Паспорт цілі

10.06.2026, 18:41 lb.ua

Вбивство шляхом підриву автомобіля, ймовірно, 57-ми річного начальника ГРАУ (Головного ракетно-артилерійського управління) Міноборони РФ, полковника Даміра Давидова у військовому мікрорайоні Авіаторів підмосковної Балашихи, трохи вирізняється із цілої низки подібних успішних ліквідацій, проведених за останні роки в глибокому тилу держави-агресора.

З одного боку, це – типовий почерк успішної диверсійної агентурно-бойової операції українських спецслужб із ліквідації високопоставленого військового злочинця шляхом закладання і дистанційного приведення у дію вибухівки в автомобіль ретельно обраної і вивченої цілі. Саме так було знищено 22 грудня 2025 року у Москві генерал-лейтенанта Фаніла Сарварова, начальника управління оперативної підготовки Генштабу ЗС РФ. А ще раніше, 25 квітня 2025 року, у тому самому військовому мікрорайоні Балашиха за декількасот метрів від останнього вибуху, у схожий спосіб було вбито генерал-лейтенанта Ярослава Москалика, заступника начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗС РФ. З тією хіба що різницею, що у випадку Москалика вибухівку було закладено не у його машину, а в іншу і приведено в дію на шляху пересування жертви, коли вона була поруч.

Загалом рахунок знищених у Москві шляхом диверсійних підривів російських генералів було відкрито ще раніше. 17 грудня 2024 року внаслідок детонації закладеної у електросамокат вибухівки загинув найбільш високопоставлений російський офіцер, командувач окремого роду військ – начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту ЗС РФ, так само генерал-лейтеннат, Ігор Кирилов разом із водієм. А якщо згадати ще й тяжке поранення внаслідок замаху з використанням стрілецької зброї 6 лютого вже цього року генерал-лейтенанта Володимира Алексеєва, першого заступника начальника Головного управління Генштабу ЗС РФ (російської воєнної розвідки раніше відомої як ГРУ), то рахунок взагалі непристойний, за футбольною термінологією це називається – гра в одні ворота.

Звісно, не обходиться без того, щоб російські спецслужби не намагалися атакувати українських військових і політичних діячів у нашому глибокому тилу. І подекуди їм це, на жаль, вдається. Чого вартує хоча б замовне вбивство 10 липня 2025 року полковника СБУ і одного з найдосвіченіших оперативників спецслужби Ігоря Воронича. Чи скажімо підступний злочин проти чинного народного депутата, екс-голови ВР і екс-секретаря РНБОУ Андрія Парубія 30 серпня 2025 року. Але за великим через активну контррозвідувальну протидію спецслужб і правоохоронців, Україна далеко попереду у цьому таємному, кривавому протиборстві.

З іншого боку, інформаційний супровід операції з підриву автомобіля полковника Давидова зовсім не схожий на попередні і викликає низку запитань. По-перше, всі українські силові структури, які потенційно могли бути організаторами і виконавцями подібних операцій, головно СБУ і ГУР, поки що жодним навіть натяком не підтверджують своєї причетності і зберігають «pocker face», багатозначущо підтверджуючи мантру про неминуче покарання всіх російських воєнних злочинців. По-друге, досі від жодного з ворожих державних правоохоронних відомств або медіа немає чітких відомостей чи підтверджень: так кого ж саме було вбито вибухом о 5:30 ранку у автомобілі BMW X3 на вулиці Кодунова підмосковної Балашихи? Про особу вбитого нібито як про полковника Даміра Давидова начальника ГРАУ, фігуранта інформаційного порталу «Книга катів українського народу», пишуть різні російські медіа-джерела різного ступеня достовірності, але поки що не офіційні ресурси. Також ранішні фото ще не підірваного автомобіля BMW X3 із закритим державним номерним знаком У028ЕР публікував у своїх соцмережах син полковника – 20-ти річний курсант Військової академії матеріально-технічного забезпечення Рафаіл Давидов. Потенційно саме він, а не його батько міг бути за кермом автомобіля, який висадили у повітря вибухом невідомі диверсанти, і саме тому російські офіційні джерела не підтверджують поки що загибелі Давидова-старшого.

Окрім того, російське слідство може спробувати максимально довго приховувати особу жертви з оперативною і пропагандистською метою. Справді, визнати загибель внаслідок чергового підриву чергового старшого офіцера, хай навіть і не генерала, у населеному військовими тому самому підмосковному мікрорайоні, де пів року тому вже висаджували у повітря іншого вищого російського офіцера, – значить розписатися у повному безсиллі російських контррозвідувальних і правоохоронних органів перед постійною загрозою неминучої української помсти. Тим паче саме у цей день 9 червня у Москві проходило спільне засідання Національного антитерористичного комітету і нарада керівників органів безпеки держав–учасників СНД, очолювані головою ФСБ 74-ти річним Олександром Бортніковим.

У силовій системі російської владної вертикалі апаратна вага цього воєнного злочинця слабшає дедалі більше після кожної такої ліквідації. Як підстаркуватого і нефахового керівника, нездатного забезпечити безпеку російських високопоставлених офіцерів навіть у самому серці Мордору – у Москві. У цьому ключі доволі показовим є звіт розвідки однієї з країн ЄС, опублікований російським опозиційним виданням «Важные истории» на початку травня. Він свідчить про дедалі більшу тривожність у Кремлі, посилення заходів безпеки довкола Путіна, зростання напруги між різними силовими структурами через неспинні вбивства вищих офіцерів у Москві, неможливість їм ефективно протидіяти, а також через арешти генералів, наближених до колишнього міністра оборони Шойгу. Окрім цього, памʼятають ще перелякані кремлівські старці і про збройний заколот «вагнерів» Пригожина у червні 2023.

Все це зберігає і підсилює середовище, доволі сприятливе для успішного проведення і камуфлювання операцій відплати будь-кому з безпосередніх виконавців всіх злочинних наказів розпалювачів агресивної війни в Україні.