Виграв битву за минуле, але програв життя радянській системі: чому Грушевський повернувся у СРСР
Але, на жаль, вигравши битву за минуле, Грушевський трагічно програв політичну партію у своєму сьогоденні. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
На початку XX століття Східна Європа була поділена між імперіями, які відмовляли українцям навіть у праві на власне минуле. І саме Михайло Грушевський здійснив безкровну, але нищівну інтелектуальну революцію.
Його монументальна десятитомна "Історія України-Руси" стала не просто науковою працею, а геополітичним актом – учений науково довів те, що сьогодні є аксіомою для міжнародної спільноти: Русь була ранньою стадією розвитку саме української, а не російської державності. А Московське царство, за концепцією Грушевського, мало власне, окреме фіно-угорське та суздальське коріння – паралельне, але не тотожне київському.
Після падіння Української Народної Республіки, де Грушевський обіймав посаду голови Центральної Ради, вчений опинився в еміграції. Відень, Прага, Женева – європейські столиці давали йому безпеку, але відрізали від головного, від архівів та його народу. І тут починається найдраматичніший етап життя Грушевського, який дослідники розглядають як класичний приклад макіавеллівської гри більшовиків.
У 1924 році Грушевський ухвалює фатальне рішення повернутися до СРСР. І дуже у багато в кого виникло закономірне питання – а чому ж людина такого гострого розуму зробила такий дивний крок?
Чому Михайло Грушевський захотів повернутися до СРСР та інші цікаві факти про нього: дивіться відео historyforadults_ua
Сучасні вчені пояснюють це феноменом коренізації (українізації). Більшовики, намагаючись легітимізувати свою владу, тимчасово дозволили розвиток національних культур на окупованих територіях. І Грушевський, як прагматик, вирішив, що зможе розбудовувати українську науку навіть під червоним прапором. Він уклав своєрідний пакт із дияволом, сподіваючись переграти систему.
Проте тоталітарна машина не прощає незалежності мислення. Щойно Йосип Сталін зміцнив свою владу, українізацію згорнули. А у березні 1931 року Михайла Грушевського заарештували – його звинуватили у керівництві вигаданим чекістами "Українським національним центром". Абсурдність звинувачень очевидна – літнього, майже сліпого вченого змушували зізнаватися у підготовці збройного повстання.
Після виснажливих допитів у Харкові Грушевського, як не дивно для тих років, не розстріляли одразу – вочевидь, міжнародний авторитет вченого був надто високим. Натомість його відправили у почесне, але жорстке заслання до Москви – під цілодобовий нагляд ОДПУ.
Смерть вченого у 1934 році у Кисловодську під час нескладної хірургічної операції досі викликає обґрунтовані підозри. Офіційна версія – сепсис, але контекст сталінського терору, що саме набирав обертів, вказує на високу ймовірність спланованого вбивства.
Фізично знищивши Грушевського, радянська влада намагалася знищити й спадщину історика, заборонивши його праці на понад пів століття. Це не вдалося зробити, і до сьогодні роботи вченого залишаються наріжним каменем, на якому тримається розуміння української суб'єктності у вільному світі. Грушевський помилився в оцінці радянського режиму, але ні на йоту – у визначенні історичного шляху своєї нації.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
15 вересня 2026
