Як командира можуть притягнути до відповідальності за нарахування «сотки»?

23.06.2026, 16:40 lb.ua

Рекомендую звернути увагу на цей текст й іншим керівникам військових частин. Бо за «порушення» з нарахуванням «додаткової сотки», причому за попередні періоди, запросто можуть «прийти» і до вас. Особливо якщо вас перемістять по службі на підвищення, «в сторону» або, не дай Боже, до якогось «БРЕЗу».

Заробітна плата військовослужбовця складається з двох основних частин. Перша – грошове забезпечення, «ГеЗе», яке починається від 21 тис. грн для військовослужбовця у званні солдата і зростає зі званням та тарифним розрядом. Полковник з вислугою років на посаді командира підрозділу або в управлінні військами може мати грошове забезпечення десь на рівні 45 тис. грн.

Друга основна частина – додаткова винагорода. Серед втаємничених - “Сотка”, «ДеВешка». З нею, на перший погляд, усе просто. Базові рівні виглядають так – нуль гривень у тилу, 30 тис. грн за окремі бойові або спеціальні завдання, 50 тис. грн для окремих категорій органів управління, командування і штабів. І окремо – 100 тис. грн для тих, хто виконує завдання на лінії бойового зіткнення або в інших умовах, визначених Порядком №260. Була ще виплата 170 тис. грн за відрядження на Курщину, але зараз це майже не актуально.

От саме за нарахування «сотки» за попередні періоди 2023 року і намагаються притягнути до відповідальності полковника Валерія Курка. А завтра так само можуть оголосити підозру будь-якому керівнику військового зʼєднання. Звісно, йдеться про час, коли такий офіцер очолював військову частину, що виконувала бойові завдання на лінії зіткнення.

Порядок №260 прив’язує право на «сотку» не до посади чи звання, а до фактичного виконання завдання – місця, часу, характеру та документального підтвердження. Тому військовослужбовець управління бригади, штабу чи служб забезпечення має таке саме право на «сотку», як і військовослужбовці лінійних підрозділів, якщо діє в умовах, визначених цим Порядком.

І кому, як не начальнику відповідної служби у бригаді, знати, які завдання, де і коли виконував його підлеглий і чи належить йому «сотка». Саме тому командир військової частини ухвалює рішення про виплату не зі стелі, а на підставі рапортів, звірок з бойовими розпорядженнями та сили-силенної документів, які проходять через десятки підписів.

Якщо дуже спростити – головними підставами для нарахування «бойової ДеВешки» є наближеність до передової, тобто місце, і зміст бойового завдання, підтверджений «бееркою», наказом чи іншим документом.

Перевірки у війську – справа буденна. От одна з них і вирішила, що «сотку» у 103-й бригаді у квітні 2023-січні 2024 року нарахували незаконно. Мовляв, усі ви там, в управлінні бригади на лівому березі Осколу, не належали до тих, хто мав право на «сотку».

Та це було б півбіди, якби не два великі «але». Полковника Курка перевели до іншого підрозділу, тож жодної можливості надати пояснення під час перевірки у нього не було. А далі власне командування діє щодо бойового командира ще жорсткіше – висновки перевірки фактично копіюють у службове розслідування вищої структури. Звісно, без пояснень екс-командира 103-ї бригади ТрО. Вуаля, і ось уже понад трьом десяткам військовослужбовців предʼявлено позови про відшкодування «матеріальної шкоди, завданої державі». А правоохоронна система отримує готовий матеріал, який можна спробувати перетворити на підозру за статтею 191 КК України, ну або на крайній випадок – предʼявити статтю 425 КК України.

Думаю, фабулу «справи полковника Курка» ви вже зрозуміли – найкраще про те, що лівий берег Осколу був «другим ешелоном», знають не ті, хто здійснював бойове управління в особі «ОТУшок», ТГр і «Хортиці», а перевіряльники зі Львова та тилове командування з Рівного.

І саме на цій логіці тепер намагаються будувати історію про незаконні виплати, матеріальну шкоду державі та службову недбалість командира.

Автори блогу вважають, що подібна ситуація потенційно може статися з кожним командиром бригади.

Питання лише в тому, чи «зійдуться всі зорі» і чи складуться в конкретній частині потрібні для цього обставини: переведення командира на іншу посаду, аудит у потрібний момент, принциповість нового командування частини та готовність вищого тилового командування оцінювати ситуацію формально, без урахування реалій війни.

Зате точно не врятує цю «логіку» те, що за цей самий період велика кількість військовослужбовців, відряджених на перевірки, заходи бойової підготовки та інші службові завдання, безперешкодно оформлювала свої відрядні посвідчення саме у так званому «другому ешелоні» і так само отримувала у своїх підрозділах «сотку».

Як казав мій побратим: «Санич, в армії так не працює!».

То що має робити командир частини, якому предʼявлять обвинувачення у неналежному нарахуванні «девешки»?

Розраховувати передусім на себе, на своїх і на щиру людську та юридичну підтримку тих, кому не байдуже.

Може, поталанить із командуванням, яке «впишеться». А може, й ні.

А правоохоронна система тим часом покаже суспільству Вас як людину, яка нібито нарахувала «сотку» на 10, 50 чи 100 мільйонів собі в кишеню, а не військовослужбовцям підрозділу.

Та лиш боротись – значить жити.

Памʼятайте про це.

Ну а ми вітаємо полковника Валерія Курка з Днем народження.

От уже «збіг»: ще вчора суд обирав йому запобіжний захід.

І вічно актуальне: справедливість є – за неї варто боротися.