Металургійний колапс: Україна ризикує втратити мільярди доларів експорту та десятки тисяч робочих місць

12.11.2026, 07:27 press-center.news

Російські удари по українських металургійних підприємствах запускають ланцюгову реакцію в економіці. Простої комбінатів б’ють по валютній виручці, залізниці, енергетиці, податках і зайнятості. Експерти попереджають про ризик втрати до 5,5% ВВП у разі тривалої зупинки виробництва.

За даними огляду Finance.ua йдеться про зупинку близько 90% металургійного виробництва після російських ракетних ударів по ключових підприємствах. Зазначено також, що у вересні 2026 року був тиждень без виплавлення жодної тонни сталі — безпрецедентний випадок за століття. Це не просто виробнича пауза на окремих заводах: гірничо-металургійний комплекс пов’язаний із видобутком сировини, електростанціями, перевезеннями, портами, будівництвом і торгівлею. Коли зупиняються доменні печі та прокатні стани, замовлення втрачають десятки підприємств, які забезпечували їхню роботу. Водночас ці оцінки описують кризовий сценарій із джерела, а не незалежно підтверджену статистику всіх виробництв країни.

До повномасштабної війни видобуток залізної руди й металургія у стабільні періоди забезпечували приблизно 10–12% українського валового внутрішнього продукту. Руда перетворювалася на чавун, сталь, прокат і труби — продукцію з більшою доданою вартістю. Кожна гривня, створена в ГМК, за наведеними в матеріалі оцінками, давала ще дві-три гривні в суміжних секторах. Заводи купували електроенергію, газ, хімічну продукцію, машинобудівне обладнання та логістичні послуги. Олена Білан із Dragon Capital оцінювала прямі втрати від зупинки сталеваріння й скорочення видобутку руди в 1,5% ВВП. За сценарієм тривалого простою, який у матеріалі приписують Forbes Ukraine, сукупні втрати економіки можуть становити 5–5,5% ВВП. GMK Center попереджає про ризик наближення внеску галузі у ВВП 2026 року до нуля. Це прогнози, а не вже зафіксований підсумок року.

Гірничо-металургійний комплекс традиційно був другим за масштабом сектором товарного експорту після аграрного виробництва. У 2025 році, за цифрами Finance.ua, продаж продукції ГМК за кордон приніс 6,2 мільярда доларів — 15,2% усього українського експорту. У другій половині 2026 року частка металургії, як стверджується в огляді, впала до 7%. Важливо й те, що близько 79% металургійного експорту спрямовувалося до країн Євросоюзу. Зупинка комбінатів означає не тільки втрату замовлень, а й скорочення надходження доларів та євро, якими Україна оплачує імпортні товари, обладнання й енергоносії. Президент «Укрметалургпрому» Олександр Каленков припускає, що подальше погіршення ситуації може коштувати галузі до половини валютної виручки від експорту.

Експортери металу продавали частину отриманої валюти на українському ринку, збільшуючи пропозицію доларів і євро. За інших рівних умов такі надходження зменшують потребу Національного банку підтримувати валютний ринок інтервенціями з резервів. Коли виробництво й експорт падають, цей канал надходжень слабшає, тоді як країні необхідно купувати за кордоном пальне, технології та інші товари. Через це погіршується торговельний баланс і може посилюватися тиск на курс гривні. Водночас курс залежить не лише від металургії: на нього впливають міжнародна фінансова допомога, політика НБУ, імпорт, інфляція та поведінка бізнесу. Тому прямої автоматичної залежності між закриттям одного заводу і конкретним курсом долара немає.

Металургійні підприємства сплачують податок на прибуток, рентні платежі за користування надрами, екологічні збори та податки, пов’язані з оплатою праці. Усередині виробничих ланцюгів виникають і операції з ПДВ, хоча експорт товарів оподатковується за нульовою ставкою. Особливо чутлива залежність від галузі у Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій і Полтавській областях. Міста, де працюють великі комбінати та гірничо-збагачувальні підприємства, фінансують із місцевих бюджетів дороги, комунальне господарство, школи, медицину й інші послуги. У публікації зазначено, що 64% ПДФО із зарплат працівників залишається на рівні громад. У разі масового скорочення зайнятості ці надходження зменшуються, хоча твердження про повне спустошення бюджетів є радше описом ризику, ніж неминучим результатом.

Для Запоріжжя, Кривого Рогу, Кам’янського та Горішніх Плавнів металургія — це не тільки промисловий сектор, а й велика частина міської економіки. Працівники заводів витрачають зарплати в магазинах, оплачують житло, користуються послугами транспорту, ремонту й малого бізнесу. Зупинка комбінату скорочує ці витрати, а постачальники втрачають контракти. За даними, які Finance.ua наводить із посиланням на директора GMK Center Станіслава Зінченка, загальна зайнятість у ГМК та пов’язаних галузях скоротилася на 55,8% від довоєнного рівня. Нині в цих секторах працює близько 150 тисяч людей проти 300 тисяч до великої війни. Безпосередньо у ГМК — приблизно 62 тисячі замість 122 тисяч у 2021 році.

