Пастка «Північних потоків»: чи можливий реванш «Газпрому» в німецькому суді, який розглядає справу проти українців
Адвокат Микола Катеринчук – про ризики резонансного процесу в Гамбурзі та перспективи відновлення постачань російського газу до ЄвропиСьогодні, 14 жовтня, у Німеччині починається великий судовий процес щодо вибухів на газопроводах «Північний потік», які сталися у вересні 2022 року, через пів року після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.Слухання у справі проходитимуть у Ганзейському вищому земельному суді Гамбурга. На лаві підсудних – громадянин України Сергій Кузнєцов, якого слідство вважає керівником групи виконавців диверсії та називає «терористом».Справа безпрецедентна. Федеральна прокуратура Німеччини кваліфікувала підрив газопровідної інфраструктури не просто як майновий злочин, а як воєнний злочин проти цивільних об'єктів і створення загрози державній безпеці. І це при тому, що зруйновані газопроводи належать «Газпрому» – російській корпорації, чиї надприбутки фінансують повномасштабну війну проти України, а кремль використовував її бізнес у Європі для маніпуляцій ринком, штучного створення енергетичної кризи через підвищення цін на газ і геополітичного тиску.За версією німецьких правоохоронців, Сергій Кузнєцов у 2022 році обіймав посаду офіцера Збройних Сил України та керував спеціальною групою виконавців-підривників. План диверсії начебто розроблявся та координувався за посередництва або за вказівкою державних структур України з метою назавжди заблокувати постачання російського газу до Європи, доходи від яких живлять військову машину кремля.Захист Сергія Кузнєцова повністю заперечує цю версію й апелює до імунітету комбатанта, оскільки під час повномасштабного вторгнення росії підсудний виконував свої обов’язки як офіцер регулярної армії, яка захищає свою державу. Президент України Володимир Зеленський також неодноразово наголошував, що Україна ніколи не віддавала наказів щодо знищення «Північних потоків».Чию позицію у підсумку підтримає гамбурзький суд, стане зрозуміло наступного року, коли очікується оголошення вироку. Такий строк, за оцінками наших джерел, суду знадобиться для ухвалення рішення. Його має винести Третій кримінальний сенат у справах державної безпеки (у складі суду Гамбургу) під головуванням судді Ульріке Тойбнер. Співрозмовники Mind вважають її однією з найдосвідченіших і найавторитетніших німецьких суддів у системі кримінального правосуддя та захисту державної безпеки.У юридичних колах Гамбурга Ульріке Тойбнер має репутацію «вольового, суворого, але глибоко справедливого юриста». Широке професійне визнання вона отримала 2011 року, коли вела надзвичайно складний процес проти Томаса Драха – організатора резонансного викрадення мільйонера та спадкоємця тютюнової імперії Яна Філіппа Реемтсми.Німецькі медіа тоді описували її як «дуже рішучу й сильну суддю, яка не піддавалася на погрози та провокації підсудного». Гучні процеси останніх років, у яких головувала Ульріке Тойбер, стосувалися причетності громадян Німеччини до діяльності ІДІЛ (2024 рік) і підлітків-неонацистів, які готували та влаштовували вибухи у притулках для біженців і «лівих» культурних центрах (2026 рік).30 вересня ухвала Третього кримінального сенату за підписом Ульріке Тойбнер допомогла отримати Україні невеличку, але значущу першу перемогу. Вона відхилила клопотання пов’язаних із «Газпромом» компаній-операторів Nord Stream AG і Nord Stream 2 AG щодо їх участі в суді над Сергієм Кузнєцовим в ролі додаткових обвинувачів.Отже, гамбурзький суд НЕ підтвердив «екзистенційну шкоду» і можливість відшкодування збитків за руйнування газопроводів «Північний потік» у межах кримінального процесу. Раніше «Газпром» оцінював інвестиції у їхнє будівництво в 7,4 млрд і 9,5 млрд євро відповідно.Як зазначив нашому виданню адвокат Микола Катеринчук (консультує німецьких колег, які безпосередньо беруть участь у справі Сергія Кузнєцова в Гамбурзі), це рішення також унеможливило доступ «Газпрому» та пов’язаних із ним осіб до чутливої інформації – розвідданих щодо українських військових підрозділів, зібраних німецькою прокуратурою.В інтерв’ю Mind Микола Катеринчук розкрив певні деталі судових слухань у Гамбурзі та аргументи захисту, оцінив їхні перспективи, розказав про залученість української влади і то, як росія використовує цю унікальну справу, прагнучи добитися репарацій від Києва за зруйновану газопровідну інфраструктуру. Крім того, він звернув увагу на «дивні збіги» у судових висновках і розповів про значення справи для міжнародної юридичної практики.Про особливу роль «Газпрому» у війні проти України– Поділіться вашим професійним баченням того, що відбувається в цій справі.– У ній перетинається дуже багато політичних і приватних інтересів. Я обмежений у тому, що можу розказати публічно, щоб не нашкодити справі. Але є достатньо нюансів, на які я б хотів звернути увагу.Практики з розслідуванням пошкоджень газопроводів, якими доставляється газ з однієї країни в іншу, взагалі не існує. Вона тільки зараз формується. Ми спостерігаємо боротьбу, чи буде взагалі міжнародне право захищати їх як цивільні об'єкти, навіть якщо їх використовує, побудувала країна-агресор чи вони є її власністю.