Гола Пристань: курорт, де завдяки росіянам понад рік немає світла і газу
Зображення: Wikimedia Commons / 7777777kz (CC BY 3.0)
Ще кілька років тому сюди їхали лікуватися. Грязі з озера, кавуновий мед, тиха річка за 15 кілометрів від Херсона. Сьогодні в Голій Пристані понад рік немає світла, газу немає з липня 2025-го, а балон зрідженого газу коштує 15 тисяч рублів.
Нещодавно ми розповідали, що Росія зробила з Олешками. Гола Пристань – ще одне місто поруч із Херсоном, яке окупанти нищать методично. Захопили в перші дні, викрали мера, затопили, а тепер тримають у блокаді.
Голу Пристань заснували у 1709 році запорозькі козаки Олешківської Січі. Спершу це була переправа з назвою «Голий Перевіз». Голий – бо довкола були лише піски, трава і вода, жодного дерева.
Переправа стояла на річці Конці, притоці Дніпра. Тому швидко стала торговим місцем. У 1786 році тут жили 208 людей. Вони сіяли хліб, ловили рибу і будували човни.
У 1889 році тут відкрили санаторій «Гопри». Людей лікували грязями з озера Соляне – цілющою лікувальною глиною. Допомагали при хворобах суглобів і нервової системи.
Є в історії міста і техніка. 30 грудня 1902 року в будівлі, де тепер міська рада, запрацював радіозв’язок на лінії Херсон – Гола Пристань. Ініціатором був Олександр Попов. За місцевою історією, це один із перших у світі зв’язків без дротів.
А ще Гола Пристань мала свій смак. Тут варили кавуновий мед, або нардек. Це кавуновий сік, який довго випарюють, за рецептом ще з XIX століття. У Голій Пристані діяло єдине виробництво цього продукту, проводили фестиваль «Український кавун». Сьогодні так ніде більше не роблять.
У січні 2022 року в самому місті жили 13 544 людини. У всій громаді разом із селами – близько 34 тисяч.
Росіяни захопили Голу Пристань 27 лютого 2022 року, у перший тиждень великої війни. Місто не здалося тихо. Люди виходили на протести, і мер виходив на мітинги разом із ними.
Як повідомляли медіа, у квітні 2022-го окупанти вивісили російські прапори на адмінбудівлях. Місцеві жителі їх знімали.
Міського голову Олександра Бабича викрали 28 березня 2022 року, близько 10-ї ранку, просто в будівлі міськради. Відтоді він у полоні. Станом на 6 жовтня 2026 року – понад 4,5 року.
Восени 2022-го його тримали в слідчому ізоляторі в Сімферополі, в Криму. Слідчий ізолятор, або СІЗО, – це місце, де людину тримають до суду. За свідченнями колишніх полонених, на початку 2026 року Бабич уже в СІЗО-2 у Таганрозі, в Росії. Про це повідомляв Кримськотатарський ресурсний центр. Колишній військовополонений розповів, що бачив мера під час перевезення між тюрмами.
Офіційних звинувачень Бабичу так і не висунули. Колишній полонений, який сидів із ним в одній камері, каже: мер втратив майже половину ваги, у нього критичні перепади тиску. Це слова співкамерника, а не висновок лікаря. Син мера Дмитро Бабич каже, що родина знає про батька лише від тих, хто повертається з полону.
27 березня 2026 року Херсонська обласна рада звернулася до тимчасової повіреної у справах США Джулі Девіс. Депутати просять допомогти звільнити мера. Вони наголошують: Бабич не вчиняв злочинів, він просто лишився зі своїми людьми під час окупації.
Того, хто, за версією слідства, наказав затримати мера, в Україні вже засудили. Це Пилип Квартник, колишній командир інженерно-технічного підрозділу кримського ОМОН «Беркут» Росгвардії. 7 вересня 2023 року прокуратура разом із СБУ повідомила йому про підозру – тобто слідство вважає його причетним до злочину. Йдеться про порушення законів і звичаїв війни.
31 березня 2025 року Херсонський міський суд засудив Квартника до 12 років позбавлення волі. Вирок заочний: суд відбувся без нього. Станом на 8 квітня 2025 року вирок ще не набрав законної сили, тобто його можна було оскаржити.
6 червня 2023 року Росія підірвала Каховську ГЕС. Голу Пристань затопило на 85%. Лише за перший день вода зайшла приблизно у 200 будинків.
Як повідомляли медіа, вода зруйнувала новий енергоощадний комплекс міста: школу, садочок і опалення. Він дозволяв витрачати вдвічі менше енергії.
Найбільша втрата для курорту – озеро Соляне. Століттями воно давало лікувальні грязі та солону воду. Після затоплення озеро стало прісним і втратило лікувальну силу. Тепер там лише річкова риба.
Медіа також повідомляють, що колишні курортні й відпочинкові місця окупанти використовують для своїх військових потреб.
Скільки людей зараз у Голій Пристані, точно не знає ніхто. У лютому 2026 року йшлося про близько 1500 жителів міста. У травні 2026-го – про 1800-1900. У всій громаді в лютому лишалося близько 4500 людей, переважно літніх. Дітей – близько 300.
Понад 8 тисяч жителів громади виїхали на підконтрольну Україні територію і там зареєструвалися як переселенці.
Найсвіжішу картину наприкінці вересня 2026 року описала начальниця Голопристанської військової адміністрації Світлана Лінник. Військова адміністрація – це місцева влада, яка під час війни працює з підконтрольної території. Ось що, за її словами, відбувається в окупованій громаді:
Лікарі в громаді не працюють. Машин швидкої допомоги немає з минулого року. Школи громади не працюють понад рік. Навіть ООН, як ми писали, не може доправити допомогу в Олешки та Голу Пристань.
Найважче – люди. У травні 2026 року місцеві джерела повідомляли про голодні смерті серед літніх людей. І про три самогубства за один місяць. Це люди, які лишилися без тепла, їжі й ліків. Простіше кажучи, у гуманітарній кризі, яку створили окупанти.
У вересні Гола Пристань відзначила 317 років. Військова адміністрація до Дня міста запропонувала жителям «зарезервувати квиток додому». Повернутися поки нікуди: світла немає, лікарів немає, а озеро, заради якого сюди їхали, вже не лікує.
Але місто – це не лише будинки і грязі. Це його мер, який понад чотири роки сидить у російській тюрмі за те, що не покинув своїх. І ті кілька тисяч людей, які досі там. Питання лише в тому, скільки з них дочекаються повернення України.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
6 жовтня 2026
