Папір із Радомишля для київських книг: як працювала папірня XVII століття
Чотири століття тому на території сучасної Житомирщини вже працювало виробництво, без якого неможливо було б розгорнути велике книгодрукування. У Радомишлі виготовляли папір для друкарні Києво-Печерської лаври — вручну, з рослинної сировини, води та за допомогою дерев’яних пресів.
За історичними матеріалами комплексу «Замок Радомисль», Радомишльську папірню спорудили між 1606 і 1612 роками. Ініціатором був архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький.
Хронологія тут особливо цікава. Папірню музей датує періодом до 1612 року, а Енциклопедія сучасної України вказує, що лаврську друкарню заснували у 1615–1616 роках. Тобто власну базу для виготовлення паперу створювали саме напередодні розгортання великого друкарського осередку в Києві.
У матеріалах «Замку Радомисль» зазначається, що вже 1616 року на радомишльському папері надрукували «Часослов» — першу книгу, надруковану в Києві. Надалі папірня забезпечувала потреби лаврського книгодрукування.
Сучасна папірня у Радомишлі відтворює стару технологію. Майстер Леонід Зіневич розповідав про неї: за відновленим рецептом основою слугували лляне ганчір’я та відходи льонарства, до яких додавали коноплі, кропиву, лушпиння цибулі й часнику та білу глину.
Сировину замочували у воді й тривалий час перетирали, доки вона не перетворювалася на однорідну волокнисту масу — пульпу. За словами майстра, підготовка такої суміші могла тривати близько трьох із половиною місяців.
Потім у розведену водою пульпу занурювали спеціальну рамку. Вода стікала, а на сітці залишався тонкий шар волокон — майбутній аркуш. Його переносили на полотно, перекладали тканиною і складали шарами.
Наступним етапом був прес. Він видаляв із сирих аркушів зайву воду. Після цього папір обережно знімали з полотна та сушили. Відновлений у Радомишлі прес виготовили за старовинними кресленнями.
Після висихання аркуші ще раз складали під прес, щоб вони ставали рівнішими. Лише після цього папір був готовий до письма або друку.
У папірні робили не просто чисті аркуші. За даними музею, відомі чотири типи водяних знаків радомишльського паперу.
Серед них були герби лаврських архімандритів Єлисея Плетенецького і Захарії Копистенського, стилізоване зображення Антонія Печерського та знак у вигляді трьох куполів із хрестами.
Такі знаки сьогодні допомагають дослідникам пов’язувати старовинні аркуші та видання з конкретним місцем виробництва паперу.
Виробництво стало настільки помітною частиною місцевого життя, що поруч сформувалося окреме поселення, яке так і назвали — Папірня. За даними музейного комплексу, воно існувало до 1960-х років, коли його приєднали до Радомишля.
Коли саме припинилося саме виробництво XVII століття, достеменно не встановлено. У музеї припускають, що папірню могли зруйнувати під час повстання Богдана Хмельницького або в період Руїни. У документах 1682 року вона вже не згадується.
Старовинну технологію відтворили у сучасному історико-культурному комплексі. Відвідувачам показують, як із пульпи формується аркуш, як працює прес і як на папері з’являється водяний знак.
Як виглядає сам комплекс сьогодні, Житомир Онлайн показував у фотодобірці «Замок-музей Радомисль на Житомирщині».
Стежте за історією Житомирщини та цікавими місцями області у Telegram, Facebook та Viber.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
2 жовтня 2026