Заводські працівники часто отримують не тільки тарифну ставку, а й доплати за нічні зміни, шкідливі умови, виконання планів та виробничі премії. Коли обладнання простоює, такі виплати можуть зникати, навіть якщо людина формально залишається в штаті. Якщо ж підприємство скорочує персонал, навантаження переходить на служби зайнятості та систему допомоги безробітним. Для промислових міст існує й довгостроковий ризик: спеціалісти переїжджатимуть із родинами до інших регіонів або за кордон. Повернути досвідчені виробничі колективи після тривалої зупинки значно складніше, ніж відновити обладнання. Представник «Метінвесту» Олександр Водовіз попереджав, що без державних рішень щодо бронювання, страхування воєнних ризиків і фінансової підтримки заводи можуть втратити кадри остаточно.

Металургійні підприємства працювали цілодобово й купували значні обсяги електроенергії за ринковими умовами. Вони створювали стабільний попит, важливий для планування роботи генерації та енергомереж. Після зупинки печей споживання падає, а разом із ним скорочуються платежі енергокомпаніям. У матеріалі стверджується, що «Енергоатом» та «Укренерго» втратили мільярдні надходження. Це особливо болісно під час війни, коли для ремонту після обстрілів потрібні дорогі трансформатори, обладнання та матеріали. Водночас робота енергосистеми залежить від багатьох чинників: стану мереж, пошкоджень електростанцій, імпорту електроенергії, сезонного попиту та можливостей балансування.

За даними огляду наголошено, що скорочення промислового споживання погіршує фінансові можливості енергосистеми. Великі підприємства сплачували значні суми за електроенергію, а втрати такого попиту можуть ускладнити фінансування ремонтів і спеціальних механізмів підтримки населення. Автор матеріалу припускає ризик підвищення тарифів для побутових споживачів і малого бізнесу. Проте це саме прогнозований ризик, а не ухвалене рішення уряду чи НКРЕКП. Експерт Ukraine Facility Platform Олександр Візір характеризує різке падіння споживання електрики через простої комбінатів і скорочення залізничних перевезень як серйозну проблему для балансування системи. Реальні тарифні рішення потребують окремих нормативних актів.

Металургійні заводи є основними внутрішніми покупцями залізорудної сировини, коксу й вугілля для відповідних технологічних процесів. Коли попит із боку комбінатів зникає, видобувні підприємства змушені шукати експортні маршрути або скорочувати виробництво. За прогнозом GMK Center, який наведено у джерелі, випуск залізорудної продукції у 2026 році може впасти на 37%. Значна частина потужностей тоді працюватиме лише під експорт до Європи. Але перенаправити весь обсяг сировини за кордон неможливо миттєво: на це впливають пропускна здатність залізниці, доступність портів, транспортні витрати та зовнішній попит. Зменшення замовлень на руду створює ризик нових простоїв у гірничих регіонах.

Руда, металопрокат і сталь були важливими вантажами для залізничної мережі. У матеріалі стверджується, що «Укрзалізниця» вже втратила понад 30% найбільш прибуткової вантажної бази, пов’язаної з металургією. Зменшення перевезень означає нижчі доходи від вагонів, локомотивів і використання інфраструктури. Голова правління перевізника Олександр Перцовський пояснював, що раніше доходи від вантажних операцій допомагали покривати збитковість пасажирського сектору, але транзит припинився, а промисловий вантажопотік додатково просідає. Спроби компенсувати втрати підвищенням тарифів можуть ще більше погіршити конкурентоспроможність експортерів. У результаті виникає замкнене коло: дорожче перевезення зменшує обсяг замовлень, а це знову скорочує доходи залізниці.

Будівельні компанії, виробники техніки та інші споживачі сталі не можуть безкінечно чекати на відновлення внутрішніх поставок. Якщо українські комбінати не випускають необхідний прокат, труби чи інші металовироби, покупці звертаються до імпорту. У публікації як можливі джерела постачання названо Китай і Туреччину. Закупівлі за кордоном можуть виявитися дорожчими через логістику, валютні коливання й митні умови, а також збільшують потребу у валюті. Для відбудови зруйнованого житла, мостів, промислових об’єктів і потреб оборонної промисловості потрібні великі обсяги металу. Тому довготривала зупинка вітчизняного виробництва може впливати на вартість будівельних проєктів і швидкість відновлення інфраструктури.

За оцінкою президента «Укрметалургпрому» Олександра Каленкова, одне робоче місце в ГМК підтримує сім-вісім робочих місць у суміжних галузях. Це показник залежності навколишньої економіки від великого виробництва, а не точний прогноз звільнень. Серед постраждалих можуть бути перевізники, ремонтні підприємства, виробники комплектувальних, охоронні служби, постачальники харчування та місцеві магазини. Падіння купівельної спроможності працівників і зменшення замовлень підприємств посилюють тиск на малий бізнес. У містах із великою часткою промислової зайнятості такий ефект особливо помітний, бо скорочення діяльності одного комбінату зачіпає тисячі інших економічних зв’язків.

У Finance.ua наведено пропозиції щодо державної підтримки металургії: стабілізація вантажних тарифів «Укрзалізниці», пріоритетний доступ експортерів до вагонів і локомот