Трамп і Путін винні в наростанні глобальної енергетичної кризи
Світ усе глибше поринає в глобальну енергетичну кризу, спричинену передусім недолугою війною Трампа з Іраном, а також кривавою бойнею в Україні, яку вже п’ятий рік поспіль веде Москва. Одним із проявів цієї кризи є глобальний дефіцит дизельного пального, у якому Трамп нещодавно намагався звинуватити Україну, яка завдає ударів по російській нафтопереробці, прагнучи перекласти із себе відповідальність за війну з Іраном — головну причину поглиблення енергетичної кризи.
Якщо геополітична напруженість зберігатиметься, криза лише загострюватиметься, що призведе, зокрема, до браку пального. До того ж днями Трамп припустив можливість заборони експорту дизельного пального американського виробництва, сподіваючись знизити ціни напередодні проміжних виборів.
Від цього дуже сильно постраждають європейські країни, у зв’язку з чим у європейських медіа розгортається дискусія.
Зокрема, французьке видання Le Monde опублікувало редакційну статтю «Les responsables de la crise énergétique sont à Washington et à Moscou» («Відповідальність за енергетичну кризу лежить на Вашингтоні та Москві»), у якій чітко й однозначно вказано винуватців насувної глобальної енергетичної кризи.
Це Трамп і Путін.
Утім, ця публікація впливового французького видання є також відображенням внутрішньої дискусії у Франції. Річ у тім, що у Франції є політики, які в нинішньому загостренні московських диверсій та так званої «гібридної війни» звинувачують Україну, яка завдає ударів углиб території путінської Росії.
Відомо, що Україну у Франції не люблять або принаймні недолюблюють радикально праві в особі «Національного об’єднання» Марін Ле Пен, хоча останнім часом вони дещо змінили свої оцінки на компліментарніші щодо України під впливом електоральних симпатій французів, які є досить сильними.
Проте ще більш промосковськи та антиукраїнськи налаштовані французькі так звані ультраліві.
Яскравим представником такого штибу публіки є Жан-Люк Меланшон (Jean-Luc Mélenchon) — поважного віку (1951 р. н.) і народжений в алжирському Танжері (тоді це була Франція) лідер партії «Непокорена Франція», яку вважають ультралівою, хоча ця політсила й особисто Меланшон відзначаються надміром симпатії до Москви та особисто до Путіна.
Не заглиблюючись у політико-світоглядні деталі, зазначимо: політики, які схвалюють фашизоїдний монополістичний капіталізм путінської Росії, що веде імперіалістичну війну за сфери впливу в Україні, лівими бути не можуть за визначенням. Щонайменше їх не можна вважати справжніми лівими, оскільки це суперечить базовим постулатам нормальної лівої ідеології. Вважати їх «лівими» — це або маніпуляція, либо просто глупота й невігластво.
На останніх виборах до Європарламенту 2022 року партія Меланшона набрала близько 10% голосів, а сам він на останніх президентських виборах 2022 року здобув у першому турі 22% і був близьким до виходу в другий тур.
Тривалий час Меланшона звинувачували у надмірній поблажливості до Росії, зумовленій антиамериканізмом. У 2014 році він назвав «кримські порти життєво важливими для безпеки Росії», виправдовуючи анексію півострова Путіним. Однак після початку повномасштабної війни в Україні він пом’якшив свою позицію, оскільки це стало одним із приводів для нападок на його кандидатуру під час президентської кампанії. На мітингу 16 березня 2024 року лідер партії «Непокорена Франція» навіть заявив, що «Путін — небезпечний глава держави».
Водночас, як зазначає видання Le Monde, кандидат у президенти Франції на наступних виборах 2027 року Жан-Люк Меланшон пов’язує посилення гібридних атак Росії в Європі з далекобійними ударами України.
«Здається, ніхто не переймається тим, чому загроза з боку Росії сьогодні здається більшою, ніж якийсь час тому. Чому? Можливо, нам варто замислитися, чи не пов’язано це з глибокими ударами України, чого досі не усвідомлювали французи», — пояснив Жан-Люк Меланшон пресі.
«Це не виправдання Росії, бо щойно ви мовите бодай слово здорового глузду, вас одразу звинуватять у дезертирстві. Але все ж таки: хто може уявити країну, яка дозволяє атакувати власну столицю й ніяк не реагує на таку ситуацію? Це немислимо. Навіть якщо Росія є загарбницею України», — додав Жан-Люк Меланшон.
«Ми вважаємо, що ризик зростає, але іншого виходу, окрім дипломатії та діалогу, як і раніше, немає», — заявив він далі.
