Від бурштину до нових інвестицій: чим живе Клесівська громада
Клесів на Рівненщині тривалий час асоціювався з видобутком бурштину. Нині економіка громади значною мірою залежить від виробництва щебеню, а місцева влада шукає нові можливості для розвитку. Серед перспектив – будівництво склозаводу, відновлення торфобрикетного підприємства та розвиток туризму. Про те, як війна вплинула на місцевий бізнес і бюджет, які проблеми вдалося розв’язати та що планують далі, розповів голова Клесівської громади Віктор Буйний.
Утім, реалізувати задумане непросто. Після реформування лісової галузі громада втратила частину бюджетних надходжень. Війна теж внесла свої корективи: сотні місцевих жителів пішли захищати країну, чимало підприємців змушені були згорнути справу.
Про те, чим сьогодні живе Клесівська громада, які проблеми вдалося розв’язати та що планують на майбутнє, розповідає її голова Віктор Буйний.
– Війна зруйнувала багато наших планів, – говорить Віктор Буйний. – Нині близько 700 чоловіків призовного віку захищають державу від російського агресора. Але зі мною залишається працювати потужна команда.
Віктор Павлович очолює громаду другу каденцію. До обрання на посаду селищного голови він керував низкою підприємств, тож добре знає місцевий бізнес і його проблеми. Попри поважний вік, залишається енергійним і зберігає підприємницьку жилку. Значну частину робочого часу проводить поза кабінетом.
– Мій стиль роботи такий: часто проводжу робочі дні в колективах, буваю у відрядженнях, зустрічаюся з керівниками та іноземними партнерами, домовляюся про допомогу. Нещодавно повернувся з ділової поїздки до Нідерландів, – розповідає Віктор Буйний.
– Що можете сказати про бурштиновий Клесів?
– Слава Богу, війни за «сонячний камінь» – уже пройдений етап. Але, звісно, не можна стерти з пам’яті часи величезного ажіотажу навколо пошуку бурштину, гучних конфліктів і стрілянини.
Разом із великою групою народних депутатів я вносив пропозиції до закону щодо легалізації та врегулювання видобутку бурштину. Наполягав, щоб підприємства, які хочуть займатися цим промислом, реєструвалися за місцем провадження діяльності. Прийняття важливого документа кардинально змінило правила користування надрами та допомогло вивести видобуток «сонячного каменю» з тіні. Нині на території нашої громади зареєстроване підприємство з видобутку бурштину «Сонячне ремесло».
Та бурштин – лише одна зі сторінок історії Клесова. Коли Віктор Буйний очолив селищну раду, насамперед узявся за розв’язання проблеми водопостачання. Тоді собівартість одного кубометра води становила 42 гривні 80 копійок. Її небезпідставно називали «золотою».
Розібратися в ситуації допомогла київська енергоаудитна компанія. Фахівці виявили прорив у мережі, що проходила через меліоративну канаву. Після ремонту мережі ціна на воду знизилася до 8 гривень 26 копійок за кубометр.
Згодом вдалося розв’язати ще одну давню проблему – водопостачання села Пугач. Понад чверть століття воду сюди завозили. За підтримки держави проклали водопровід завдовжки 2,8 кілометра, а пізніше провели й газ.
Нині найбільшим промисловим підприємством Клесівської громади, за словами Віктора Буйного, є «Технобуд». Його внесок до бюджету селищної ради становить близько 40 відсотків.
До повномасштабної війни перевезення щебеню давало заробіток багатьом місцевим підприємцям. Люди вкладали кошти у великовантажні автомобілі, адже попит на такі послуги був значним: для перевезення продукції бракувало залізничних вагонів. Свого часу цим бізнесом займався і Віктор Буйний, працюючи виконавчим директором товариства.
Тепер чимало підприємців згорнули діяльність, оскільки пішли захищати країну.
Відчутно позначилася на місцевих фінансах і реформа лісової галузі. Раніше Клесівський і Сарненський лісгоспи щомісяця забезпечували селищному бюджету приблизно мільйон гривень надходжень. Нині, за словами голови громади, ця сума скоротилася наполовину. Саму реформу Віктор Буйний вважає невдалою.
За таких обставин громада шукає нові джерела надходжень і запрошує інвесторів вкладати кошти в місцеві підприємства.
Зокрема, зацікавленість виявила іноземна компанія, яка планує збудувати склозавод. Для такого виробництва тут є природна сировина – поклади кварцового піску.
Ще одна можливість – відновлення торфобрикетного підприємства, яке закрили під час Чорнобильської аварії. На думку керівника громади, відновлення його виробничих потужностей допомогло б зміцнити місцеву економіку. Є й інші підприємства, які потребують розвитку.
Попри вже зроблене, питання водопостачання для Клесівської громади залишається актуальним. У деяких населених пунктах якість води потребує поліпшення.
Наприклад, у селі Пугач вміст заліза у воді, за словами Віктора Буйного, становить 15 міліграмів на літр. Тож громаді необхідні очисні споруди. Допомогти з їх облаштуванням можуть японські партнери, з якими нині тривають перемовини.
Водночас громада працює над проєктами в межах програми транскордонного співробітництва Interreg NEXT «Польща – Україна». Зокрема, планується реконструкція очисних споруд. Польська сторона вже погодила коригування проєкту.
