Без броні. Чому українські виробники бронетехніки говорять про відсутність держзамовлень і що кажуть у МОУ

11.06.2026, 13:50 lb.ua

У березні Арсен Жумаділов, директор Агенції оборонних закупівель ДОТ, в інтерв’ю порталу «Мілітарний» зазначив, що Міноборони з початку року дійсно не законтрактувало бронемашини, але ця ситуація, за його словами, лише на певний період.

«Те постачання по бронемашинах, яке зараз відбувається, проводиться по контрактах, укладених минулого року. Є розуміння в Генштабу і в Міноборони, що цих обсягів буде замало і буде додаткове замовлення. Але коли воно буде і в якому обсязі, я зараз не знаю», — зазначив Жумаділов.

Тоді ж виконавчий директор «Української ради зброярів» Ігор Федірко серед причин назвав бюджетні обмеження, зміну пріоритетів і перебудову самої моделі закупівель, пише «Мілітарний».

Виробники зазначали, що замовлення припинились, бо через вето Угорщини під питанням опинилося надання Україні кредиту 90 мільярдів євро від Євросоюзу (60 млрд з яких передбачені саме на оборону). Але і після його розблокування кошти надходитимуть поступово.

Водночас, за його словами, не йшлося про повне припинення держзамовлень. Лише про зниження очікуваних темпів, порівняно з попередніми періодами.

«Ситуація не є однаковою для всіх замовників. Якщо з боку Міноборони ринок у певні періоди бачив просідання темпу, то, наприклад, Нацгвардія контрактування продовжує. Тобто мова не про повну зупинку системи», — розповів Федірко.

У Міноборони у відповідь на наш запит повідомили, що «більшість контрактів на постачання на 2026 рік укладені та в процесі виконання». Щодо обсягів контрактування у цьому році коментувати не стали, пояснюючи, що ці дані не розголошують, аби їх не використав ворог.

«Закупівлі виконуються планово з урахуванням пріоритетів та критичності та на основі наданої потреби Генеральним штабом», — додали в міністерстві.

У відповідь на запитання, як в МОУ оцінюють ризики для постачання техніки у зв’язку з паузою у контрактуванні, відповіли, що «паузи у контрактуванні та постачанні бронеавтомобілів немає, контракти виконуються планово».

Як розповів LB.ua перший заступник директора Харківського конструкторського бюро Станіслав Степанов, виробництво БТР-4Е «Буцефал» може бути зупинене.

За його словами, за час повномасштабного вторгнення Росії компанія збільшила виробництво бронетранспортерів у шість разів та виконувала оборонні контракти достроково через критичну потребу у техніці.

Через обстріли росіян виробництво довелося релокувати в більш безпечни регіони, бо підприємство зазнало значних руйнувань, були загиблі та поранені, каже Степанов.

Частина робітників та інженерів переїхала теж, частину набирали на місці. Продовжили серійне виробництво бронетранспортерів, розробку БМП, танка, бойових модулів, систем захисту.

Восени 2024 року між підприємством та Агенцією оборонних закупівель МОУ уклали великий контракт на серійне виготовлення БТР-4Е «Буцефал», каже Степанов.

«Проте вже більше ніж пів року жодної гривні по цьому контракту від МОУ не надійшло. Зараз на складах підприємств по всій України перебуває від 100 до 200 складових частин бронетранспортера, але його виробництво призупинене. І більшості задіяних оборонних підприємств загрожує повна зупинка», — розповідає Степанов.

За його словами, представники Міноборони говорять про необхідність витрачати кошти в першу чергу на безпілотники та НРК. Але водночас військові, які перебувають на лінії бойового зіткнення, звертаються до підприємства і просять саме «Буцефал», бо він добре показав себе на фронті, каже Степанов.

«Наразі весь колектив сподівається, що в ситуацію втрутиться президент України і не дасть зникнути бронетанковій галузі держави. Оскільки без бронезахисту можуть залишитись Сили оборони України, зокрема штурмові підрозділи», — говорить Станіслав Степанов.

Інші виробники також говорять про проблеми. Як зазначив генеральний директор ТОВ «УКР АРМО ТЕХ» Геннадій Хіргій, зараз в них є кілька контрактів на бронетехніку, але це значно менші обсяги, ніж вони могли би виробляти і поставляти, бо за останній рік їхні потужності зросли. Зараз вони завантажені на 20% і паралельно розвивають виробництво іншої військової продукції. Але і від бронемашин відмовлятись не планують.

Як повідомив Хіргій, нові розробки здійснюють за власний кошт — це дорого, але потрібно закривати потреби фронту: «Наприклад, нашу останню розробку — гусеничний БТР „Скіф“ — повістю профінансували самостійно. Зараз ми тестуємо зразок разом з військовими, вдосконалюємо власні рішення і готуємо нову модель для подальшої кодифікації».