Коментуючи цю заяву Меланшона, видання Le Monde дає своїм читачам таке пояснення:
«У відповідь на російське вторгнення, розпочате у лютому 2022 року, а також на активізацію ударів Росії по власній території та столиці, Києву, Україна останнім часом посилила авіаудари по території Росії. Українська влада виправдовує свої атаки, спрямовані проти російських нафтопереробних заводів, необхідністю позбавити Кремль великого джерела фінансування війни та порушити логістику російських військових, які ведуть обстріли».
Наведена вище заява кандидата від партії «Непокорена Франція» Меланшона пролунала за кілька днів після того, як Еммануель Макрон скликав у Єлисейському палаці кандидатів у президенти та лідерів партій, щоб поінформувати їх про стан російської загрози у Франції та Європі.
«Мета цих гібридних атак — залякати нас і підірвати зусилля щодо підтримки українців. Наслідки будуть прямо протилежними», — заявив Еммануель Макрон.
Він також повідомив, що звернувся до уряду з проханням розробити «план захисту нашої критично важливої інфраструктури».
Але звернімося до згаданої редакційної статті видання Le Monde, у якій називають справжніх винуватців енергетичної кризи.
Саме так заголовок цієї статті лунає в оригіналі — «Les responsables de la crise énergétique sont à Washington et à Moscou», переклад якої наведено далі.
З кожним тижнем світ продовжує відчувати на собі увесь тягар однієї з найсерйозніших енергетичних криз у своїй історії.
Виконавчий директор Міжнародного енергетичного агентства Фатіх Біроль уже кілька місяців заявляє, що нинішні збої в постачанні вуглеводнів є серйознішими, ніж під час нафтових криз 1973 та 1979 років. На жаль, якщо ця криза затягнеться, дефіцит стане неминучим. Понад те, він зачіпає не лише бензин і дизельне пальне, а й добрива та нафтохімічну промисловість.
Як показало телевізійне звернення президента Еммануеля Макрона в четвер, 24 вересня, уряди країн Європи, а також Азії, яка сильно постраждала, покликані реагувати відповідно до наявних у них ресурсів. Хоча Франція може покладатися на свої атомні електростанції для виробництва електроенергії, стан її державних фінансів не дає змоги надавати підтримку споживачам так само ефективно, як це роблять деякі її європейські сусіди.
Стрімке зростання цін на пальне, яке, очевидно, підриває купівельну спроможність, роздмухує гнів, який Макрон назвав «природним». Утім, цей гнів не повинен затьмарювати той факт, що людина, відповідальна за цю ситуацію, перебуває не в Парижі, Римі чи Берліні, а у Вашингтоні.
Очевидно необдумане рішення Дональда Трампа атакувати Іран 28 лютого, ухвалене спільно з прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу, запустило механізм, що призвів до блокади Ормузької протоки іранським режимом. Загрози, які зараз надходять від повстанців-хуситів щодо іншого стратегічно важливого водного шляху на Близькому Сході — Баб-ель-Мандебської протоки, є наслідком цієї війни, яку найпотужніша у світі армія досі не змогла виграти.
Не вдовольнившись тим, що спричинив цю катастрофу, господар Білого дому тепер розглядає можливість ще більше погіршити ситуацію, запропонувавши заборонити експорт дизельного пального, виробленого в США, у сподіванні знизити ціни напередодні вирішальних проміжних виборів. Першими від цього постраждають європейські країни.
Безвихідь, що виникла внаслідок війни проти Ірану, поглиблюється іншим конфліктом, який точиться в Україні і провину за який можна покласти лише на одну людину — Путіна. Саме тому, що агресор виявився неспроможним зламати український спротив на Донбасі, він розв’язав руйнівну війну проти міст. У відповідь Київ удався до бомбардувань російської інфраструктури, зокрема енергетичних об’єктів, до такої міри, що це змушує Росію імпортувати вуглеводні, аби уникнути дефіциту.
Викликає жаль, що у Франції кандидат на президентських виборах 2027 року міг дозволити собі звинувачувати Україну, стверджуючи, ніби її дії у відповідь, особливо проти Москви, є причиною, а не наслідком тривалої ескалації.
«Хто може уявити країну, яка дозволяє атакувати власну столицю й не реагує на таку ситуацію?» — заявив Жан-Люк Меланшон, кандидат від партії «Непокорена Франція», водночас зображуючи Володимира Путіна загарбником у спробі пояснити зростання російської загрози.
Самі українці, які вже кілька років поспіль потерпають від невибіркових російських бомбардувань, не змогли б висловитися краще.
Отішає бодай те, додамо від себе насамкінець, що хоча б французькі медіа правильно розуміють причинно-наслідкові зв’язки й доносять це розуміння до жителів Франції та читачів видання Le Monde — а це не лише одне з провідних видань Франції, а й далеко не останній за значенням ресурс у глобальному масштабі.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
26 вересня 2026
