«НРК — рішення від відчаю». Луценко заявив про критичну ситуацію з евакуацією поранених із фронту

18.08.2026, 17:05 texty.org.ua

В Україні склалася критична ситуація із вивезенням поранених військовослужбовців із лінії фронту, а застосування наземних роботизованих комплексів (НРК) не розв'язує проблеми, а є лише «рішенням від відчаю».

Про це у своєму дописі у соцмережах заявив військовослужбовець Ігор Луценко.

За його словами, наземні роботи є надто повільними, слабо захищеними й часто стають легкими мішенями для ворожих FPV-дронів та мін.

Коментуючи резонансне відео, де командир роти особисто вивозить поранених бійців на власному автомобілі після невдалої спроби застосувати робототехніку, Ігор Луценко наголосив, що бачить у цьому «героїзм окремої людини, котрий намагається протистояти глобальній трагедії».

«Глобальна трагедія полягає у тому, що у нас немає чим евакуйовувати поранених. Будь ласка, зрозумійте, що сучасний НРК зазвичай не підходить для евакуації поранених! Це – засіб для евакуації тіл загиблих, не більше. Це – рішення, котре застосовується від відчаю, від відсутності нормальних засобів. У зв’язку з тим, що немає нічого іншого. Що у цьому питанні у нас повний функціональний провал», — зазначає військовий.

За його словами, державі бракує совісті та розуму потратитися на нормальні засоби евакуації поранених, хоча гроші на це є, проте відсутнє сформоване замовлення та потреба з боку керівництва.

Луценко підкреслив, що через відсутність нормальної евакуації держава фактично «прирікає українського солдата в кілзоні на повільну смерть у разі поранення». Адже коли немає евакуації, неможливо надати медичну допомогу, і навіть легке поранення або невеличкий осколок можуть призвести до загибелі чи тяжкої інвалідності.

«Що таке НРК? Зазвичай це повільний засіб, середня швидкість якого не перевищує 7-10 км-годину. В кращому разі. І ледь не у кожному першому випадку евакуація перетворюється в багатогодинну операцію, коли побратими сивіють, в операторів болить від хвилювання серце, вони моляться всім богам, щоб розвідницькі дрони противника не помітили повзучу, як черепаха, НРКшку.

А скільки разів те НРК не може навіть доїхати до пораненого – його по дорозі розбирають ворожі ФПВ! А скільки разів ту НРК по дорозі б’ють уже з пораненим, і доїжджають назад лише фрагменти тіла? А скільки разів НРК підривається на дистанційно встановленій ворогом міні? А скільки (чи не найбільше!) разів НРК взагалі не доїжджає? Тому і скочив комроти у свою автівку, бо розумів – шансів з НРК уже не лишилося», — пояснив Луценко.

За його словами, бронекапсули для поранених на НРК є малоефективними, оскільки «це більше нагадує труну для пораненого і по факту такою часто і є», адже від мін та прямого влучання FPV-дронів це слабко рятує.

На думку Луценка, у кілзоні потрібні засоби із високою швидкістю та потужним захистом від FPV-дронів і мін. Ідеальним рішенням є броньовані автомобілі типу MRAP з дистанційним або безпосереднім керуванням, екранами захисту від кумулятивних боєприпасів, а також важкими засобами РЕБ і активного захисту.

Військовий навів математичні розрахунки, порівнявши вартість техніки та збитки держбюджету в разі загибелі військових:

«Ми бачимо, що вітчизняні броньовані автомобілі, оснащені відповідними екранами проти влучання дронів з кумулятивами, типу Козака чи Варти — від більшості означених факторів ураження можуть захистити. Порівняймо їх вартість з втратами державного бюджету в разі загибелі екіпажу.

Зробимо такі припущення. Нехай екіпаж — це 4 особи, в разі вогневого ураження транспортного засобу з них гине в середньому 2 особи. Втрати держбюджету становлять в такому разі 720 тисяч доларів. (..) Як бачимо, інвестиція в таку техніку надзвичайно вигідна, оскільки становить в більшості випадків 30–50% від очікуваних збитків бюджету внаслідок загибелі військовослужбовців».

Він додав, що купувати іноземні спеціалізовані бронемашини із високим ступенем протимінного захисту так само економічно доцільно:

«Як бачимо, жоден із висококласних, захищених від потужних мін бронеавтомобілів, не перевищує очікуваних збитків для держбюджету України від загибелі членів екіпажу. Це є дуже вигідним вкладенням обмеженого нашого ресурсу, оскільки навіть при втраті машини ми отримуємо збитки в 600 тисяч, в той час як при нинішньому розкладі ми маємо і збитки, і смерть. Війна – це математика, цинічна статистика, але в цьому цинізмі є для нас шанс. З цифрами на руках показати, яким чином варто тратити кошти. Можливо, хтось не зрозумів — ми вже платимо ці колосальні виплати за загибель піхотинців, танкістів, БПЛАшників, артилеристів, бо недостатньо коштів інвестуємо в запобігання втрат бюджету внаслідок загибелі військовослужбовців», — підкреслив Луценко.

Наразі ж стан справ залишається вкрай поганим, а військовослужбовці здебільшого пересуваються на волонтерських позашляховиках без жодного бронювання та протимінного захисту:

«Солдати, котрі умовно «коштують» по 15 млн, не мають їздити на корчах по 5–7 тисяч доларів, маючи для захисту від FPV тільки помпу за 500 доларів. В цьому немає жодної логіки, ні моральної, ні аморальної. Повторюся – гроші на це все у бюджеті, за визначенням, є. Але система наша побудована таким чином, що за втрати людей (в тому числі і матеріальні збитки, з цим пов'язані) управлінці несуть незрівнянно меншу відповідальність. Нині ми бачимо, що закупити наперед дорогі машини українським посадовцям процедурно набагато важче, ніж потім виплачувати вдовам колосальні суми, рівні кільком найсучаснішим, найзахищенішим одиницям техніки».

Ігор Луценко зазначив, що завдяки волонтерці Марії Берлінській йому вдалося потрапити з цією проблемою до Олександра Сирського, який на той момент обіймав посаду головнокомандувача ЗСУ. За словами військового, той підтримав концепцію великих броньованих НРК та автомобілів, однак «ця ініціатива загубилася в паперових морях інстанцій та відомств».

Водночас Луценко звернув увагу на те, що броньовані наземні засоби — це не єдиний шлях, адже є чимало моделей потужних коптерів для повітряної евакуації, зокрема українського виробництва. На його переконання, в Україні є можливість створити такі технічні спроможності, щоб персоналу в кілзоні майже не було, але «для цього треба трохи більше людяності серед топкерівників або більш гучного голосу тих, хто зараз безпосередньо віч-на-віч зі смертю».

Нагадаємо, 4 серпня стало відомо, що головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий подав подання на звільнення командувача Медичних сил Збройних сил України Анатолія Казмірчука. Втім, президент Володимир Зеленський досі не погодив це звільнення, як і призначення нового командувача Медичних сил ЗСУ.

НРКбронетехніка зсудрониевакуаціяпораненіпроблеми в ЗСУ