Тетяна Ніколаєнко: Ціна урану: що стоїть за зняттям санкцій з Усманова і Фрідмана
22 вересня 2026 року посли двадцяти семи держав ЄС продовжили на три роки санкції проти приблизно трьох тисяч російських фізичних та юридичних осіб, з однією суттєвою поправкою – з нього випали російські бізнесмени Алішер Усманов та Михайло Фрідман. Наступного дня міністр закордонних справ Андрій Сибіга назвав те, що відбулось ганебним і невиправданим, і подарунком Москві. Попри це, в Брюсселі це подають як успіх, бо тепер Угорщина зі Словаччиною не зможуть двічі на рік тримати Європу за горло. Це дійсно дає надію, що вівторкове рішення не справить в найближчому майбутньому ефект доміно. Хоча навіть брюсельські дипломати це назвали відкриттям скрині Пандори.
Улюбленець Путіна і тюркських народів
Алішер Усманов — російсько-узбецький мільярдер, засновник USM Holdings (Metalloinvest, Udokan Copper, MegaFon, "Коммерсант"), чиї статки Forbes на початку 2022 оцінював у понад 19 мільярдів доларів. Народився в Узбекистані, зробив кар'єру в "Газпромі", встиг по молодості відсидіти за шахрайство, а на старості стати одним із власників лондонского "Арсеналу". Його дружина – Ірина Віннер, багаторічна очільниця російської федерації художньої гімнастики.
Соратник Навального Леонід Волков після 22 вересня так висловився про олігарха: Усманов — "не рядовий олігарх, а одна з ключових людей у системі", чий "особистий утриманець — Медведєв", і чиї покупки "від "Мегафона" до "Коммерсанта"" робилися "за дорученням Кремля для цензури і беззаконня".
Цікаво, що якраз розслідування команди Навального і стали підставою для санкцій. Накладаючи санкції, 28 лютого 2022 року Рада ЄС назвала Усманова "прокремлівським олігархом з особливо тісними зв'язками з президентом Путіним", якого "називали одним з улюблених олігархів Путіна" і "одним з російських бізнесменів-офіцерів, яким довірили обслуговування фінансових потоків, але чиє становище залежить від волі президента".
Британія і США приєдналися до санкцій того ж року, а в квітні 2023-го Мінфін США окремо взявся за його "розгалужену мережу підприємств у фінансових гаванях і членів сім'ї", через яких він міг обходити обмеження.
За ці роки Усманов жодного разу не прокоментував війну і не висловив хоча б жаль щодо того, що відбувається. Але методично судився з європейськими виданнями, щоб вони не цитували розслідування центру Навального щодо його діяльності.
За чотири роки він виграв процеси проти Forbes, Tagesspiegel, Luxembourg Times і Frankfurter Allgemeine Zeitung, домігшись заборони на тези Навального, покладені в основу санкцій, а в грудні 2025-го закрив німецьке кримінальне провадження, перерахувавши 10 мільйонів євро уряду й благодійникам. Попри всі ці старання, Суд ЄС у лютому 2024 року залишив санкції щодо нього чинними.
І тоді Усманов схоже почав процес не через суди, а через політику.
Навесні 2026 року кампанія з його порятунку вийшла на найвищий політичний рівень.
Як писала "Європейська правда", тоді президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган написав лист словацькому прем’єру Роберту Фіцо з проханням підтримати виключення Усманова зі списку. У ньому Ердоган називав Усманова "узбецьким філантропом" та посилався на благодійну діяльність російського олігарха у Центральній Азії і тюркському світі.
Він додав, що за олігарха з узбецьким корінням просять також Азербайджан, Казахстан, Киргизстан та Узбекистан.
Цілком очевидно, що якби ця історія лишилась на рівні Фіцо та Ердогана, то вона б не спрацювала.
Але в цій грі раптово з’явився дуже потужний гравець - Франція.
Французькі дипломатичні джерела пояснили, що вимога пов'язана з питанням національної безпеки та з проханням міжнародних партнерів, до яких Париж хотів поставитися прихильно. Що за питання нацбезпеки Париж не уточнював, але Азербайджан через свої медіа озвучив раніше інформацію про затримання двох шпигунів.
Ця позиція Франції стала шоком для багатьох дипломатів, повідомляє Euronews.
"Для ЄС, який пишається тим, що робить "все можливе", щоб підтримати Україну, проголосоване зняття санкцій з двох російських мільярдерів важко перетравити", - йдеться в матеріалі.
Ірландія як головуюча країна пропонувала компроміс, за яким Усманова залишили б у списку, але розморозили б активи і дозволили в'їзд. Париж вирішив зберегти максимальну ставку.
Слідом за Францією свої карти виклав Люксембург - якщо знімати з Усманова, то давайте звільнимо й "Віллі", вибачте, Михайла Фрідмана. Бо у 2024 році Фрідман подав до Постійного арбітражного суду в Гаазі позов проти Великого герцогства на 16 мільярдів доларів за заморожені активи, і в Люксембурзі злякалися, що після зняття санкцій з одного олігарха можна отримати неприємні втрати в суді від іншого.
Деякі країни спробували вчинити спротив. Прем'єр Латвії Андріс Кулбергс до останнього наполягав, що продовження санкцій на тридцять шість місяців логічне, але не ціною виключення двох олігархів.
Втім, як виявилось, головне навичка хорошого переговорника – вчасно вміти щось запропонувати.
