Романкове старше за сучасне Кам'янське: що приховує найдавніша частина міста
Романкове — західна правобережна частина Кам'янського, колишнє окреме запорозьке містечко. І це справді найстаріша частина міста: письмова історія Романкового починається задовго до того, як 1750 року вперше згадали село Кам'янське.
Точної дати заснування Романкового краєзнавці досі не встановили — і це нормально для поселень, які виникали стихійно, без єдиного офіційного акту заснування. Дмитро Яворницький у праці «Запоріжжя в останках старовини і переказах народу» писав, що починок Романкового сягає не раніше другої половини XVII століття. Сучасна дослідниця Наталя Буланова у роботі про історію храмів Кам'янського натомість датує виникнення села першою половиною XVIII століття.
Різниця в оцінках суттєва — йдеться про різницю в кілька десятиліть. Але в одному історики одностайні: Романкове однозначно старше за Кам'янське, хоч на скільки саме — тема відкритої дискусії.
Одна з версій пов'язує назву місцевості з козаком Романюхою, який нібито жив тут і господарював, — так само, як, за переказами, козак Каміон дав ім'я Кам'янському, а Тритуз і Карнаух — сусіднім селам.
Але є й географічний слід, зафіксований набагато раніше будь-яких переказів. У 1630-х роках французький інженер і картограф Гійом де Боплан, перебуваючи на службі польського короля, детально описав ці землі. Серед об'єктів, які він зафіксував: Романів острів на Дніпрі, Романів курган (де, за переказами, збиралися козацькі ради) і Романова переправа. Саме з цим комплексом географічних назв краєзнавці традиційно пов'язують територію Романкового.
Читайте також: Роз'їзд Романкове: забута залізнична станція, з якої почалося Кам'янське
У 2017 році краєзнавець Геннадій Крячко та філолог Наталя Валуєва оприлюднили дослідження, яке ускладнює звичну картину. Вони детально проаналізували орієнтири, які називав Боплан, і зіставили їх із військово-топографічними картами XIX століття — одним із найнадійніших джерел для реконструкції історичної місцевості.
Один із головних аргументів: за описом Боплана, трохи нижче за течією від Романового кургану мав бути великий острів довжиною близько пів-льє (від 1,6 до 2,5 км залежно від того, яку одиницю виміру мав на увазі француз), а далі — ділянка Дніпра без розгалужень і островів. Але за даними військових карт, біля земель Романкового острова з такими характеристиками не було.
Дослідники дійшли висновку, що Романів курган насправді розташовувався на території нинішнього широкого мису Кам'янського водосховища — між сучасними Дніпровським і Аулами. А острів, який Боплан називав Романовим, на картах XIX століття фігурує як острів Москалев — і знаходився значно вище за течією, ніж власне Романкове.
Іншими словами: назва «Романкове» могла з часом перейти на нове поселення разом зі старою легендарною назвою «Роман», що згодом і спричинило плутанину, яку намагаються розплутати історики й сьогодні.
Спершу Романкове виникло в районі нинішніх Аул, поруч із Романовою переправою — місцем, зручним і для оборони від набігів, і для торгівлі: переправа з'єднувала поселення з великими на той час Петриківкою та Чаплинкою.
До середини XIX століття в Романковому склалися два територіальні центри. Верхній, північно-західний (у документах того часу — «Романкове-2», хоча за логікою заселення це якраз старіша частина) — заможніші двори в районі сучасних Аул, значна частина яких сьогодні під водою водосховища. Тут стояла Свято-Троїцька церква, збудована 1816 року, — вона теж затоплена.
Нижній, східний центр — «Романкове-1» з осередком у Богушівці (район колишнього таксопарку на вулиці Тритузній) — мав більше дворів, хоч і менш заможних. Тут діяла Свято-Успенська церква, зведена 1792 року; вона згоріла після удару блискавки 1890-го, а нову, вже не таку красиву, збудували 1894-го.
Мало хто сьогодні пам'ятає, що саме Романкове, а не Кам'янське, довгий час було адміністративним центром краю. З 1787 по 1912 рік на цих землях існувала Романківська волость, а її управа розташовувалася в Романковому. Наскільки різними були поселення до появи заводу, показують дані перепису 1853 року: у Романковому (з Аулами) налічувалося 777 дворів, у Тритузному — 265, а в самому Кам'янському — лише 220.
Ситуація докорінно змінилася 1887 року, коли на території села Кам'янське європейські підприємці почали будівництво Дніпровського металургійного заводу. Населення Кам'янського стрімко зростало — до 18 тисяч осіб уже 1896 року, і колишнє село отримало статус центру південної металургії. Наслідок цього переродження показовий: 1912 року вже Романкове увійшло до складу Кам'янської волості — ролі змінилися місцями.
За радянської влади, 1929 року, на території Романкового створили сільраду й колгоспи, а 22 жовтня 1938 року указом Президії Верховної Ради УРСР Романкове офіційно увійшло до складу Дніпродзержинська.
Найбільшого удару по території колишнього Романкового завдало будівництво Дніпродзержинської (нині Середньодніпровської) ГЕС: роботи почалися в липні 1956-го, перший агрегат запустили 1963-го. Водою накрило частину земель Романкового, зокрема стару дорогу, що з'єднувала два історичні центри. Богушівка як житловий масив перестала існувати й перетворилася на промзону.
Але назва Романкового не зникла — вона продовжує жити у двох великих житлових масивах приватної забудови, які колись були околицями села. Перший — район школи №27, історично відомий як «Прихвостя» та «Жабівка», заселений вихідцями з Романкового щонайменше з середини XIX століття. Другий — район школи №28, історично «Левада», який виріс завдяки переселенню жителів із зони затоплення, з колишньої Богушівки та Забори.
А самі Аули сьогодні — окремий населений пункт, селище міського типу Криничанського району, яке продовжує жити своєю окремою історією.
Тим, хто хоче побачити, як виглядало Романкове до затоплення, варто зазирнути на проєкт oldmaps.dp.ua — там старовинні карти й супутникові знімки минулого століття накладені на сучасні супутникові карти, і можна буквально побачити, де саме під водою водосховища опинилися вулиці колишнього села.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
4 жовтня 2026
