вирушає на маршрут. За вікнами поступово оживає Львів, а в салоні з’являються перші пасажири.

Для Наталії ранковий рейс уже давно не є чимось надзвичайним. За шість років роботи вона навчилася знаходити спільну мову з різними людьми. Навіть коли пасажир незадоволений або виникає якась проблема, водійка намагається не загострювати ситуацію.

«У мене з пасажирами не буває конфліктів, я завжди їм посміхаюсь, спокійно розмовляю. Я стараюсь не йти на конфлікт, а якось спокійно вирішити, запитати».

Її робота — це не лише керування трамваєм і контроль за дорогою. Часто Наталії доводиться допомагати пасажирам розібратися з оплатою проїзду. Особливо це стосується туристів, які вперше користуються львівським громадським транспортом.

«Особливо коли в нас вокзал, коли я працюю на шостому, або на першому, або на дев’ятому маршруті. У нас приїжджає багато туристів, які не розуміють, як проходить оплата. Виходжу, пояснюю, розказую».

Іноді водійці доводиться пояснювати пасажирам не лише правила оплати, а й зміни в русі. Якщо на маршруті виникає затримка або змінюється напрямок руху, інформація надходить від центрального диспетчера. Наталія, своєю чергою, повідомляє про це пасажирам через мікрофон.

Серйозні конфлікти через оплату проїзду, за її словами, трапляються нечасто. Так само рідко виникають ситуації, які потребують серйозного втручання. Якщо ж трамвай ламається або виникає затримка, водійка телефонує центральному диспетчеру.

«Якщо в нас стається якась поломка чи там якісь затримки — тільки центральний диспетчер. Дзвонимо, повідомляємо: вулиця, номер трамвая, бортовий номер, який маршрут, і ми стоїмо. Диспетчер надає нам службу, яка нам допомагає це усунути».

За шість років роботи Наталія не пригадує ситуації, яку могла б назвати найважчою. Траплялися різні дрібні проблеми, але загалом її робочі дні минають спокійно.

Навіть різні моделі трамваїв для неї вже давно не є проблемою. Наталія працює і на старіших вагонах, і на швейцарських трамваях. Каже, що до кожного потрібно просто звикнути. Довші вагони відчуваються важчими, особливо під час гальмування, але досвід допомагає швидко адаптуватися.

Та найбільше у її словах запам’ятовується не технічна сторона роботи, а ставлення до людей і самого Львова.

«Я люблю свою роботу! Я люблю своїх пасажирів. Мені подобається от зранку, коли я виїжджаю, коли сонечко дуже гарно світить. Люблю свій Львів! Приємно працювати, із задоволенням йду на роботу».

Для більшості пасажирів трамвай — це лише кілька хвилин дороги від однієї зупинки до іншої. Для Наталії ж кожен маршрут — це цілий робочий день, десятки людей, різні ситуації та постійний рух містом.

І поки Львів поспішає у своїх справах, вона продовжує вести трамвай знайомими коліями. Вітається з пасажирами, пояснює, допомагає, усміхається дітям, які махають їй рукою, і знову рушає далі.

Бо для Наталії Скочиліс трамвай — це не просто транспорт. Це робота, яку вона щиро любить, і невід’ємна частина її життя та її Львова.