Із баскетболу — в армію: ексгравець БК «Кремінь» Анатолій Челован втратив обидві ноги на фронті та потребує допомоги
Український баскетболіст родом із Кременчука Анатолій Челован зазнав важкого поранення під час виконання бойового завдання на передовій. Військовий втратив обидві ноги й наразі потребує допомоги у тривалому лікуванні, реабілітації та протезуванні.
Анатолій Челован — вихованець кременчуцької школи баскетболу, тренувався в КМ КДЮСШ ім. Олімпійського чемпіона В. Кисельова та свого часу захищав кольори місцевого БК «Кремінь». Багато років він присвятив професійному спорту: грав у клубах української Суперліги та Вищої ліги, виступав за кордоном, ставав тріумфатором численних змагань 3х3 та аматорських турнірів.
Згодом Анатолій перейшов у сферу IT, працював на іноземну компанію та активно волонтерив. Через високий зріст — 208 см — побратими пропонували йому позивні на кшталт «Малюк», «Гуллівер» чи «Велікан», проте він обрав псевдо «Ігріс» — на честь ватажка армії тіней з аніме Solo Leveling.
З початком повномасштабного вторгнення спортсмен змінив форму на піксель і став до лав Збройних Сил України. Анатолій воює оператором БПЛА у батальйоні безпілотних систем «ТАЛІОН» 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ.
В один з днів українські сили завдавали нищівних ударів по російських бліндажах. Це було за сотню метрів від розрахунку БПЛА кремен чужанина Анатолія Челована. Попереду тримали оборону суміжні підрозділи піхоти. Лише хвилиною раніше по рації пролунало коротке запевнення: «4.5.0, руху не спостерігаємо» — у секторі панувала відносна тиша.
Проте картинка з камери дрона, яку вивів на монітор Анатолій Челован, показала зовсім іншу реальність: двоє російських військових раптово вибралися з укриттів і рушили вперед. Вони непомітно минули передовий бліндаж української піхоти й вийшли на пряму траєкторію до позиції пілотів.
У ці критичні секунди Анатолій ухвалив холоднокровне рішення не кидати пульт керування. Залишаючись «очима» підрозділу, він продовжував вести безпілотник і в реальному часі коригувати переміщення ворога. Побратим «Моріс» миттєво зреагував і вступив у жорсткий контактний бій на короткій дистанції. Завдяки безперервній трансляції та злагодженим діям розрахунку обидва росіянина були ліквідовані.
Інший бій став для захисника випробуванням на витримку, де кожна дія вимірювалася частками секунди. Анатолій помітив рух невідомих у своїй посадці. Об’єднавшись з піхотою пілоти почали «прочісувати посадку» й натрапили на російський бліндаж.
Побратим Анатолія на позивний «Затвор» встиг дістати гранату, щоб зустріти російських військових, а сам Анатолій почав гукати решту бійців до бліндажа для кругової оборони. У цей момент пролунала російська черга — «Затвор» упав без духу просто на очах в Анатолія.
Росіяни перенесли весь шквал вогню безпосередньо на Анатолія. Захисник швидко понизив вкладку зброї, впав на спину та відкрив вогонь у бік входу, відсікаючи нападників. Одночасно він помітив, що відкрита бійниця, звідки також могли вдарити в будь-яку мить. Щойно він повів ствол автомата в бік бійниці, звідти по ньому вдарила черга.
Анатолій відстрілювався в умовах перехресного обстрілу, коли раптово зброя «зловила клин» — набої в магазині закінчилися. На якусь мить воїн усвідомив повну безпорадність перед стволами ворога:
Думаю, ну все… я 200.
Тієї ж секунди з глибини позиції на лінію вогню вирвався побратим на псевдо «Батя». Він відкрив потужний вогонь, перекривши сектори обстрілу окупантів. Ці виграні секунди дали змогу Анатолію перезарядити автомат, знову включитися в бій та організовано прикрити відхід групи на безпечніші рубежі.
Наступний бій став для воїна найважчим. Під час виконання чергового бойового завдання Анатолій Челован отримав надважке поранення, унаслідок якого втратив обидві ноги.
Попри пережите, кременчуківець зберігає оптимізм та віру в майбутнє. Захисник наголошує для побратимів на важливості постійної пильності та закликає кожного військового досконало володіти тактичною медициною:
Ситуація може кардинально змінитися. Зберігайте оптимізм і вчіть такмед. Протокол MARCH має бути вивчений назубок!
Попереду на Анатолія чекає виснажливий і тривалий шлях лікування, спеціалізованої реабілітації. Дружина воїна відкрила збір, до якого вже долучаються спортивні спільноти — Українська Стрітбольна Ліга, Ліга Героїв та вся баскетбольна родина України.
Підтримати Анатолія може кожен:
Кожен внесок, слово підтримки та поширення інформації — це внесок у повернення до повноцінного життя нашого воїна, який віддав своє здоров’я за свободу України.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
18 жовтня 2026