Ми з вами зараз це обговорюємо під час геноцидної війни в Україні. Є міжнародна Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, яка ратифікована більш ніж 150 країнами. У першій статті конвенції написано, що країни, коли вони тільки дізнаються про можливість геноциду в сусідів, на континенті чи будь-де у світі зобов'язані чинити опір і вживати всіх можливих засобів, щоб зупинити цей геноцид. Конвенція спрямована на те, щоб її учасники стали поруч із жертвою. Бо якщо вони не демонструють опір геноцидній війні, то по суті стають пособниками цього злочину, який є найстрашнішим проявом знищення людства.У цьому контексті ми й розглядаємо газопроводи «Північний потік – 1» і «Північний потік – 2», побудовані за ініціативи та безпосередньої участі російського «Газпрому». Питання в тому, чи дійсно вони є суто бізнес-проєктом, а не елементом агресивної війни, спрямованої на знищення України?Микола Катеринчук. Фото: Кирило Чуботін / MindЛогіка в тому, що країні-агресору мають бути спричинені збитки, щоб вона зрозуміла повною мірою ціну наслідків геноцидної війни, яку підтримує. Усі об'єкти, які розташовані за її територією та роблять внесок у підтримку збройного протистояння, у тому числі фінансовий, можуть бути знищені. Це – законна військова ціль для країни – жертви агресії, яка захищається від знищення.При цьому путін прямо визнає, що це війна не за територію, а за знищення України, «денацифікацію», «деукраїнізацію» і таке інше. Тому сприйняття будь-якої власності, що створює можливості для фінансування російської агресії, як і протидія учасникам Конвенції про геноцид, – це по суті співучасть у такому злочині як геноцидна війна.А «Газпром», який будував «Північні потоки», безпосередньо дотичний до цього злочину.– Можете розкрити певні аргументи, які будуть представлені для суддівського сенату?– Ви пам’ятаєте реакцію російської сторони після того, як з’явилася перша резолюція Європарламенту, якою засудили визнання з боку кремля так званих «лнр» і «днр»? Одразу пішли заяви «Газпрому» і російських чиновників із погрозами перекрити постачання газу в Європу.Потім був штучно створений «Газпромом» дефіцит газу на європейському ринку, що спричинило вибухове зростання цін майже до $3000 за 1000 куб. м. Безумовно, це був шантаж і тиск на країни ЄС, щоб вони відмовилися допомагати Україні. Причому цей шантаж був настільки неприхований, що не залишається жодних сумнівів: постачання газу для росії – це не бізнес заради прибутку, не економічний проєкт, а інструмент геополітичного впливу та підпорядкування своїм геополітичним інтересам цілого європейського континенту.Коли «Газпром» обмежив постачання газу європейським контрагентам, ціни на газ злетіли до історичних максимумів, його щоденний виторг міг сягати 150 млн євро щодоби. Для розуміння: стільки коштують 40–50 балістичних ракет, які росія запускає по Україні.«Газпром» також фінансує війну проти України та бере в ній участь через власні військові компанії «Поток», «Факел», «Пламя» та добровольчі батальйони. У нас є відеосвідчення полонених із цих підрозділів, вони розповідають, як опинилися на території України, як діяли, які накази виконували. Тобто сумнівів немає, що в геноцидній війні проти України «Газпром» – прямий учасник.Враховуючи цей контекст, справа в Гамбурзі над Сергієм Кузнєцовим щодо його співучасті в підриві газпромівських газогонів, у моєму розумінні, дуже непересічна. Вона матиме потужні наслідки, бо створить важливі для практики судочинства прецеденти.– Як ви оцінюєте дії німецьких правоохоронців у цій історії?– Усупереч здоровому глузду й розумінню, що росія в Україні влаштувала геноцидну війну, вони порушили кримінальну справу. Причому це сталося вже після того, як Данія і Швеція, у виключних економічних зонах яких сталися вибухи, офіційно закрили власні розслідування, посилаючись на можливі ризики для власної державної безпеки та національних інтересів.– Чому ж тоді німецькі прокурори ініціювали власне розслідування?– Мабуть, тому що це стратегічний проєкт Німеччини й російської федерації. Обидві країни пов'язує давня історія плідної співпраці. Думаю, що певні представники німецького істеблішменту й досі дуже хочуть залишатися вигідними партнерами для москви, які б злочини та не робила.Хоча насправді політичної єдності в цьому питання немає. Багато німців донатять на підтримку української армії, прихистили наших людей, за що їм велика подяка. У 2022 році підтримка Німеччини починалася з п'яти тисяч касок від Олафа Шольца, а зараз ми отримуємо зброю – це свідчить, що сталася прагматична трансформація. Бо є розуміння: якщо Україна впаде, то росіяни, уражені гаслом «можем повторіть», рушать далі «покорять Європу».Довідка MindКлючове питання, на яке має дати відповідь Ганзейський вищій земельний суд Гамбурга під час слухань, – чи є законною ціллю підводний газопровід, коли він стає елементом театру воєнних дій. Наразі це сіра зона міжнародного права.У сучасних конфліктах магіст
- Останні
- Популярні
Новини по днях
14 жовтня 2026