Генеральний директор компанії «Inguar» Артем Ющук зазначає, що між виробниками і замовником немає діалогу про довгострокову співпрацю. А виробництво бронетехніки — складний процес, де без планування працювати неможливо. Наприклад, до початку 2026 року компанія мала зарезервувати і проавансувати об’єм двигунів та трансмісій, який купуватиме протягом року. Вони проавансували значну кількість комплектуючих. Але з боку основного замовника — Міністерства оборони — обговорення перших контрактів почалось лише в квітні.

«Такі машини, як БТР-4, „Інгуар-3“, „Гюрза-2“, „Козак-2М2“, „Варта-2“ — це професійна військова техніка. Часто з високим рівнем локалізації. Яка виготовляється тут, українськими компаніями. Звісно, ми б хотіли бачити підтримку в плані довгострокового планування і усвідомлення того, що наші підприємства є дійсно стратегічно важливими», — говорить Ющук.

Владислав Бельбас, генеральний директор ТОВ «Українська бронетехніка», теж бачить проблему із замовленням. Вони отримують від Генштабу та користувачів інформацію про нагальну потребу, але коштів не вистачає.

«Така ситуація склалася через те, що замовник — а переважно це Міністерство оборони України — пріоритизує певні види озброєння над іншими. Наприклад, купуються якісь ракети чи авіаційні засоби ураження. Відповідно, на бронетехніку не вистачає коштів», — зазначив Бельбас.

Поки що цю ситуацію виправити неможливо, вважає він, адже Україна ще не почала отримувати гроші з кредиту від ЄС.

На даний час, за його словами, проблема існує навіть з транспортом для евакуації поранених — медеваки не закуповують теж.

«Наприклад, виплати за загиблого бійця — 15 млн, це більше, ніж середня вартість бронеавтомобіля. А один бронеавтомобіль може перевозити 5-10 людей, медевак — трьох поранених. Вибачаюсь за таке холоднокровне порівняння, але це життя людей і бюджет. Ми в довготерміновій економічній війні на виснаження, тому маємо ощадливо використовувати кожну копійку, яка в нас є, і захищати бійців», — зазначає Бельбас.

Крім проблем із держзамовленнями, приватні компанії мусили ще й самотужки вирішувати проблеми релокації. За словами Владислава Бельбаса, державні програми з релокації стосувались лише державних підприємств: «Це була основна претензія приватного бізнесу — тому що ці кошти приватний бізнес міг би використовувати значно більш ефективно».

Питання, окрім фінансування, ще й у якості продукції та адаптації виробників до потреб фронту, говорить Бельбас.

«Замовники не мають купувати те, що ми можемо виробляти, вони мають купувати те, що їм потрібно. І тут виробникам потрібно бути гнучкими, швидкими в змінах — те, що ми бачимо на прикладі дронів: кожні декілька місяців змінюються засоби і типи зв’язку, засоби ураження, змінюється РЕБ», — вважає гендиректор «Української бронетехніки».

Окремо він зауважує на покращенні протидії ворожим дронам — треба працювати над системами активного захисту.

«Таких, що або вистрілюють, або вибухають назустріч FPV-дронам. Тому що обтяжувати техніку так, як це роблять росіяни, різними пасивними захистами — їжаками і так далі — це не дуже прогресивний шлях. Це як в лицарські часи: буде більше обладунків, буде важче, і ви просто у певний час втратите можливість пересуватись на полі бою», — вважає Бельбас.

Часто доводиться чути думки про «війну дронів» та про те, що скоро на полі бою не лишиться важкої техніки. На думку Владислава Бельбаса, доля бронемашин залежить від розвитку засобів ураження — але це питання не найближчої перспективи.

«Зараз це кулемети, автомати, артилерія. Якраз бронеавтомобілі захищають від таких типів ураження. Якщо, наприклад, з часом зроблять лазер і буде не важлива товщина броні, тоді бронеавтомобілі взагалі відпадуть. Найближчі 10-15 років я не бачу інших засобів ураження», — вважає гендиректор «Української бронетехніки».

Або ж рейкотрон — імпульсний електродний прискорювач, один з видів електромагнітної зброї, який дозволяє розганяти снаряди до великої швидкості. Але сенс у броні зникне, лише якщо його зроблять, так би мовити, «у мініатюрі», бо зараз він використовується для великих корабельних гармат.

Поки що ж бронеавтомобілі потрібні: вони використовуються у штурмових підрозділах, для евакуації.

«Під час медичної евакуації, яку зараз все частіше виконують НРК, все одно на певному етапі потрібні бронеавтомобілі з медиками», — зазначив Геннадій Хіргій.

За його словами, потреба у бронетехніці лишається високою навіть в умовах розвитку безпілотних систем. Про те, що дефіцит відчутний, він чує від самих військових.

«Хоча на машини постійно полює ворог, вони значно збільшують шанси екіпажу на виживання. Хоча б це є більш ніж достатнім аргументом для держави інвестувати в українську „броню“», — зазначив Хіргій.