22 вересня Рига утрималась від голосування, і того ж дня Кулбергс оголосив, що після його контактів з Макроном Франція погодилася розпочати переговори про участь Латвії у своїй ініціативі ядерного стримування і посилити військову присутність у країні, зокрема протиповітряну оборону.
Після голосування євродипломати думають, що французи відкрили цим скриню Пандори і шлях до відкупу олігархів.
"Ця ситуація свідчить про те, що вимога одностайності шкодить усім, навіть самій Франції. Нам терміново потрібно домагатися переходу до ухвалення санкцій кваліфікованою більшістю голосів", — зазначив дипломат в розмові з Euronews.
Шпигунська сага чи економічні торги
Тепер власне про причини розміну: офіційні і економічні. Париж до останнього не коментував причини, чому пішов на вимоги "тюркського світу", доки це не пояснили за нього. Reuters з посиланням на трьох європейських дипломатів повідомило, що Азербайджан утримує щонайменше двох громадян Франції і використовує Усманова, щоб, як приватно висловлювалися французи, шантажувати Париж. Euronews описав можливу механіку: домовленість кулуарна, посередником виступив Ташкент, який ще з листопада 2022 року просив ЄС зняти санкції зі свого громадянина Усманова та його сестри, а Азербайджан у межах цієї схеми звільняє французів.
Наступного дня після зняття санкцій президент Азербайджану Ільхам Алієв помилував 20 в’язнів, зокрема француза Мартена Райана. Останній очолював бакинську компанію Merkorama, яка з 2020 року імпортувала продукти і консультувала іноземний бізнес щодо виходу на азербайджанський ринок.
Його заарештували в грудні 2023-го, коли відносини Баку і Парижа впали до історичного мінімуму через французьку підтримку Вірменії.
16 березня 2026 року його засудили до десяти років. За версією азербайджанського обвинувачення, Райана завербували співробітники DGSE, які працювали під дипломатичним прикриттям у посольстві і згодом були вислані. Йому інкримінували, що він збирав інформацію про відносини Азербайджану з Туреччиною, Іраном і Пакистаном, про оборонні можливості країни та про компанії, пов'язані з Росією й Китаєм, а також завербував азербайджанця Азада Мамедлі, якому французи доручили вербувати росіян та азербайджанців у московському університеті. Сам Райан визнав зустрічі з посольством і те, що був джерелом інформації, але заперечив, що це шпигунство, а батькові казав, що звинувачення - помста за Вірменію. Хто другий француз, якого мають звільнити, досі невідомо.
Якщо ви досить пожили на цьому світі, і раптом згадали, як в 1976 року в Цюриху обміняли Володимира Буковського на Луїса Корвалана, і відповідний віршик з цього приводу, ви не одні.
Тому що ціна, чесно кажучи, завелика, щоб знімати санкції з Усманова.
А відповідно, може йтись і про інші профіти. Наприклад, допомігши Усманову, Франція отримує свій канал спілкування з Москвою на неофіційному рівні.
По-друге, це рішення вочевидь може дати Франції і низку економічних бонусів.
Лист Ердогана Фіцо був підписаний від імені чотирьох країн, тому доцільно глянути, що саме Франція в них купує.
Це лише дві позиції. І це не хурма з гранатами, а нафта і уран.
Казахстан дав Франції у 2023 році імпорту на 3,76 мільярда доларів, з яких 3,44 мільярда — нафта і 202 мільйони — уран; казахська нафта становить 15% французького імпорту, це другий постачальник після США. Узбекистан — 162 мільйони, з яких 122 мільйони уран. Азербайджан — 225 мільйонів, майже все нафта, але це менше 1% в закупівлі Франції. Киргизстан — 19 мільйонів, з яких 18 — повернуті лізингові літаки.
Отже, основна нафта йде з Казахстану, і Азербайджан тут хіба що дає транзит.
Інший важливий пункт - уран. Атомна генерація Франції – одна з найбільших у світі. У 2025 році становила 373 тераватгодини. 56 реакторів споживають близько 8 400 тонн природного урану на рік, а власного видобутку у Франції немає.
Десятиліттями п'яту частину урану Франції давав Нігер, але після перевороту 2023 року французька Orano там втратила все: копальню Somaïr націоналізували, родовище Імурарен відібрали, а в листопаді 2025-го хунта почала відвантажувати уран Росатому.
Потребу закрили Казахстан і Узбекистан: за митними даними, які зібрала Greenpeace France, у 2024 році на них припало 30,3 та 17,4 відсотка французького імпорту природного урану, тобто майже половина. Маршрут цього урану традиційно проходив через Росію і порт Санкт-Петербурга, а єдина альтернатива — Транскаспійський коридор через Азербайджан і Грузію, яким, за даними Казатомпрому, у 2023 році пройшло вже 64 відсотки всіх поставок казахського урану на Захід.
В тому ж звіті відзначається цікавий нюанс. Казахстан залишається основним постачальником природного урану до Франції. Хоча французька компанія Orano справді бере участь у видобутку урану в Казахстані, дані, наприклад, за 2024 рік свідчать, що "обсяг імпорту урану з цієї країни до Франції втричі перевищував обсяг видобутку на власних рудниках Orano в Казахстані".
І там же вказано, що "Франція залишається на 100% залежною від Росії в питанні використання свого переробленого урану (URT), 35 000 тонн якого зберігається на майданчику Трікастен. Наразі жодна життєздатна альтернатива н
- Останні
- Популярні
Новини по днях
26 вересня 2026