На реконструкцію станції знезалізнення за сприяння держави отримано 14 мільйонів гривень. Проєкт передбачає, зокрема, заміну п’яти зношених ємностей, термін експлуатації яких перевищує 50 років.
Результати попередніх робіт уже відчутні. Завдяки заміні насосного обладнання, зокрема на свердловинах, споживання електроенергії вдалося скоротити у вісім разів. Воду вдалося подавати споживачам на п’ятий поверх.
Реалізація цього проєкту потребувала двох років роботи, численних поїздок до міністерств і зустрічей із польськими партнерами.
Не всі міжнародні проєкти вдається реалізувати так, як було задумано. Уже під час війни Клесівська громада виграла міжнародний проєкт із будівництва сміттєпереробного комплексу. Він передбачав повний цикл переробки гуми, пластику, будівельних відходів, органічних матеріалів тощо.
Проте будівництво так і не розпочалося.
– На жаль, нам не вдалося розпочати будівництво, – говорить Віктор Буйний. – Після приходу нової адміністрації Білого дому американський інвестор відмовився від фінансування. Але сподіваємося, що цей завод усе-таки збудуємо.
Попри труднощі, фінансове становище громади останнім часом дещо поліпшилося.
– Раніше з бюджетом у нас справи складалися не надто добре, – розповідає Віктор Павлович. – Але зараз ситуація покращилася. За дев’ять місяців маємо перевиконання бюджету на 1,5 мільйона гривень. Завдяки цьому обладнуємо харчоблоки в школах, забезпечили співфінансування гарячого харчування учнів, почали ремонтувати вуличне освітлення, ліквідували вибоїни на автодорозі Сарни – Клесів, забезпечили комунальні установи необхідними коштами для оплати електроенергії та інших потреб.
Окрема тема розмови – місцева лікарня. Про неї селищний голова розповідає з гордістю. Заклад, який тривалий час був довгобудом, нині оснащений сучасним медичним обладнанням. Сюди приїжджають пацієнти не лише з Клесова, а й із Рокитнівської та Вирівської громад.
Лікарня придбала рентгенівську установку за 3,4 мільйона гривень, цифровий флюорограф і лабораторне обладнання для проведення багатьох аналізів. За наявності направлення сімейного лікаря такі обстеження можна пройти безоплатно. Тож жителям Клесова й навколишніх населених пунктів уже не потрібно їхати на обстеження до інших міст.
Із Польщі привезли обладнання для гінекологічного кабінету. Оснащення лікарні триває.
Віктор Буйний зазначає, що і в лікарні, і в центрі первинної медико-санітарної допомоги працюють кваліфіковані фахівці. Водночас хотілося б, щоб медичні працівники отримували вищу заробітну плату.
Та сьогодні значна частина турбот громади пов’язана з війною.
На початку повномасштабного російського вторгнення Віктор Буйний ініціював облаштування блокпостів, будок і бомбосховища. До цієї роботи долучилися близько 300 людей.
Коли до Клесова приїхали представники військового керівництва й почали пояснювати, як потрібно облаштовувати такі об’єкти, Віктор Павлович лише усміхнувся:
– А навіщо це робити? Вони вже в нас є!
На запитання, хто дав відповідну команду, відповів:
– А що, треба було команду давати?
Подбали тут і про інші можливості оборони.
– У лісах ми облаштували навіть криївки, які зараз законсервовані. Це ж партизанський край, пам’ять про нього не забута! Дасть Бог, закінчиться війна – будемо показувати ці місця туристам, – зауважує Віктор Буйний.
Сьогодні на оборонних рубежах держави перебувають близько 700 жителів громади. В армії служить і син селищного голови. З хвилюванням у голосі Віктор Павлович розповідає про втрати: 56 людей загинули, 49 вважаються зниклими безвісти.
Громада діє за принципом «Усе для фронту, усе для Перемоги!». Військовим передали два автобуси, а також лікарняний УАЗ. До громад Харківської та Чернігівської областей і деяких військових частин відправили 56 генераторів різної потужності. Для Сумщини зібрали кошти на мобільні укриття.
У цьому, за словами голови, велика заслуга членів виконкому та всього депутатського корпусу.
Селищна рада надає фінансову допомогу військовослужбовцям, які зазнали поранень або мають проблеми зі здоров’ям, а також родинам загиблих і зниклих безвісти. За державної підтримки житлом забезпечили декількох військовослужбовців, які отримали інвалідність І групи.
У Клесові також створили належні умови для проживання захисників, які приїжджають на ротацію.
Від початку повномасштабної війни громада стала тимчасовим прихистком приблизно для трьох тисяч людей, змушених залишити свої домівки. Нині тут створено умови для проживання 67 внутрішньо переміщених осіб. Клесівчани й надалі готуються приймати переселенців зі східних регіонів України.
Серед перспективних напрямів розвитку Клесівської громади Віктор Буйний називає також туризм. Адже цей поліський край має чим зацікавити відвідувачів.
– У нас унікальна природа. Наприклад, у селі Карасин розташоване відоме Сомове озеро, яке є частиною Рівненського природного заповідника. До нього та навколишніх сіл на відпочинок приїжджають люди, зокрема з Києва. У заповідній зоні громади єгері зафіксували фотопастками навіть ведмедів!
- Останні
- Популярні
Новини по днях
25 жовтня 2026
